Маріупольський професійний ліцей сфери послуг і торгівлі
Підготували:
Практичний психолог Гринчук О.А.
Соціальний педагог Петришина О.М
Акція «16 днів проти насильства»
Міжнародна акція «16 днів проти насильства», яка була ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році.
Метою проведення акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї, щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків. А також активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій до проблем насильства в сім’ї та захисту прав жінок.
Із 1991 року акцію «16 днів проти насильства» підтримують у 100 країнах світу, щоб збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства і створити соціальний простір, вільний від насильства.
Україна приєдналася до акції «16 днів проти насильства» у 2001 році. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об'єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур. Подібна активність свідчить про актуальність проблеми подолання насильства в нашій державі.
Акція «16 днів проти насильства»
Заходи
– 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
– 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
– 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
– 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
– 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
– 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
– 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
– 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок
Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа його нерідко приховані. Насилля – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають жінки. Щороку близько 10000 українських жінок гине від домашнього насильства. У всьому світі від нього потерпає більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка.
15 листопада 2001 року в нашій країні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї». 07 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.
Але, на жаль, наші жінки досі потерпають від насильства вдома. Причому половина з постраждалих – від психологічного, майже 40% – від фізичного. Признатися у цьому своїм знайомим чи правоохоронцями вони готові не завжди, а допомоги потребують якнайшвидше.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильством є будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, або шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства,�торгівлі людьми та гендерної дискримінації:
� 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів� цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).
Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медикопсихологічної допомоги:�(068) 770 37 70,�(099) 632 18 18,�(093) 609 30 03.
Поліція: 102.�Центр надання безоплатної правової допомоги:�0 800 213 103
Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього�насильства – 15 47. �
�
Гарячі лінії
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щороку, 1 грудня, відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими 1988 року. З того часу минуло більше 30 років, але проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн світу.
Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ-інфекцію/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику. Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ – вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством
Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. В Україні документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.
За даними Організації Об’єднаних націй в світі налічувалося понад 40 мільйонів рабів, за даними Global Slavery Index цей показник сягає 46 мільйонів осіб. Чверть людей, які знаходяться в рабстві, – це діти.
Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього суспільства. Існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу (цей показник склав більше 15 мільйонів осіб), ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах та боргова кабала. До рабів, на жаль, відносяться й ті, хто народився в неволі. Все це і багато інших форм рабства порушують права людини, принижують її людську гідність і суперечать законам цивілізованого світу.
За даними ООН, сьогодні у світі близько 40,3 млн людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 млн жертв примусової праці.
Примусова праця і торгівля людьми є грубим порушенням прав людини і прав працівника та є антитезою гідної праці. Свобода від примусової праці – одне з основних трудових прав, яке інспектори праці заохочують та захищають.
Так, інспекторами праці неодноразово встановлювалися факти примусової праці та трудової експлуатації. Серед таких випадків встановлення в одній з областей факту примусового утримання шляхом вилучення документів для проведення сільськогосподарських робіт 82 осіб, використання 123 осіб у сільськогосподарських роботах, експлуатація 10 дітей для надання послуг на узбережжі моря.
Крім того, в останні роки в Україні спостерігалась тенденція до збільшення українців, які їдуть працювати за кордон. За таких обставин, громадяничасто звертають увагу на фірми-посередники, які пропонують швидко знайти роботу та оформити візу або дозвіл на працевлаштування у відповідній країні.
Користуючись привабливістю роботи за кордоном, шахраї використовують сотні різних способів обману чесних людей: від рекомендацій оплатити консультацію, оформити документи або переслати їх роботодавцю до потрапляння в трудове рабство.
Згідно з вимогами Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з працевлаштування за кордоном, підлягає ліцензуванню. Держпраці здійснює постійний контроль за дотриманням вимог законодавства в частині провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування за кордоном.
Статистика
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та�консультування мігрантів:
0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів),
527 (безкоштовно з номерів мобільних операторів)
Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном:
(044) 238 16 57.
�Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України:�
(044) 374 37 85
� Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції:�0 800 211 444
�
Гарячі лінії
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями
Міжнародний день людей з інвалідністю–Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року, який відзначається щорічно 3 грудня. Генеральна Асамблея закликала держави проводити подальшу інтеграцію осіб із інвалідністю в життя суспільства. Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.
Всі люди мають різні порушення здоров’я в якийсь момент в їхньому житті. Різниця в тому, що в більшості випадків погіршення здоров’я не заважає тій чи іншій людині функціонувати, бути залученим або брати участь в житті спільноти. Міжнародний день людей з обмеженими можливостями дотримується своєї переконаності в тому, що людина за своєю природою не є «інвалідом» – інвалідність НЕ є особливістю людини.
