| A | B | C | D | E | |
|---|---|---|---|---|---|
1 | f | Поточна назва | Пояснення | Пропозиція | Обґрунтування |
2 | 1 | 20 років Жовтня вулиця | Жовтнева революція, по суті, державний переворот, завдяки якому більшовики захопили владу в Росії у 1917 | Григорія Сокальського вулиця | Сокальський Григорій Григорович (1853-1913), лікар-хірург, земський і громадський діяч Олександрійського повіту і міста, міський голова Олександрії (1908-1913). Почесний мировий суддя. За час його керівництва міською лікарнею, її було розбудовано та розширено. На посаді міського голови проявив себе надзвичайно діяльною людиною, що багато зробила для міста. Приділяв велику увагу розвитку освіти та медицини. Найбільшим досягненням як міського голови вважається запровадження в місті загального навчання. Один з засновників публічної бібліотеки. При ньому місто почало освітлюватися електрикою, в центрі замощено тротуари. На вулиці знаходиться школа (нині № 4), будівлю якої споруджено 1910 в час перебування Сокальського на посаді міського голови. |
3 | 2 | 40 років Жовтня вулиця | Жовтнева революція, по суті, державний переворот, завдяки якому більшовики захопили владу в Росії у 1917 | Василя Сухомлинського вулиця | Сухомлинський Василь Олександрович (1918-1970), видатний український педагог, публіцист, письменник, поет. Класик педагогіки 20 століття світового рівня. Народився в с. Омельник Олександрійського повіту. З 1948 і до кінця життя був директором Павлиської середньої школи Онуфріївського району Кіровоградщини. Перетворив цю школу на всесвітньо відому педагогічну лабораторію. Поруч з вулицею знаходиться пам'ятник Сухомлинському та Олександрійський педагогічний коледж ім. В.О.Сухомлинського. |
4 | 3 | 50 років Жовтня вулиця | Жовтнева революція, по суті, державний переворот, завдяки якому більшовики захопили владу в Росії у 1917 | Бердянська вулиця | Історична назва. Від міста Бердянськ, що на південь від Олександрії, так само як і вулиця. яка раніше обмежувала місто з півдня. |
5 | 4 | 60 років СРСР бульвар | Союз Радянських Соціалістичних Республік, держава створена більшовиками (комуністами) 1922 р., до складу якої було включено більшу частину українських земель, захоплених більшовиками протягом Громадянської війни | Покровський бульвар | Бульвар не було добудовано до кінця, нині він фактично є частиною площі Кірова, давня назва якої - Покровська. |
6 | 5 | 70 років Жовтня вулиця | Жовтнева революція, по суті, державний переворот, завдяки якому більшовики захопили владу в Росії у 1917 | Григорія Честахівського вулиця | Честахівський Григорій Миколайович (1820-1893), український художник, друг Тараса Шевченка, автор спогадів про нього, один з ініціаторів й організаторів перепоховання Т. Шевченка в Україні на Чернечій горі. Поширював серед народу твори Шевченка. Народився і виріс у Новій Празі, в родині військового поселенця, художник-самоук, вже в молоді роки був відомий на малій батьківщині як вмілий іконописець. Пізніше навчався в Петербурзькій академії мистецтв. |
7 | 6 | Анрі Барбюса вулиця | Анрі Барбюс (1873-1935), французький письменник-марксист, журналіст член Французької компартії. Почесний іноземний член Академії Наук СРСР (1933) У своїх творах пропагував комунізм, висловлював підтримку політики СРСР і Сталіна особисто. | Рікова вулиця | Історична назва. Виникла, напевне, через близькість до Інгульця, та, обмілілої нині, невеликої річки, що протікала дном сусіднього яру. |
8 | 7 | Антонова-Овсеєнка провулок | Володимир Олександрович Антонов-Овсієнко (справжнє прізвище Овсієнко; 1883-1938), більшовицький партійний, військовий і державний діяч. В часи громадянської війни був одним з організаторів війни проти Української народної республіки, керував більшовицькою армією під час першого взяття Києва більшовиками (1918), після якого, шляхом терору було ліквідовано кілька тисяч киян. В період сталінських репресій - прокурор (1934-35) та нарком юстиції РРФСР (1937) | Володимира Чубенка провулок | Чубенко Володимир Аврамович (1927-2006), український письменник переважно гумористичного жанру. Народився у селі Дубівці Новопразького району, пізніше приєднаного до Олександрійського району. Перші вірші вийшли друком 1950. У 1971 перша книжка «Балакучий автомат». 1973 став лауреатом першого Республіканського конкурсу гумористів. З 1976 член Спілки письменників. |
9 | 8 | Артема вулиця | Федір Андрійович Сергєєв (відомий як Артем; 1883-1921), російський більшовицький партійний діяч. У лютому 1918 організував на українських землях короткотермінову сепаратистську Донецько-Криворізьку Радянську Республіку, що проіснувала до березня 1918. | Волонтерська вулиця | На честь волонтерів (добровольців), що стали до лав підрозділів Збройних сил України, Національної гвардії, добровольчих батальйонів МВС та міноборони аби зі зброєю в руках захищати Україну від російської збройної агресії. |
10 | 9 | Блюхера провулок | Блюхер Василь Костянтинович (1890-1938), російський більшовицький військовий партійний і державний діяч, маршал СРСР (1935). Активно брав участь у військових діях більшовицьких загонів часів Громадянської війни. | Гетьмана Апостола провулок | Данило Апостол (1654-1734), український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман України (1727-1734). Походив з відомого козацько-старшинського роду. За виступи проти обмеження державних прав України 1723-1725 був ув'язнений у Петропавловській фортеці Петербургу. На посаді Гетьмана провів низку управлінських і соціально-економічних реформ, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини, та обмежили російський вплив на її управління й економіку. Добився повернення запорожців на Середне Подніпров'я. 1734 було засновано Нову Січ, яка сприяла козацькій колонізації земель Запорожжя, завдяки чому, зокрема, виникло поселення Усівка, теперішня Олександрія. |
11 | 10 | Боженка вулиця | Боженко Василь Назарович (1871-1919), організатор і керівник більшовицьких озброєних формувань, що активно воювали проти Української Народної Республіки | Семена Климовського вулиця | Семен Климовський, козак Харківського полку, філософ, поет, автор пісні «Їхав козак за Дунай». Жив у 18 ст. Закінчив Києво-Могилянську академію. Був дуже освіченою людиною для свого часу. Написав низку філософських і поетичних праць, які публікувалися вже після його смерті. Тривалий час вважався легендарною особою. У 1812 року став героєм популярного водевілю "Козак-стихотворец". Прожив тривале життя, останні десятиріччя у селі Припутні, що знаходилося біля Нової Праги, де й помер. |
12 | 11 | Василя Валявки провулок | Василь Валявка, більшовик з 1904, голова Олександрійського повітового комітету, організатор більшовицьких загонів | Івана Микитенка провулок | Іван Кіндратович Микитенко (1897-1937), український радянський письменник і драматург. Народився та виріс в с. Рівне, Кіровоградської області. На початку 1920-тих боровся з епідемією тифу на Кіровоградщині. У 1920-30-ті був помітним учасником літературного процесу. 3 жовтня 1937 виключений з партії за "куркульське пходження" та "зв'язки з троцкистами і буржуазними націоналістами"; наступного дня вирушив на допит до НКВС і зник. Був знайдений застреленим за два тижні. |
13 | 12 | Вільгельма Піка вулиця | Вільгельм Пік (1876-1960), німецький комуніст, сталініст. Діяч Комінтерну. Перший президент маріонеткової НДР | Інни Шульги вулиця | Інна Антонівна Шульга (1924, Коростень - 2003, Олександрія) — український краєзнавець та музеєзнавець, засновник і перший директор Олександрійського музею миру. |
14 | 13 | Володарського вулиця | В. Володарський (Мойсей Маркович Гольдштейн; 1891-1918), російський більшовицький партійний діяч, активний учасник Жовтневого перевороту, активний агітатор і пропагандист, душитель опозиційної преси. Його вбивство було одним з приводів розгортання Червоного терору | Григорія Шполянського вулиця | Григорій Юхимович Шполянський (1899-1981), український художник-живописець. Народився і виріс в Олександрії. Навчався і мешкав в Одесі. Роботи зберігаються у приватних збірках та галереях України, Росії, Німеччини, Італії, Румунії та США. Усі твори відрізняються яскравим вираженням радянської епохи та дуже рідко зустрічаються на антикварному ринку. Найвідоміший твір — «Знавці» (1956) широко репродукувався в СРСР на поштових листівках. |
15 | 14 | Воровського провулок | Воровський Вацлав Вацлавович (1871-1923), російський більшовицький партій і революційний діяч, польського походження, один з ініціаторів антирелігійної кампанії, один з перших радянських дипломатів | Олеся Жолдака провулок | Олесь (Олексій) Іванович Жолдак (1918-2000), український поет, сатирик, гуморист, сценарист. Народився в с. Верблюжка Кіровоградської області. З 1937 друкувався в пресі. Писав сценарії для студії «Укртелефільм». Автор збірок ліричних, гумористичних та сатиричних віршів. Перекладав зі слов'янських мов. Лауреат літературної премії НСПУ ім. Остапа Вишні. |
