Мольєр – майстер класицистичної комедії. Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво
Зірка, яка ніколи не згасне.
Н. Буало
Жан Батист Поклен (Мольєр) народився
13 січня 1622 року в сім’ї королівського шпалерника.
15 січня хлопчика охрестиди
у церкві Святого Євстахія.
Мати – Марія Крессе - розумна, добра, освічена. Вона померла в 34 роки, і батько одружився вдруге.
Батько Мольєра, Жан Поклен, був хазяїном шпалерної крамниці і майстерні.
Купивши посаду придворного шпалерника, він згодом здобув звання королівського камердинера.
Хлопець вдався саме в матір, а може і в діда Луї Крессе - теж шпалерника, що палко кохався в театрі і прищепив це захоплення онуку.
Клермонський коледж
У 1636 році Жана Батиста віддали до Клермонського єзуїтського коледжу здобувати фах адвоката чи нотаріуса. Це був найкращий учбовий заклад Парижу, де вчилися діти заможних буржуа, великих магнатів і навіть принци.
У 1641 році молодий Поклен вступив до Орлеанського університету, де здобув вчений ступінь ліценціата прав, після чого був прийнятий в корпорацію адвокатів.
Голову молодого юриста сповнювали мрії про театр. Поклена вабила доля трагічного актора.
1643 року він остаточно вирішив присвятити своє життя театру. Жана Батиста Поклена більше не існувало. Народився Мольєр і його “Блискучий” театр.
Але вже у 1645 році «Блискучий» театр зазнав краху. Мольєр за борги потрапив до в’язниці, звідки його визволив батько. Та Поклен не зрікся своєї мрії.
Довгих 13 років мандрували вони містами і селами Франції..
Він з товаришами та акторкою Мадлен Бежар приєднався до мандрівної трупи Дюфрена.
Насамперед він мусив знайти багатого мецената.
Вісімнадцятирічний брат короля – Філіпп Орлеанський згодився подарувати їм свою милість.
Восени 1658 року театральні фургони наближалися до передмістя Парижу. Мольєр хвилювався. Як зустріне їх столиця?
24 жовтня 1658 року трупа виступила в Луврі перед королем Людовіком ХІV. На суд монарха була представлена п’єса “Закоханий лікар”. По завершенні вистави король подарував драматургу 500 ліврів.
Він надав його трупі театр Пті-Бурбон і з тих пір став покровтелем Мольєра.
Пале-Рояль. Комеді Франсез. (Неофіційна назва - театр Мольєра)
Дощового вересневого ранку 1660 року трупу
викинули з театру, і актори опинилися просто неба.
Та король не хотів позбавляти себе улюблених розваг – Мольєрові було віддано приміщення Пале-Роялю, колишньої резиденції кардинала Рішельє..
Арманда Бежар
У 1662 році Мольєр одружився з Армандою Бежар, молодшою сестрою Мадлени Бежар, яка виросла на його очах в їхньому мандрівному театрі і стала актрисою.
Першого їхнього сина Луї хрестив сам король, але хлопчик не дожив і до року.
Цей шлюб приніс драматургові чимало страждань. Він сильно кохав Арманду, але вона була набагато молодша і надто любила розкіш та шанувальників.
Починаючи з 1664 року Мольєр паралельно з роботою в Пале-Роялі, багато часу віддавав створенню комедій-балетів.
Для грандіозного свята у Версалі Мольєр написав комедію “Тартюф”.
І тільки 1669 році Мольєр добивається дозволу у короля на виставу.
Драматурга звинуватили в образі релігії та церкви, а п’єсу заборонили.
Осміяне духовенство зажадало , щоб зухвалого комедіанта з його п’єсою привселюдно спалили.
Він бере популярний у Франції сюжет про Севільського розпусника Дон Жуана
і створює на його основі зухвалу за своїм часом комедію звичаїв.
Після заборони п'єси «Тартюф» Мольєр кидає
новий виклик суспільству
та духовенству.
Прем'єра відбулася 15 лютого 1665 р. у паризькому театрі Пале-Рояль, але після п'ятнадцяти вистав Мольєр зняв п’єсу з репертуару, побоюючись нового скандалу.
Мізантроп — людина, яка уникає товариства людей, відлюдькувата, страждає або, навпаки, насолоджується своєю ненавистю до людей (мізантропією).
4 червня 1666 року в театрі Пале-Рояль відбулася
прем’єра вистави «Мізантроп».
У творі в сатиричному плані показано аморальність, дріб’язковість та улесливість столичного дворянства, продажність суду..
У центрі уваги складні моральні питання: чи можна виправити світ, що таке людина, як треба ставитись до її вад і слабкостей.
У комедії «Скнара» (1668) Мольєр показав нестримну жагу до збагачення. Герой твору лихвар Гарпагон заради грошей ладен віддати свою дочку заміж за старого Ансельма, оскільки той готовий взяти її без приданого, а сина – за багату вдову.
Собі ж він хоче взяти за дружину наречену сина Маріанну, будучи впевненим, що гроші додадуть йому краси, молодості й блиску.
У комедії “Міщанин-шляхтич” (1670) Мольєр викрив кумедне намагання буржуа перетворитися на дворян. За часів Мольєра дворянство переживало
занепад, але зберігало колишні
привілеї та авторитет у суспільстві.
Головний герой твору міщанин Журден серйозно вважає, що, здобувши деякі знання та маючи гроші, можна посісти місце в колі знатних дворян.
Уряд заохочував прагнення буржуазії
купувати землі, посади та дворянські
титули задля поповнення бюджету.
Прем’єра вистави відбулася
14 жовтня 1670 року в Шамборі. Після прем’єри Мольєра охопив жах: король не вимовив ні слова.
Але вже після другої вистави король був дуже
задоволений витвором Мольєра.
Його мовчання всі помітили і одразу почали лаяти п’єсу.
Питання про розпад міщанської сім’ї поставлене в останній комедії Мольєра “Удаваний хворий”.
Причина розпаду сім’ї – манія розділу будинку Аргана, що уявляє себе хворим та є іграшкою в руках недобросовісних і неосвічених лікарів.
Зимовий вечір 1673 року. Париж. В театрі в четвертий раз з великим успіхом йде вистава «Удаваний хворий». Під час останньої дії з уст актора замість сміху пролунав зойк. Він упав в крісло. Та одразу ж підвівся і дограв роль до кінця. Завіса опустилася.
Паризький архієпіскоп
заборонив ховати Мольєра на місцевому цвинтарі: актор не встиг перед смертю покаятися в лицедійстві.
Мольєр був перенесений додому і через декілька годин помер.
� Мольєра поховали вночі, за огорожею цвинтаря, де лежать самогубці й діти, що померли нехрещеними.
Лише через 119 років тіло драматурга перезаховали на кладовищі Пер-Лашез. �
Напис на пам'ятнику Ж. Б. Мольєру
в залі засідань Французької академії.
Пам’ятник
Мольєру в Парижі
Французька академія
і суспільства.
структури п'єси та гри акторів.
боротьбі з пороками, ніж
трагедія.
образи — результат спостережень
за сотнями людей).
сприяло народженню нових жанрів — опери та балету.
значно пожвавило комедію.
обставин («Смішні манірниці)», і комедії
характерів («Тартюф»). Нерідко поєднував
їх («Міщанин-шляхтич»).
заради більшої життєвості п’єси.
8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ “Генеза” 2016. Ст. 239-244
4/498____.doc