16 | 15 | Гайдара вулиця | Гайдар Аркадій Петрович (справжне прізвище Голіков; 1904-1941), російський радянський письменник, чекіст, більшовик. У ранньому віці став командиром більшовицького загону. На початку 1920-тих придушував селянські виступи в Росії та Башкирії. Потому був чекістом в Хакасії, здійснював терор проти місцевих жителів. У своїх творах оспівував радянську владу і більшовицьких військовиків. | Леоніда Чернова вулиця | Чернов Леонід Кіндратович (справжнє прізвище Малошийченко; 1899-1933), український поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, кінооператор та мандрівник. Член літературної групи «Авангард». Народився і виріс в Олександрії. Був виключений з міської гімназії через видання саморобного сатиричного журналу. 1922 разом з Олександром Горським заснував в Олександрії театр — українське мистецьке об'єднання «Махудрам» (Майстерня художньої драми), для якого писав п'єси. Автор низки книг поезії і прози, часто авангардистського спрямування. Чернов помер власною смертю, але був засуджений посмертно як «націоналіст», його твори було заборонено. Леонід Чернов, фактично, є найвидатнішим українським письменником з Олександрії. |
17 | 16 | Горького вулиця | Максим Горький (Пєшков Олексій Максимович; 1868-1936), російський письменник і більшовицький діяч. Член більшовицької партії з 1905. Брав активну участь в організації партійної преси, друкував там статті. Брав активну участь у розбудові "пролетарської культури", закликав іноземних культурних діячів підтримати Жовтневий переворот та більшовицьку владу. Підтримував політику Сталіна, залишав схвальні відгуки про використання рабської праці в'язнів на великих радянських будівництвах, зокрема Біломорканалу. Вважається засновником соцреалізму (мистецтва підпорядкованого комуністичній партійній ідеології). Організатор і перший голова Спілки письменників СРСР, що поклала край будь-якій офіційній свободі думки в літературному процесі. 1927 у дискусії з письменником Олексою Слісаренком (пізніше розстріляним) заявляв що українська мова є "нарєчієм", яким "пригнічують" росіян, що мешкають в Україні, і яке варто "усунути". | Добровольчих батальйонів вулиця | На честь добровольчих підрозділів (переважно батальйонів) підпорядкованих МВС та Мінооборони України, що, значною мірою, стихійно виникли для протидії поширення російської збройної агресії на сході та півдні України, і комплектуються з патріотів-добровольців, в тому числі й з Олександрійщини. |
18 | 17 | Дем'яна Бєдного вулиця | Дем'ян Бєдний (Юхим Олексійович Придворов; 1883-1945), російський радянський письменник, поет, громадський діяч, публіцист. Більшовик з 1912. У своїх творах оспівував і вихваляв більшовицьку владу й політику керівництва СРСР, особливу увагу приділяючи, у часи громадянської війни, Леніну і Троцькому, а у 1930-ті - Сталіну та Єжову. Брав активну участь у цькуванні Довженка за фільм "Земля". | Анатоля Перепаді вулиця | Перепадя Анатоль Олексійович (1935-2008), український перекладач із романських мов. Виріс в Олександрії, за іншими даними тут і народився. Лауреат багатьох перекладацьких премій. Зокрема, двічі - премії «Сковорода», яку Посольство Франції присуджує за найкращий переклад, здійснений у рамках однойменної програми та «Ars Translationis» - за переклад з португальської роману Жоржі Амаду «Велика пастка». Кавалер французького Ордену мистецтва й літератури Золотих пальм. Лауреат французько-української премії імені М. Зерова. |
19 | 18 | Дзержинського вулиця | Дзержинський Фелікс Едмундович (1877-1926), російський більшовицький партійний і державний діяч польського походження. Один з творців та голова ЧК, пізніше ГПУ при НКВД, один з організаторів Червоного терору. | Українського війська вулиця | На честь Українського війська, що захищає Україну від зовнішніх загарбницьких військових агресій та вторгнень. Вулиця виходить до Олександрійської військової частини, нині це військова частина 2269 Національної гвардії України. |
20 | 19 | Димитрова вулиця | Георгій Димитров (1882-1949), один з лідерів комуністів Болгарії, після захоплення влади комуністами влади в цій країні, був призначений головою уряду. До того тривали час мешкав у Москві, був генеральним секретарем Виконавчого комітету Комінтерну (з 1934). Один з небагатьох лідерів Комінтерну, що пережив сталінські репресії, завдяки великій особистій відданості й неухильній підтримці політики Сталіна. | Карпенка- Карого вулиця | Іван Карпенко-Карий (Тобілевич Іван Карпович; 1845-1907), український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру, класик української літератури в царині драматургії. Його життя тісно пов'язане з Кіровоградщиною. Народився в с. Арсенівка, Новомиргородського району. Працював у Малій Висці, з 1865 у Кіровограді (Єлисаветграді), де почав брати участь у аматорських виставах.Тут же брав участь у створенні першої української професійної трупи 1881 року. Під Кіровоградом знаходиться його садиба-музей "Хутір Надія". |
21 | 20 | Енгельса вулиця | Фрідріх Енгельс (1820-1895), німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму - перший систематизатор та видавець творів Карла Маркса. Положення марксизму про диктатуру пролетаріату експлуатувалася російськими більшовиками (які офіційно називали марксизм своєю ідеологічною основою) задля виправдання власної партійної диктатури | Молдовська вулиця | Історична назва. На честь вихідців з Молдови, які у значній кількості мешкали на цій вулиці. |
22 | 21 | Желєзнякова вулиця | Железняков Анатолій Григорович (1895-1919), російський матрос, анархіст; більшовицький військовий ватажок часів Громадянської війни в Росії. В радянській історіографії більш відомий як Матрос Железняк, який під час Жовтневого перевороту 1917 зі своїм загоном розігнав демократично обрані Всеросійські установчі збори, і відкрив заколотникам-більшовикам шлях до остаточної узурпації влади. | Федора Маковського вулиця | Маковський Федір Григорович (1895-1959), український етнограф, фольклорист, поліглот. Закінчив факультет іноземних мов Київського університету (1922). 1922–33 працював у канцелярії Академії Наук, науковим співробітником кабінету етнографії. Автор багатьох наукових статей у виданнях етнографічної комісії. Звільнений через переслідування. В 1935 заарештований тринадцять місяців провів у камері-одиночці. Засуджений на 10 р. концтаборів. Звільнений 1947 без права проживання в Києві та Західній Україні. Поселився у Олександрії. Викладав англійську мову в культурно-освітньому технікумі, керував хором. |
23 | 22 | Затонського провулок | Затонський Володимир Петрович (1888-1938), більшовицький партійний і державний діяч. Брав активну участь в захопленні більшовиками влади в Україні. Завзято боровся проти Української Народної Республіки. Займав високі партійні і державні посади в УРСР, на посаді наркома освіти, боровся проти українізації, був одним з ініціаторів наближення українського правопису до норм російської мови. | Шор- Плотнікової провулок | Любов Яківна Шор-Плотнікова (в дівоцтві - Шор, за чоловіком - Плотнікова; 1873-1960), українська оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано) і педагог. Народилася і вирослав в Олександрії. Навчалася оперного співу в Парижі. Виступала на сценах багатьох міст України і Російської імперії. З початку 1920-х викладала оперний спів у Москві. З 1930 доцент Московської консерваторії. |
24 | 23 | Землячки вулиця | Розалія Самійлівна Землячка (Розалія Самуїлівна Залкінд; 1876-1947), більшовицький партійний діяч, організатор кривавого Червоного терору в Криму. Одна з небагатьох "старих більшовиків", яка успішно пережила сталінські репресії | Генріха Нейгауза вулиця | Нейгауз Генріх Густавович (1888-1964), піаніст, педагог, публіцист і музично-суспільний діяч. Народився і виріс у Кіровограді, в родині німецького піаніста Густава Нейгауза. В 16-річному віці здійснив тривале концертне турне Німеччиною, Австрією, Італією. З 1920 професор Київської, а з 1922 Московської консерваторії. Продовжуючи і розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва створив школу, пов'язану з високими досягненнями піанізму. У його репертуарі була майже вся художня фортепіанна література від Баха до сучасників. Виконавча діяльність Нейгауза ввійшла в скарбницю світового музичного мистецтва. |
25 | 24 | Івана Зайця вулиця | Іван Заєць, член партії більшовиків з 1918, делегат партійних з'їздів. | Івана Бессараби вулиця | Бессараба Іван Венедиктович (бл1850-1921), український фольклорист, етнограф, мовознавець. З 1880-х. до 1916 вчителював у с. Нова Прага. Збирав та упорядковував народні пісні, легенди, приказки, прикмети, дитячий фольклор, описав багато народних звичаїв і обрядів, які зібрав та опублікував у книзі «Материалы для этнографии Херсонской губернии» (1916), досліджував питання культурних взаємин росіян, українців, білорусів та поляків. В етнографічних працях системно досліджував окремі підляські та степові говірки української мови. |
26 | 25 | Інтернаціональний провулок | Інтернаціонал, назва низки міжнародних об'єднань і комуністичних рухів. В СРСР найбільше шанувався третій - Комуністичний Інтернаціонал, що об'єднував комуністичні партії різних країн у 1919-1943. Цей Інтернаціонал повністю контролювався керівництвом компартії СРСР та перебував під контролем НКВС, який періодично влаштовував криваві чистки серед лідерів закордонних компартій, які мешкали в Москві. До 1944 гімном СРСР була пісня "Інтернаціонал", після - ця пісня стала гімном КПРС. | Івана Бузанова провулок | Бузанов Іван Феоктистович, український селекціонер та фізіолог рослин. Народився і виріс у с. Нова Прага. З 1941 очолив Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрових буряків у Києві.1956 обраний дійсним членом ВАСГНІЛ і віце-президентом Української академії сільськогосподарських наук. Лауреат Ленінської премії (1960). |
27 | 26 | Калініна вулиця | Калінін Михайло Іванович (1875-1946), російський більшовицький партійний і державний діяч, один із організаторів політичного терору в Радянському Союзі у 1920 – 1930-х. Брав безпосередню участь у підготовці та проведенні Жовтневого перевороту. Після приходу більшовиків до влади, обіймав високі партійні посади. 1 липня 1921 декретом за підписом Калініна, Леніна і Єнукідзе санкціоновано спрощене судочинство у справах про розкрадання соціалістичної власності: без участі захисту і свідків, із недопущенням касації і прохань про помилування, виконанням вироку протягом 24-х годин.1 грудня 1934 підписав постанову, в якій встановлювалися зміни в кримінально-процесуальному кодексі, в т. ч. 10-денний термін слідства; обвинувальний висновок має вручатися обвинуваченим за день до суду, слухання справи проводиться без участі сторін; оскарження вироку та клопотання про помилування неприпустимі; вирок до вищої міри покарання виконувався негайно. Цією постановою санкціоновано проведення масових репресій і самоуправних розстрілів, які відтепер повинні були вважатися законними. Калінін, «всесоюзний староста», що вийшов з народу, був офіційної вивіскою радянської влади, створений пропагандою, він прикривав собою режим диктатури Сталіна. | Володимира Винниченка вулиця | Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951), видатний український прозаїк, драматург, політичний та державний діяч, художник. Народився і виріс в Кіровограді. Закінчив гімназію в Новомиргороді. Лідер Української соціал-демократичної робітничої партії. До 1917 зазнавав неодноразових репресій з боку царського уряду за свої переконання і діяльність. 1917 один з керівників Української Центральної Ради, голова першого українського уряду сучасного зразка - Генерального секретаріату. У 1918-19 - голова Директорії Української Народної Республіки. На еміграції активно критикував національну й соціальну політику компартії та радянської влади. В роки Другої світової, за відмову співпрацювати з нацистами, був кинутий до концтабору. Винниченко є одним з класиків української літератури. Вже перші його оповідання були з захватом зустрінуті літературною критикою. Високу оцінку його творам давали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський. Окрім блискучих гостросюжетних оповідань його перу належить кількадесят п'єс, романів (серед них перший український науково-фантастичний роман "Сонячна машина") публіцистичних праць тощо. Дія багатьох творів Винниченка відбувається на теренах його малої батьківщини. |
28 | 27 | Канатенка вулиця | Більшовик, активно насаджував більшовицьку владу в Олександрії та Україні | Марії Заньковецької вулиця | Заньковецька Марія Костянтинівна (справжнє прізвище Адасовська; 1854-1934), українська акторка й театральна діячка, провідна зірка української театральної сцени кінця ХІХ початку ХХ ст., одна з корифеїв українського побутового театру. Її професійна театральна кар'єра розпочалася одночасно з виникнення українського професійного театру 1882 у Кіровограді. Всі театральні критики дуже високо оцінювали її артистичне дарування. В складі різних театральних труп неодноразово з успіхом гастролювала в Олександії. |
29 | 28 | Карла Лібкнехта вулиця | Карл Лібкнехт (1871-1919), німецький політик, один з засновників пробільшовицької Компартії Німеччини. Загинув після провалу, організованого ним, невдалого державного перевороту в Німеччині | Крюківська вулиця (або Старокрюківська) | Історична назва. На честь давнього міста Крюкова, нині це правобережна частина м. Кременчук. Наприкінці 1980-тих в місті назву "Крюківська" було надано вулиці в ділянці планованої приватної забудови біля аеродрому на Кременчуцькій трасі. Формально маючи цю назву, вулиця фактично не існує, не має жодної будівлі. Для уникнення її перейменуваття, історичній Крюківській можна повернути назву з приставкою "Старо" на початку. |
30 | 29 | Карла Маркса вулиця | Карл Маркс (1818-1883), німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, політичний публіцист; протагоніст робітничого соціалістичного руху, один із засновників Першого Інтернаціоналу. Його наукові роботи та політекономічні дослідження, об'єднані в теоретичне суспільствознавче вчення, що за його іменем отримало назву марксизму і стало підґрунтям соціалістичного і, пізніше, комуністичного руху в Європі та світі. Теорія Маркса про диктатуру пролетаріату експлуатувалася російськими більшовиками (які офіційно називали марксизм своєю ідеологічною основою) задля виправдання власної партійної диктатури. | Байдаківська вулиця | Поруч знаходиться вже не діючий Байдаківський буровугільний розріз, перший розріз Олександрії.У свою чергу його назва походить від села Байдаківка, що відоме нині під назвою Олександро-Степанівка. |
31 | 30 | Кірова площа | Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886-1934), російський більшовицький партійний і військовий діяч. 1919 в Астрахані очолив придушення антибільшовицького повстання, було розстріляно робітничі виступи. 24 травня 1919 розстріляно хресний хід. Переслідував духовенство і релігію. Очолював партійний обком в Ленінграді За його сприяння там було знесено багато храмів. Був одним з ініціаторів погрому вчених Російської Академії наук. При проведенні паспортизації з Ленінграда насильно були виселені тисячі колишніх дворян. У віданні Кірова перебувало будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, гірничодобувних комбінатів на Кольському півострові, та СЛОН – Соловецький табір особливого призначення ОДПУ.Ніколи не був в Україні. Його вбивство було використане Сталіним для розгортання кампанії терору в країні. | Покровська площа | Історично на площі знаходилася Покровська церква, найбільший і найошатніший храм міста. Знесена комуністичною владою у 1936. |
32 | 31 | Кірова провулок | Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886-1934), російський більшовицький партійний і військовий діяч. | Таврійський провулок | Провулок є коротким проїздом, до якого не приписано жодного будинку. Пропонується назва відповідно до назви найближчої вулиці. |
33 | 32 | Клари Цеткін вулиця | Клара Цеткін (1857-1933), німецький політик, один з творців пробільшовицької Німецької комуністичної партії, діяч міжнародного комуністичного руху. Померла у Підмосков'ї, похована у Москві в Кремлівській стіні. | Усівська вулиця | На честь першої назви Олександрії - Усівка, що виникла від прізвища одних з найперших поселенців на території міста - козаків Кременчуцької сотні Миргородського полку, братів Григорія, Сидора, Пилипа, Кирила Усиків. |
34 | 33 | Колгоспна вулиця | Колгосп (від колективне господарство) - форма сільськогосподарського підприємства на території колишнього СРСР. Оброблювана земля належала державі й була передана колгоспам у «довічне» користування. Керівництва колгоспів фактично призначалися районними чи обласними комітетами компартії. Процес залучення селян до колгоспів - колективізація, був значно мірою насильницьким та супроводжувався масовими репресіями. Опір українського селянства підштовхнув радянську владу до організації Голодомору. Колгоспна форма господарювання позбавила селян стимулу до ефективного господарювання. | Бойківська вулиця | Історична назва - Верхньо-Бойківська, походить від назви Бойківського кутка (зараз це 15-тий мікрорайон). У зв'язку з відсутністю нині вулиці Нижньо-Бойківської, приставка "Верхньо-", є недоцільною. |
35 | 34 | Комінтерна вулиця | Комуністичний інтернаціонал (третій Інтернаціонал), міжнародна організація, що об'єднувала комуністичні партії різних країн у 1919-1943. Заснована за ініціативою РКП(б) і її керівника Леніна для розвитку і поширення більшовицьких ідей. Організація керувалася з Москви і знаходилась під повним контролем Іноземного Відділу НКВС. | Віктора Близнеця вулиця | Близнець Віктор Семенович (1933-1981), український письменник-прозаїк, що писав переважно для дітей. Народився і виріс у .с. Володимирівка Кіровоградської обл. 1988 йому посмертно присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки, а 2003 Міжнародним освітнім фондом імені Ярослава Мудрого започатковано Літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця. |
36 | 35 | Комсомольський провулок | Комсомол, створений більшовиками, комуністичний молодіжний рух в СРСР, скорочення від «комуністичний союз молоді». "Молодіжний додаток" до компарітї. Частина партійної структури суспільства, членство в якому було майже обов'язковим для молоді. | Осмоловського Юрія провулок | Осмоловський Юрій Володимирович (1918-1980), заслужений лікар України. В часи війни працював на Кіровоградщині. На посаді головного лікаря Олександрійської міської лікарні №1 (з 1950) проявив себе як відмінний спеціаліст. В практичній діяльності широко застосовував новітні досягнення медичної науки при діагностиці й лікуванні. Відмінний організатор, ініціативний і вимогливий адміністратор. Висококваліфікований лікар-хірург, один із перших у Кіровоградській обл. почав займатися радикальними операціями на органах грудної порожнини. Провулок знаходиться поруч з міською лікарнею. |
37 | 36 | Косіора провулок | Косіор Станіслав Вікентійович (1889-1939), більшовицький партійний діяч польського походження. У 1928-1938 перший секретар ЦК КП(б)У. Один з організаторів колективізації та Голодомору в Україні. Відповідальний за згортання політики "українізації", та проведення масових репресій епохи Сталіна. Врешті сам став жертвою цих репресій | Дмитра Бузька провулок | Бузько Дмитро Іванович (1891-1937), український письменник, поет і сценарист. Народився у Новомиргороді на Кіровоградщині. 1907 царською владою засуджений до заслання, за організацію страйку семінаристів. Був членом літературного об'єднання футуристів «Нова генерація». Найвідоміший твір - науково-фантастичний роман «Кришталевий край». Розстріляний за рішенням трійки НКВС. Відразу після арешту як «ворога народу» його книги були вилучені з літературного обігу, і не перевидавалися до 1971. |
38 | 37 | Котовського провулок | Котовський Григорій Іванович (1881-1925) більшовицький партійний діяч, організатор військових загонів, що боролися проти Української народної республіки. До початку революції неодноразово притягувався до відповідальності за кримінал: фінансові махінації, озброєні грабежі на Одещині та в Бесарабії. | Мар'їнська вулиця | Історична назва |
39 | 38 | Крупської вулиця | Надія Костянтинівна Крупська (1869-1939), російська більшовичка, була заступником наркому освіти радянської Росії (1929-1939), дружина Володимира Леніна. | Панаса Феденка вулиця | Феденко Панас Васильович (1893-1981), український політичний діяч, історик, публіцист. Член УСДРП, член Української Центральної Ради і Трудового конгресу. Професор Українського Вільного Університету. Навчався в Олександрійській гімназії (закінчив 1913), у своїх мемуарах описав тогочасне гімназійне і міське життя в Олександрії. |
40 | 39 | Куйбишева вулиця | Куйбишев Валеріан Володимирович (1888-1935), російський більшовицький партійний і політичний діяч. Один з найближчих сподвижників і радників з питань економіки Сталіна. Організатор репресій проти селян. | Євгена Маланюка вулиця | Маланюк Євген Филимонович (1897-1968), видатний український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик. Народився в Новоархангельську на Кіровоградщині, навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі. Був офіцером Армії УНР. В еміграції став одним з засновників і лідерів "Празької школи" української поезії. Оспівав Кіровградщину, яку він називав "Степовою Елладою". 2002 Кіровоградською облрадою засновано Літературну премію імені Євгена Маланюка. |
41 | 40 | Лейтенанта Шмідта вулиця | Шмідт Петро Петрович (1867-1906), офіцер Російського імперського флоту, який у листопаді 1905 очолив бунт на крейсері "Очаків". У подальшому до заколоту пристало ще кілька суден. Заколот було придушено, а Шмідта після суду засуджено до смертної кари. Оскільки капітан другого рангу Шмідт був єдиним відомим офіцером російського флоту що долучився до революції 1905-1907, він був канонізований радянською пропагандою, яка присвоїла йому неіснуюче в той час звання флотського лейтенанта. | Слан Камінь вулиця | Вулиця знаходиться в місцевості, що була раніше селом Слан Камінь (Бадина), яке було засноване переселенцями з Сербії, як військове поселення у складі Нової Сербії. В перекладі з сербської означає "солоний камінь", і походить від такої ж назви села в сербській Воєводині, звдки походили сербські переселенці. |
42 | 41 | Леніна площа | Володимир Ілліч Ленін (справжнє прізвище Ульянов; 1870-1924), лідер більшовицької (комуністичної) партії, один з творців СРСР, ідеолог захоплення України більшовиками, Червоного терору, політики продрозверстки, яка спричинила голод 1921-1923 | Соборності площа | Історична назва - Базарна або Соборна, на честь Успенського собору, який з 1848 знаходився посередині площі, та був знесений комуністичною владою 1935. У з'язку зі зникненням об'єкту, який давав назву площі, видається за доцільніше надати площі назву "Соборності", як нагадування, про існування тут християнського собору. Термін "соборність" означає об'єднані в одній державі етнічні території народу. Україна була соборною до початку російської окупації Криму, і надалі має відновити власну соборність. |
43 | 42 | Леніна проспект | Володимир Ілліч Ленін (справжнє прізвище Ульянов; 1870-1924), лідер більшовицької (комуністичної) партії, один з творців СРСР, ідеолог захоплення України більшовиками, Червоного терору, політики продрозверстки, яка спричинила голод 1921-1923 | Соборності проспект | Історична назва - Соборна вулиця, оскільки вела до Успенського собору, який знаходився посеред Соборної площі, та був знесений комуністичною владою 1935 (до будівництва собору вулиця називалася Чигиринською). У з'язку зі зникненням об'єкту, який давав назву вулиці, видається за доцільніше надати проспектові назву "Соборності", як нагадування, про існування тут християнського собору. Термін "соборність" означає об'єднання в єдиній державі етнічних територій народу. Здобуття соборності, нарівні з незалежністю, було головним завданням українського національно-визвольного руху в часи коли українські землі були розділені поміж державами-загарбниками. Україна була соборною до початку російської окупації Криму, і надалі має відновити власну соборність. |
44 | 43 | Ленінградська вулиця | Ленінград - назва міста Санкт-Петербург з 1924 по 1991, на честь лідера партії більшовиків Володимира Леніна. Місто неофіційно називають "імперською столицею" або "другою столицею" Росії, країни-агресора, яка у 2014-2015 роках в ході неоголошеної війни проти України, окупувала значну частину Донецької, Луганської областей, а також окупувала й анексувала Крим та Севастополь. Це вторгнення призвело до величезних збитків економіки України, масовому руйнуванню населених пунктів, перетворення сотень тисяч українців на біженців, та загибелі й каліцтва тисяч людей. | Скіфська вулиця | На честь античного народу скіфів, що заселяли велику частину території України, у тому числі й Олександрійщину, у VII - III ст. до н. е., та залишили значний слід в історії, культурі, та антропології європейської цивілізації. На території Кіровоградщини та Олександрійщини існувала низка скіфських курганів, що зберегли для вчених велику кількість цінних археологічних знахідок. |
45 | 44 | Ленінський провулок | Володимир Ілліч Ленін (справжнє прізвище Ульянов; 1870-1924), лідер більшовицької (комуністичної) партії, один з творців СРСР, ідеолог захоплення України більшовиками, Червоного терору, політики продрозверстки, що спричинила голод 1921-1923 | Івана Гороновича провулок | Горонович Іван Іванович (1837-1909), юрист, земський діяч, перший голова Олександрійської земської управи (1865-71). Народився в Олександрійському повіті. Був Олександрійським земським гласним до 1904, також і губернським гласним (1868-95), де приймав активну участь. 1869 обраний почесним мировим суддею, пізніше головою і членом з'їзду мирових суддів, дільничним мировим суддею. Був діяльним членом Київського Юридичного Товариства. Автор низки наукових робіт, актуальних донині. Був попечителем земської лікарні, дбав про облаштування притулків для покинутих дітей, один з фундаторів міської бібліотеки. Був власником с. Марто-Іванівка, де звів муровану церкву, збудував і утримував добре облаштовану школу. |
46 | 45 | Ленінського Комсомолу вулиця | Комсомол, створений більшовиками, комуністичний молодіжний рух в СРСР, скорочення від «комуністичний союз молоді». "Молодіжний додаток" до компарітї. Частина партійної структури суспільства, членство в якому було майже обов'язковим для молоді. | Бачинського Михайла вулиця | Бачинський Михайло Опанасович (1887-1937), український історик. Народився і виріс в Олександрії у родині знаного в місті педагога. Закінчив гімназію в Кіровограді. З 1917 мешкав в Олександрії, викладав історію та українську мову в різних освітніх закладах. З 1925 в Одесі, де розпочав активну наукову роботу, зокрема брав участь в опрацюванні й виданні архіву Запорізької Січі. 1931 був на певний час заарештований НКВС за звинуваченнями у справі «Українського національного центру». 1937 заарештований вдруге, розстріляний. Реаблітований 1958. |
47 | 46 | Луначарського вулиця | Луначарський Анатолій Васильович (1875-1933), російський письменник, більшовицький партійний і державний діяч, ідеолог підпорядкування літератури та мистецтва потребам партійної пропаганди | Небесної Сотні вулиця | «Небесна Сотня» – збірна назва загиблих учасників акцій протесту на Євромайдані у грудні 2013 – лютому 2014. 21 лютого 2014 офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулося прощання із загиблими, яких налічувалося близько сотні. Пізніше усім членам Небесної Сотні було присвоєно звання Героя України. |
48 | 47 | Маршала Будьоного провулок | Будьонний Семен Михайлович (1883–1973), російський більшовицький партійний і військовий діяч,один з організаторів масових репресій серед військових у 1930–1940-х. У своїх бійців цінував насамперед особисту відданість собі. Відносини в його Першій кінній армії будувалися за зразком ватаги розбійників, у якій майбутній маршал був отаманом. Своєю жорстокістю війська Будьонного дивували навіть Сталіна, а Ленін не раз висловлював стурбованість повальним пияцтвом і розкладанням. В 1930-ті Будьонний належав до найближчих соратників Сталіна, став одним з організаторів масових репресій серед військових. У 1941 призначений командувати військами Південно-Західного напрямку, однак скандально провалився, занапастивши десятки тисяч життів, і був швидко відставлений. | Морозовського Ноя провулок | Морозовський Ной Самуїлович (1892-1953), український лікар-фтизіатр. Народився в Олександрії, навчався в Олександрійській гімназії. У 1911–1913 був членом просвітницького гуртка, створеного Дмитром Чижевським. З 1925 завідувач відділу соціальної патології і профілактики Харківського туберкульозного інституту. Під його керівництвом було створено цілісну науково-обґрунтовану систему протитуберкульозної служби України. З 1932 - професор Київського туберкульозного інституту, 1939-46 - директор цього закладу. З 1944 по 1949 - головний фтизіатр Міністерства охорони здоров'я УРСР. Автор 110 наукових праць, підготував 10 кандидатів медичних наук. |
49 | 48 | Маршала Ворошилова провулок | Ворошилов Климент Єфремович (1881-1969), більшовик з 1903, радянський партійний, військовий і державний діяч. радянський (український) військовий та політичний діяч. У 1953–1960 номінальний глава СРСР (Голова Президії Верховної Ради). Один з керівників більшовиків в Україні, у часи війни з УНР. Керував жорстоким придушенням Куренівського антибільшовицького повстання у Києві 1919. Був вірним прихильником Сталіна, брав активну участь у репресія, зокрема, як нарком оборони організовував криваві чистки в армії. Під час Другої Світової продемонстрував бездарне керівництво на фронті. Активно насаджував комуністичний режим в Угорщині у 1947. | Миколи Писанка провулок | Писанко Микола Миколайович (1910-1996), український художник, теоретик мистецтва, педагог. Народився і виріс в Олександрії. У 1935 закінчив Одеське художне училище. З 1958 мешкав у Генічеську на Херсонщині. Член Спілки художників з 1951. Серед його учнів - відомі українські художники-«шістдесятники» Віктор Зарецький, Алла Горська, Веніамін Кушнір, Василь Гурін. |
50 | 49 | Менжинського вулиця | В'ячеслав Рудольфович Менжинський (1874-1934), російський більшовик польського походження. Один з організаторів та керівників радянських каральних органів. Заступник Дзержинського у ЧК та ОГПУ, пізніше голова ОГПУ. Один з організаторів сталінських репресій до епохи Великого терору | Григорія Волкова вулиця | Волков Григорій Іванович (1890-1939), український вчений-правознавець, професор кримінального права. Народився і виріс в Олександрії. Досліджував проблеми кримінального права (соціальна природа злочину, питання необережної вини, кримінальної відповідальність за майнові злочини тощо). Його дослідження в багатьох аспектах були новаторськими для свого часу. З 1931 професор, пізніше директор Всесоюзного інституту юридичних наук у Москві. Репресований 1939, реабілітований 1992. |
51 | 50 | Олеко Дундича провулок | Дундич Олеко (1896-1920), російський більшовик сербо-хорватського походження. Воював у складі загонів Будьоного проти військ Української Народної Республіки. Після смерті був героїзований радянською пропагандою | Вікторії Белаковської провулок | Вікторія Марківна Белаковська (1901-1965), українська радянська художниця-живописець. Народилася в Олександрії, 1918 році закінчила Олександрійську гімназію. Навчалася в Одеському художньому училищі. 1949 в рамках кампанії «боротьби з космополітизмом» була виключена зі Спілки Художників (поновлена після смерті Сталіна). Автор багатьох картин на українську тематику, зокрема дипломна робота - "Сталевий кінь на полях України" (1927) |
52 | 51 | Орджонікідзе вулиця | Серго (Григорій Костянтинович) Орджонікідзе (1886-1937), російський більшовицький партійний, військовий і державний діяч, грузинського походження. Брав участь в організації боротьби з проукраїнськими силами в Україні у 1918. В СРСР займав високі партійні та державні посади, Був соратником Сталіна. | Юрія Дарагана вулиця | Дараган Юрій Юрійович (1894-1926), український поет, один з засновників «празької школи» української поезії. Народився у Кіровограді. Служив у лавах військ УНР. В еміграції у Празі разом з Євгеном Маланюком видавав літературний часопис «Веселка». У 1925 вийшла його єдина збірка «Сагайдак», яка тематично та ідейно стала передвісницею художньої платформи майбутньої "празької школи". |
53 | 52 | Островського вулиця | Островський Микола Олексійович (1904-1936), російський радянський письменник, чекіст, член частини особливого призначення, член РКП(б). Писав у соцреалістичному стилі, прославляючи "подвиги" більшовицьких загонів під час Громадянської війни. | Січових Стрільців вулиця | Січові Стрільці - назва вiйськових пiдроздiлiв Армії УНР та збройних сил Української Держави, сформованих у 1917-19 в Надднiпрянськiй Українi значною мірою з патрiотично налаштованих росiйських вiйськовополонених австро-угорської армiї українського походження. Січові Стрільці показали себе одним з найкраще організованих і найбільш боєздатних підрозділів української армії свого часу. Неодноразово брали участь у бойових діях на території Олександрійського повіту. |
54 | 53 | Павла Дибенка провулок | Дибенко Павло Юхимович (1889-1938), більшовицький партійний і військовий діяч, радянський державний діяч.Брав активну участь у підготовці флоту до Жовтневого перевороту. Організовував масові вбивства офіцерів Балтійського флоту, розгін Установчих зборів і розстріл мирної демонстрації на їх підтримку. Брав участь у боротьбі більшовиків за владу в Україні. Був одним з керівників придушення Кронштадтського повстання 1921, та селянського повстання в Тамбовській губернії. У 1930-ті - прибічних Сталіна, проводив чистки та репресії в армії | Бориса Нечерди провулок | Нечерда Борис Андрійович (1939-1998), український поет-шістдесятник. Лауреат Премії імені Тараса Шевченка (2000) за збірку поезій «Остання книга». Народився на Житомирщині, виріс в Олександрії. Після університету мешкав в Одесі. За життя випустив 12 книг поезії та один роман. До розпаду СРСР друкувався рідко і мало, оскільки його твори регулярно входили до антологій, що друкувалися на Заході в підтримку дисидентського руху в Україні. |
55 | 54 | Павла Корчагіна площа | Літературний персонаж роману "Як закалялася сталь", російського радянського письменника-більшовика, й партійного активіста, Миколи Островського. Ідеалізований образ молодого борця за більшовицьку диктатуру часів Громадянської війни. | Знам'янська площа | На честь міста Знам'янки, що розташовується на захід від Олександрії. недалеко від площі знаходиться вулиця Знам'янська, яка переходить в трасу до м. Знам'янка. |
56 | 55 | Павла Морозова провулок | Морозов Павло Тимофійович (1918–1932), хлопчик, який в радянській комуністичній пропаганді символізував чесність і принциповість молодого борця з куркулями. Відповідно до радянської офіційної пропаганди був організатором і головою першого піонерського загону у своєму селі, свідчив на суді проти власного батька-куркуля, та вбитий власними дідом та дядьком за виступ на суді. Як нині з'ясовано, Морозов не був піонером, бо у його селі не було піонерської організації, його батько був головою колгоспу, а сам хлопчик був уплутаний в сімейні чвари його неблагополучної родини, та загинув за малоз'ясованих обставин. | Іванівський провулок | Історична назва - Іванівська вулиця |
57 | 56 | Паризької Комуни вулиця | Паризька комуна - збройне повстання анархістів, соціалістів та неоякобінців у Парижі, навесні 1871, спровоковане тяжким становищем у країні через поразку Франції у франко-пруській війні. Була оголошена марксистами першим в історії прикладом диктатури пролетаріату. Стала важливим символом державної пропаганди в СРСР та підконтрольних йому країнах. | Вертолітників вулиця | На честь вертолітників Гвардійської авіаційної бази Національної гвардії України, яка розташовується в Олександрії. Військовослужбовці вертолітного військового підрозділу з Олександрії несли службу в Афганістані, захищають, жертвуючи своїми життями, громадян України від російського військового вторгнення на Донбасі. Неподалік знаходиться військова частина № 2269 Національної гвардії та військовий вертолітний аеродром. |
58 | 57 | Пархоменка вулиця | Пархоменко Олександр Якович (1884-1921), ватажок більшовицьких озброєних формувань в Україні. Активно боровся з українськими силами на Донбасі та Сході України, разом з Ворошиловим встановлював там радянську владу. Пізніше його образ "героя Громадянської війни" активно розкручувався радянською пропагандою. | Онуфріївська вулиця (або Староонуфріївська) | Історична назва. Дорога на Онуфріївку. Наприкінці 1980-тих в місті назву "Онуфріївська" було надано вулиці в ділянці планованої приватної забудови біля аеродрому на Кременчуцькій трасі. Формально маючи цю назву, вулиця фактично не існує, не має жодної будівлі. Для уникнення її перейменуваття, історичній Онуфріївській можна повернути назву з приставкою "Старо" на початку. |
59 | 58 | Петровського вулиця | Петровський Григорій Іванович (1878-1958), більшовицький партійний діяч. У 1917 був направлений з Росії для боротьби проти Української народної республіки. Один з творців ЧК. Обіймав високі партійні й державні посади в УРСР та СРСР, виступав за входження УРСР до складу Росії як автономної республіки. Був одним з організаторів Голодомору 1932-1933. Один з небагатьох "старих більшовиків", що пережив сталінські репресії | Івана Мазепи вулиця | Іван Мазепа (1639-1709), видатний український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Лівобережної (1687-1704) та всієї Наддніпрянської України (1704-1709). Його тривале гетьманування поклало край добі громадянських воєн і конфліктів, відомих як "Руїна".Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Незважаючи на залежність від Московського царства, проводив курс на відновлення козацької держави з кордонами часів Хмельницького. Дбав про розвиток тогочасної культури, освіти і науки. Видатний меценат і покровитель православ'я, його коштом збудовано й відбудовано десятки храмів, розбудована Києво-Печерська Лавра. Здійснив спробу здобути незалежність для України, уклавши союз зі Швецією, проте зазнав невдачі. |
60 | 59 | Піонерська вулиця | Піонерія - масова організація для дітей в СРСР. Створений за зразком скаутського руху, піонерський рух відрізнявся від нього за суттєвими аспектами: система мала всеосяжний державний характер і ставила собі на меті ідеологічну індоктринацію дітей та їхнє виховання в якості громадян, що цілковито віддані комуністичній партії та радянській державі. Членство в піонерській організації було майже обов'язковим для дітей в СРСР. | Чорноліська вулиця | Чорний Ліс - великий історичний лісовий масив, на захід від Олександрії, в Знам'янському й Олександрівському районах. Дав назву Чорноліській археологічній культурі. У XVIII ст. тут формувалися гайдамацькі загони. Під час національних визвольних змагань 1917–1922 років у Чорному лісі діяла проукраїнська повстанська республіка, що тісно координувалася з Холодноярською республікою і поширювала свою діяльність на територію Олександрійщини. Радянська влада змогла остаточно ліквідувати повстанський рух тут лише 1923. |
61 | 60 | Постишева вулиця | Постишев Павло Петрович (1887-1939), російський більшовицький партійний діяч. В серпні 1923 року направлений ЦК РКП(б) в Україну. Вірний виконавець політики Сталіна в Україні. Був прихильником форсованої колективізації й одним з організаторів Голодомору, активно брав участь в згортанні політики "українізації" й гоніннях на українську інтелігенцію. Виступав провідником ідеї загострення класової боротьби, заохочував репресивну політику, вів боротьбу з «шкідництвом» і «саботажництвом». | Сторожівська вулиця | Від назви невеликого села Сторожівка (Трапезон), що знаходилося на північ від вулиці, на території теперішньої місцевості Новопилипівка. |
62 | 61 | Примакова вулиця | Примаков Віталій Маркович (1897-1937), більшовицький партійний і військовий діяч, один з організаторів Червоного козацтва, яке активно використовувалися для загарбання території України більшовицькою Росією | Таврійська вулиця | Історична назва. Таврія - це Крим, проте Таврійська губернія окрім Криму включала й більшу частину теперішньої Херсонської області, й знаходилася на південь від Олександрії. |
63 | 62 | Пролетарська вулиця | Пролетаріат - найбідніші верстви населення, найчастіше малокваліфіковані промислові робітники, що не мають своєї власності. Більшовики часто називали своє правління "диктатурою пролетаріату", прикриваючи таким чином реальну партійну диктатуру | Миколаївська вулиця | Історична назва. Від церкви святого Миколая, що знаходилася на початку вулиці. Вперше освячена 1759, церква стала не лише першим храмом, а й першою громадською спорудою міста. Пізніше, неодноразово перебудовувалася і відбудовувалася. Знесена комуністичною владою 1934, нині це територія школи №2 |
64 | 63 | Радянська вулиця | Радянською владою себе називали більшовики, прикриваючи радами диктатуру власної партії. В Україні радянська влада була нав'язана шляхом інтервенції більшовиків з Росії, за підтримки доволі малочисельних місцевих членів цієї партії. | Головківська вулиця | Історична назва - Нижньо-Головківська, походить від назви Головківського кутка (зараз це 14-тий мікрорайон). У зв'язку з відсутністю нині вулиці Верхньо-Головківської, приставка "Нижньо-", є недоцільною |
65 | 64 | Революціонерів Воробйових вулиця | Родина більшовиків, члени якої займали високі партійні посади | Петра Ніщинського вулиця | Ніщинський Петро Іванович (1832-1896), український композитор і поет-перекладач. Збирав та здійснював обробку українських народних пісень, писав музичні твори, організовував музичні колективи. 1875 створив один з найважливіших своїх творів - музичну картину «Вечорниці», як вставну сцену до вистави "Назар Стодоля"; вперше виконана артистичним гуртком М. Кропивницького у Кіровограді. Перекладав українською твори античних класиків. Автор підручника з грецької граматики та розвідок про грецьку музику. |
66 | 65 | Сакко і Ванцетті вулиця | Нікола Сакко (1891-1927) й Бартоломео Ванцетті (1888-1927), американські робітники анархісти, що були засуджені й страчені за збройне пограбування з людськими жертвами. В СРСР, незважаючи на репресії проти анархістів у 1920-ті, їхня справа активно розкручувалася державною пропагандою, як символ "несправедливості правосуддя в капіталістичних країнах". На честь Сакко й Ванцетті названо величезну кількість об'єктів на території колишнього СРСР. | Кам'яна вулиця | Історична назва. |
67 | 66 | Свердлова вулиця | Свердлов Яків Михайлович (справжнє ім'я Єшуа-Соломон Мовшевич або Янкель Міраїмович; 1885-1919), російський більшовицький партійний і державний діяч. Був одним з організаторів Жовтневого більшовицького перевороту, розгону Установчих Зборів, розкозачування. 2 вересня 1918 Свердлов підписав звернення ВЦВК «про перетворення радянської республіки в єдиний військовий табір», доповнене 5 вересня виданим РНК «постановою про червоний терор», що оголосила масовий червоний терор проти всіх ворогів Революції . | Бульварна вулиця | Історична назва. Від колишнього міського бульвару, нині парку між вулицями Свердлова, Шевченка, 6-грудня і Першотравневою |
68 | 67 | Свердлова площа | Свердлов Яків Михайлович (справжнє ім'я Єшуа-Соломон Мовшевич або Янкель Міраїмович; 1885-1919), російський більшовицький партійний і державний діяч. Був одним з організаторів Жовтневого більшовицького перевороту, розгону Установчих Зборів, розкозачування. 2 вересня 1918 Свердлов підписав звернення ВЦВК «про перетворення радянської республіки в єдиний військовий табір», доповнене 5 вересня виданим РНК «постановою про червоний терор», що оголосила масовий червоний терор проти всіх ворогів Революції . | Європейська площа | На честь Європи і європейських стандартів життя, до яких прагнуть українці. До площі не приписано жодного будинку. Раніше оголошувалося що вона вже носить назву "Європейська". |
69 | 68 | Семашка вулиця | Семашко Микола Олександрович (1874-1949), російський більшовицький діяч, нарком охорони здоров'я РРФСР. | Ярмаркова вулиця | Історична назва. На вулиці проводився ярмарок, нині на цьому місці - Олександрійський центральний ринок. |
70 | 69 | Сергія Лазо вулиця | Сергій Георгійович Лазо (1894-1920), російський більшовицький державний і військовий діяч, який у часи Громадянської війни брав активну участь у встановленні більшовицької влади в Сибіру і на Далекому Сході, член Дальбюро ЦК РКП (б). Не має жодного стосунку до України. | Василя Никифорова вулиця | Никифоров Василь Миколайович (1832-1908), священик, краєзнавець, перший значний дослідник історії міста Олександрії та Олександрійщини. Народився та більшу частину життя прожив в Олександрії. 1858 був рукопокладений у священики Успенського собору. З 1890 голова Олександрійського повітового відділення Єпархіальної Училищної Ради, настоятель собору. 1899 призначений духівником та законовчителем Одеської семінарії. Автор низки вагомих історико-краєзнавчих праць. Вулиця поруч з кафедральним Покровським собором, на якому встановлено меморіальну дошку Никифорову |
71 | 70 | Софії Тарнопільської провулок | Софія Тарнопільська, більшовичка з 1917 року, брала активну участь у встановленні більшовицької влади. | Родини Пишчевичів провулок | Пищевичі, рід дворян сербського походження з Олександрійщини. Симеон Степанович Пишчевич (1731-1785) оселився тут в часи Нової Сербії, автор цінних мемуарів. Олександр Симеонович Пишчевич (1764-після 1814). З 1811 по 1814 предводитель дворянства Олександрійського повіту. Один з найосвіченіших осіб краю того часу; мав велику бібліотеку. Автор низки праць з історії і географії краю. Пищевич Семен Григорович (1863-1945). В 1892-1903 земський начальник 7-ї дільниці Олександрійського повіту, у 1903-12 голова повітової земської управи. Депутат 4-тої Державної Думи (1912-1913). 1917 повітовий комісар Тимчасового уряду. Був першим старостою Херсонської губернії незалежної України (1918-19). Своїм коштом збудував будівлю Олександрійського земства. |
72 | 71 | Тельмана вулиця | Ернст Тельман (1886-1944), лідер комуністичної партії Німеччини. У 1923 один з керівників, організованого Комінтерном, Гамбурзького повстання, метою якого було повалення демократичної влади Німеччини і встановлення комуністичної диктатури за зразком СРСР. З 1924 голова ЦК компартії Німеччини. У 1925 обраний депутатом рейхстагу. Керував бойовим крилом КПН — організацією Рот Фронт. | Архітектора Крауза вулиця | Інженер-архітектор Е. Крауз з Олександрії, збудував низку важливих будівель міста, зокрема 1910 за його проектом було зведено будівлю Олександрійського земства (нині Палац школярів та молоді). Також брав участь у реконструкції міського театру. |
73 | 72 | Тольятті вулиця | Пальміро Тольятті (1893-1964), генеральний секретар Італійської комуністичної партії. Один з помітних діячів Комунстичного інтернаціоналу, в якому з кінця 1920-тих активно підтримував політику Сталіна. | Олександра Бабенка вулиця | Бабенко Олександр Калістратович (1881-1959), український радянський фізик-методист, професор Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. Народився в с. Ясинуватка Олександрійського району. Під час навчання в університеті, паралельно займався художньою творчістю, також уміщував свої сатиричні твори майже у всіх періодичних виданнях революційного напрямку Києва. |
74 | 73 | Трудових резервів вулиця | Трудові резерви, спортивне товариство в СРСР, створене комуністичною владою у 1943, що об'єднувало учнів і працівників ПТУ | Петра Сагайдачного вулиця | Петро Конашевич-Сагайдачний (бл. 1582-1622), видатний український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств. Опікун Слов'яно-греко-латинських та братських шкіл. Активно сприяв відновленню Київської православної митрополії. Завдяки його численним реформам козацьке військо стало потужною військовою і політичною силою. |
75 | 74 | Тухачевського провулок | Тухачевський Михайло Миколайович (1893-1937), російський більшовицький військовий діяч, маршал СРСР. Один з керівників більшовицьких загонів часів Громадянської війни. У 1921 активно придушував Тамбовське селянське повстання з допомогою авіації та хімічної зброї. | Олени Журливої провулок | Журлива (Котова) Олена Костівна (1898-1971), українська письменниця та співачка. 1926 - перша поетична збірка, 1930 - друга. З 1934 - член Спілки письменників. З 1926 починає виконувати партії в Харківській опері. Гастролювала по Україні з концертами як поетеса-співачка. Арештована 1938 в Москві «за агітацію проти радянської влади», 1939 особлива нарада НКВС засудила її до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на 3 роки, додали ще сім років. 27 лютого 1957 року реабілітована, поновлена у Спілці письменників. Останні роки життя життя мешкала в Кіровограді. |
76 | 75 | Ульянова вулиця | Володимир Ілліч Ленін (справжнє прізвище Ульянов; 1870-1924), лідер більшовицької (комуністичної) партії, один з творців СРСР, ідеолог захоплення України більшовиками, Червоного терору, політики продрозверстки, яка спричинила голод 1921-1923 | Бугогардівська вулиця | Бугогардівська паланка (1734–1775), адміністративно-територіальна одиниця Нової Січі. Центром паланки було урочище Гард на річці Буг. Ця, найбільша за територією, паланка Запорізької Січі, включала й землі Олександрійщини. В період існування паланки, завдяки інтенсифікації козацької колонізації, виникло поселення Усівка, нинішня Олександрія. |
77 | 76 | Урицького провулок | Урицький Мойсей Соломонович (1873-1918), російський більшовицький партійний діяч, Організував розпуск Всеросійських установчих зборів. Голова Петроградської ЧК. Його вбивство було одним з приводів розгортання Червоного терору | Чигринський провулок | Історична назва. Раніше мав статус вулиці й пролягав до Інгульця. Напевне, назва походить від м. Чигирин |
78 | 77 | Федора Нетреби провулок | Федір Нетреба, більшовик, керівник продзагонів, що займалися реквізією хліба в населення для потреб Червоної армії | Шолома Секунди провулок | Секунда Шолом (1894-1974), американський єврейський композитор академічної, естрадної, театральної і літургійної музики. Народився в Олександрії, 1907 родина переїхала до США. Написав музику до низки мюзиклів на мові їдиш, та багатьох американських фільмів. |
79 | 78 | Фрунзе вулиця | Фрунзе Михайло Васильович (1885-1925), російський більшовицький партійний і військовий діяч, молдавського походження, родом з Киргизстану. На початку 1920-тих боровся з українським повстанським рухом | Юрія Яновського вулиця | Яновський Юрій Іванович (1902-1954), видатний український прозаїк, романіст, кіносценарист. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Народився і виріс на Кіровоградщині, 1917 родина переїхала до Єлисаветграда. Воював в Армії УНР. Працював редактором Одеської кіностудії. Хоча його рання творчість мала багато модерністських рис, згодом був змушений враховувати вимоги до творчості з боку комуністичної влади. Лауреат Сталінської премії 1949. Його тврчість неодноразово зазнавала жорстоких нападок з боку офіційної критики. |
80 | 79 | Фурманова вулиця | Фурманов Дмитро Андрійович (1891-1926), російський більшовик, партійний і військовий діяч, радянський письменник. Комісар і ватажок низки більшовицьких військових загонів, що переважно займалися придушенням антибільшовицьких виступів та повстань. Закликав до репресій проти письменників, що не підтримували радянську владу. У своїх творах створив ідеалізований образ Василя Чапаєва, що надалі широко використоувався радянською пропагандою. | Григорія Логвина вулиця | Логвин Григорій Никонович (1910-2001), український мистецтвознавець і архітектор. Народився в с. Косівка Олександрійського району. 1926 закінчив семирічну школу в Олександрії. Почесний академік Академії архітектури України (1992), почесний доктор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (1996), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1993), заслужений діяч мистецтв (1996), заслужений архітектор (1999), кандидат архітектури (1948), доктор мистецтвознавства (1969). |
81 | 80 | Хасанська вулиця | Прикордонний конфлікт між СРСР та Японією на Далекому Сході, за контроль над загарбаними китайськими територіями, що переріс у кількаденні бойові зіткнення поблизу озера Хасан влітку 1938. В японській історіографії "Чжангуський інцидент". Внаслідок конфлікту СРСР закріпився в районі озера Хасан, а радянська пропаганда возвеличила це як видатну бойову перемогу Червоної Армії. | Холодноярська вулиця | Холодний Яр - реліктове лісове урочище, на північний-захід від Олександрії, нині в Черкаській області. Здавна було вподобане як місце для поселень різноманітними історичними культурами. В часи Гайдамаччини тут утворилася Холодноярська Січ. 1768 звідси розпочалася Коліїївщина. Ці епізоди національно-визвольного повстання проти польської шляхти оспівані Тарасом Шевченком у вірші "Холодний Яр". За доби УНР Холодний Яр був базою багатьох проукраїнських військових підрозділів, що поступово перейшли до партизанської боротьби. Загони з Холодного Яру діяли і на Олександрійщині. Більшовикам вдалося придушити опір "Холодноярської республіки" лише 1923. |
82 | 81 | Чапаєва вулиця | Чапаєв Василь Іванович (1887-1919), російський більшовицький військовий діяч. В період Громадянської війни керував військовими загонами, що діяли перважно на Уралі. | Миколи Вороного вулиця | Вороний Микола Кіндратович (1871-1938), український письменник, перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець. Один з провідних українських поетів кінця ХІХ поч. ХХ ст. Один із засновників Української Центральної Ради. 1934 "заарештований як польський шпигун". Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Кіровоградщину. Розстріляний за вироком особливої трійки НКВС. Реабілітований 1957 рішенням президії Кіровоградського обласного суду. |
83 | 82 | Чекістів вулиця | Чекісти - співробітники ЧК, репресивної організації, створеної російською більшовицькою партією задля боротьби зі своїми опонентами. Пізніше "чекістами" звалися працівники організацій-наступників ЧК, які змінювали одна одну внаслідок реформ цього відомства: ГПУ, ОГПУ, НКВД, МГБ, КГБ. "Чекісти" були знаряддям радянської верхівки при проведенні незліченної кількості репресій проти громадян СРСР та інших країн. На совісті "чекістів" багато мільйонів загублених людських життів. | Михайла Грушевського вулиця | Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934), видатний український історик, громадський, політичний та державний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Профестор історії, дійсний член Чеської Академії Наук (1914), Всеукраїнської Академії Наук (1923) та АН СРСР (1929), багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка (1897–1913), автор понад 2000 наукових праць. Автор фундаментальної багатотомної праці "Історія України-Руси". |
84 | 83 | Червона вулиця | Червоний колір, як і червоний прапор був одним з символів більшовицької партії, та радянської держави. Постійно широко використувався в пропаганді, агітації. геральдиці, зовнішньому оформленні. Різноманітні інституції, організації, топоніми, та ін., на територіях підконтрольних радянській владі отримували частку "червоний" чи "червона" в назві. | Петра Калнишевського вулиця | Калнишевський Петро Іванович (1691-1803), український військовий і козацький діяч, останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765–1775. Активно дбав про поширення хліборобства й торгівлі, та заселення запорозьких земель, сприяючи переселенню сюди селян з Лівобережної, Правобережної й Слобідської України. Був меценатом, жертвував на будівництво і розвиток церков, шкіл, видання книг. Під його керівництвом козацьке військо відзначилося у війні проти Османської імперії, за наслідками якої були приєднані землі Південної України. Після знищення Січі 1775 російськими військами, до 1801 перебував в ув'язненні на Соловках. |
85 | 84 | Червоноармійська вулиця | Червона армія, назва збройних сил, створених більшовиками Росії в лютому 1918 році, для участі в Громадянській війні, в тому числі й проти Української народної республіки | Оборонців України вулиця | На честь військових та цивільних осіб що, жертвуючи своїм особистим благополуччям, здоров'ям та життям, ставали на захист незалежності й свободи України та українського народу від зовнішніх збройних вторгнень різноманітних загарбників у всі часи. |
86 | 85 | Червоногвардійська вулиця | Червона гвардія, добровільні напіввійськові та військові формування більшовиків, що виникли під час Лютневої революції 1917. Активно використовувалися у війні більшовицької Росії проти Української народної республіки. Також були знаряддям у здійсненні червоного терору, стягненні «контрибуцій» з «буржуазії» та продрозверстки з селянства. | Івана Похитонова вулиця | Похитонов Іван Павлович (1850-1923), український художник, майстер пейзажу, живописець та графік. Народився і виріс на Кіровградщині. З 1877 мешкав переважно у Франції та Бельгії. 1895 прийнятий до Товариства пересувних художніх виставок. 1900 отримав срібну медаль від Салону мистецтв у Парижі. Феномен Похитонова полягає у тому, що не маючи художньої освіти, він досяг вершин майстерності, перевершивши у володінні ремеслом багатьох живописців із академічним досвідом. |
87 | 86 | Червоного Козацтва вулиця | Червоне козацтво, військове формування створене більшовиками в грудні 1917 на територіях Східної України, захоплених, на той час, військами більшовицької Росії. Активно використовувалося у війні проти Української Народної Республіки | Козацька вулиця | Козацтво - сукупність самоврядних військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в переважно в районі середньої течії Дніпра, пізніше військово-політична формація, суспільний стан, державне утворення. Козацтво відіграло величезну роль в історії Української держави і формуванні українського етносу. Землі Олександрійщини належали до земель козацьких Вольностей Запорозьких, Олександрія виникла внаслідок козацької колонізації краю. |
88 | 87 | Червонозоряна вулиця | Червона зірка, один з основних симовалів більшовиків, та компартій по всьому світу | Остафія Дашкевича вулиця | Остафій Дашкевич (1455-1535), український військово-політичний діяч. Походив з українського шляхетського роду. Організатор козацьких загонів. Засновник та перший Кошовий отаман (інколи згадується як гетьман) Війська Запорізького (1508), з 1529 староста черкаський, канівський та кричевський. Об'єднав і реорганізував розпорошені козацькі загони у серйозну військову силу, що змогла ефективно протистояти набігам кочовиків з півдня і таким чином захищати українські землі від знелюднення. |
89 | 88 | Червоностудентська вулиця | На честь студентів, що підтримували більшовиків, або воювали у їх військових формуваннях | Василя Стуса вулиця | Стус Василь Семенович (1938-1985), видатний український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Шевченківської премії (1990), Герой України (2005). Виріс на Донбасі, певний час вчителював на Кіровоградщині, яку називав "справжньою Україною", де він "витеплів душею". За власні твори, а також переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури Стус неодноразово зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі. 1985 був номінований на Нобелівську премію, проте невдовзі загинув у радянському концтаборі за нез'ясованих обставин. |
90 | 89 | Червонофлотська вулиця | На честь флоту, що підтримав чи був підконтрольний більшовикам. | Олександра Козьми вулиця | Козьма Олександр Іванович (1871-невід.), український військовий, генерал-хорунжий Армії УНР. Народився на хут. Очертяний Олександрійського повіту. Брав активну участь в українізації військових фронтових частин, формуванні українського війська. З листопада 1917 начальник відділу зв'язку Українського Генерального Військового штабу Української Центральної Ради. У січні-лютому 1918, як старшина Запорізької дивізії воював на більшовицькому фронті. З березня 1918 - командир інженерного полку, корпусний інженер Запорізького Корпусу у Харкові. У добу Директорії - помічник начальника технічних військ Армії УНР. Учасник Першого Зимового походу Армії УНР. |
91 | 90 | Чичеріна провулок | Чичерін Георгій Васильович (1872-1936), російський більшовицький партійний і державний діяч, радянський дипломат, що значною мірою домігся легалізації більшовицької держави на міжнародній арені. Народний комісар іноземних справ РРФСР (1918-23) та СРСР (1923-1930) | Чорного Сергія провулок | Чорний Сергій Іванович (1886-до 1955), український військовий, полковник Армії УНР. Народився у с. Костянтинівка Олександрійського району. Брав активну участь в українських визвольних змаганнях, керував військовими формуваннями Січових Стрільців, Гайдамацького Коша Слобідської України та 4-ї Київської дивізії, брав участь у Другому зимовому поході. На еміграції був одним із ініціаторів створення Спілки українських вояків. Поруч з провулком знаходиться Олександрійська військова частина. |
92 | 91 | Чкалова вулиця | Валерій Павлович Чкалов (1904-1938), російський радянський військовий льотчик, комбриг, що здійснив кілька далеких перельотів. Радянською пропагандою було створено культ Чкалова ще за його життя, "сталінського сокола", розповіді про польоти якого в пресі перекривали повідомлення про боротьбу з "шпигунами" і розстріли "ворогів народу" | Солдатів-афганців вулиця | Через горнило безглуздої радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули (в тому числі 4 олександрійця), отримали поранення більше 8 000, з них 4 687 стали інвалідами. Від початку російського вторгнення в Україну 2014, багато ветеранів-афганців пішли добровольцями на захист батьківщини. |
93 | 92 | Чубаря вулиця | Чубар Влас Якович (1891-1939), більшовицький партійни і державний діяч, голова Ради Народних Комісарів УСРР (1923-34), також займав високі посади у партійному керівництві СРСР. Виступав проти політики "українізації". Був одним з організаторів колективізації та Голодомору в Україні. Будучи членом Політбюро ЦК ВКП(б) (1935-38) підтримував проведення сталінських репресій. | Зерваницького Миколи вулиця | Микола Іванович Зерваницький (1845-1903), юрист, земський діяч. Походив з помісних дворян Олександрійського повіту. 1870 обраний мировим суддею, 1871 - гласним Олександрійського повітового земського зібрання. Був головою з’їзду мирових суддів повіту, повітовим предводителем дворянства. З 1877 і до смерті - голова Олександрійської повітової земської управи. 1882 за клопотанням міської громади нагороджується званням „Почесний громадянин м. Олександрії”.Зробив великий внесок у розвиток освіти й освіти на рівні повіту. |
94 | 93 | Щербакова вулиця | Олександр Сергійович Щербаков (1901-1945), російський більшовицький партійний і державний діяч. У 1938 призначений першим секретарем Сталінського (Донецького) обкому Компартії України. Був керівником низки областей, брав участь у репресіях, очолював так званні «трійки», які виносили вироки жертвам терору за спрощеною процедурою, без дотримання норм судочинства. | Панаса Саксаганського вулиця | Панас Карпович Саксаганський (справжнє прізвище Тобілевич; 1859-1940), видатний український актор, режисер, драматург і педагог школи Кропивницького, один з корифеїв українського побутового театру. Освіту здобув на Кіровградщині. У Кіровограді почав брати участь у аматорських театральних виставах. Очолював низку театральних колективів, неодноразово з успіхом гастролював в Олександії. |
95 | 94 | Щорса вулиця | Щорс Микола Олександрович (1895-1919), ватажок більшовицьких озброєних формувань в Україні. Активно боровся проти сил Української Народної Республіки. Пізніше його образ "героя Громадянської війни" активно розкручувався радянською пропагандою | Вулиця Алли Цівчинської | Цівчинська Алла Аполлонівна (1912-1997), українська письменниця, родом з Олександрії. Була вивезена до Німеччини як остарбайтер. Надалі перебувала в еміграції, з 1959 у США. Автор низки прозових творів, спогадів про Миколу Зерова. |
96 | 95 | Якіра провулок | Якір Йона Еммануїлович (1896-1937), більшовицький партійний та військовий діяч, один з головних військових керівників у боротьбі за встановлення влади більшовиків в Україні | Олександра Горського провулок | Горський Олександр Валентинович (1898-1983), орагнізатор кіновиробництва в СРСР, був директором Ленфільму, Ялтинської, Київської й Одеської кіностудій, очолював театр-студію кіноактора на кіностудії імені Довженка. Батько художниці-дисидентки Алли Горської. Народився і виріс в Олександрії, закінчив тут ремісниче училище. 1922 разом з Леонідом Черновим заснував в Олександрії театр — українське мистецьке об'єднання «Махудрам» (Майстерня художньої драми). |
97 | 96 | Ярославського провулок | Ярославський Омелян Михайлович (Губельман Міней Ізраїльович; 1878-1943), більшовицький партійний і державний діяч, пропагандист, історик, публіцист. В СРСР ідеолог та керівник антирелігійної політики. Голова «Союзу войовничих безбожників».З початку 1930-х - активний прихильник Сталіна. | Юлія Мейтуса провулок | Мейтус Юлій Сергійович (1903-1997), український композитор, народний артист України (1973), Заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР (1944) та Української РСР (1948), лауреат Шевченківської премії. Народився і виріс у Кіровограді |