Відзначаючи Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дадуть змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. В Україні близько 3 мільйонів людей з інвалідністю. І вони вимагають до себе підвищеної уваги. Ліки, продуктові набори, пільги на медичне обслуговування, пенсії і дотації, спеціально оснащені будівлі, транспорт – це все потрібно людині з обмеженими можливостями.��
Факт інвалідності не завадив реалізуватися і правити величезною країною у важкі часи Світового економічної кризи і Другої світової війни Франкліну Рузвельту, 32-му президенту США. Він став однією з ключових фігур американської історії. Він єдиний президент, який обирався більш ніж на два терміни.
Рузвельт був обраний у президенти вже після захворювання поліомієлітом, який прикував його назавжди до інвалідного крісла. Діяльність Рузвельта допомогла США встати на шлях процвітання, створення ООН - так само його заслуга.
Відомі люди з особливими потребами
Відомий німецький композитор Людвіг ван Бетховен страждав глухотою, "дзвоном" у вухах, який заважав йому сприймати і оцінювати музику. А на більш пізній стадії хвороби він уникав і звичайних розмов.
Причина глухоти Бетховена невідома. Але за своє недовге життя він написав 9 симфоній, 5 фортепіанних концертів і 1 скрипковий, 17 струнних квартетів, 1 оперу і 32 фортепіанні сонати.
Відомі люди з особливими потребами
Бар'єр інвалідності подолав і відомий фізик-математик Стівен Гокінг, один з найбільш впливових в науковому сенсі і відомих широкій громадськості фізиків-теоретиків нашого часу.
Учений страждав невиліковною хворобою - розсіяним склерозом. Це хвороба, при якій рухові нейрони поступово вмирають і людина стає все більш безпорадною... Після операції на горлі він втратив здатність говорити. Друзі подарували йому синтезатор мови, який був встановлений на його кріслі-колясці і за допомогою якого Гокінг міг спілкуватися з оточуючими.
Головна спеціалізація Стівена Гокінга - космологія і квантова гравітація. Вчений досліджував термодинамічні процеси, які виникають в чорних дірах. Його ім'ям названо явище, яке описує "випаровування чорних дір" - "випромінювання Гокінга".
Стівен був двічі одружений, мав троє дітей і онуків.
Вражаючим прикладом мужності є історія австралійського мотиватора, оратора Ніколаса Джеймса "Ніка" Вуйчича.
Ніколас народився з синдромом тетраамелії - рідкісним спадковим захворюванням, що призводить до відсутності чотирьох кінцівок. Частково була одна стопа з двома зрощеними пальцями, що дозволило хлопчикові після хірургічного поділу пальців навчитися ходити, плавати, кататися на скейті, грати на комп'ютері і писати.
З 1999 року Ніколас почав виступати в церквах, тюрмах, школах і дитячих притулках і незабаром відкрив некомерційну організацію "Життя без кінцівок" , почавши благодійну діяльність і допомагаючи інвалідам по всьому світу. Він об'їздив понад 55 країн, виступаючи в школах, університетах та інших організаціях.
Відомі люди з особливими потребами
Олена Акопян - українська спортсменка, чемпіонка та багаторазовий призер літніх паралімпійських ігор з плавання, дворазовий призер зимових паралімпійських ігор з лижних гонок та біатлону. Заслужений майстер спорту України (1998). Нагороджена орденом "За заслуги" І, ІІ і ІІІ ступеня та орденом княгині Ольги ІІ та ІІІ ступеня.
5 грудня – Міжнародний день волонтера
Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В сучасній Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів.
Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія і рух поширився світом. У 1987 році у світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ століття — понад 100 мільйонів.
Найбільш потужний сплеск українського волонтерства відбувся у 2014 році, коли путінська Росія ровязала проти нас так звану гібридну війну. Люди жертвували усім: часом, грішми, часто здоров’ям і життям. Після повномаштабної війни в Україні волонтери знову взялися за цю важливу справу.
Волонтерство – це діяльність, яка здійснюється добровільно для суспільства чи окремих соціальних груп, без розрахунку на винагороду. Французьке слово volontaire («волонтер») походить від латинського voluntarius («добровільний»). Волонтер – це людина, яка добровільно надає безоплатну допомогу людям, які потребують особливої підтримки та соціального захисту, або державі, некомерційній чи громадській організації. Таким чином, волонтерами стають не з фінансових спонукань, а заради добровільної допомоги іншим та набуття безцінного життєвого досвіду. Адже регулярно та усвідомлено допомагаючи іншим людина дарує їм свій час, вміння та ресурси. І натомість отримує щось значуще: знання, навички, досвід, коло соратників, нові знайомства.
Незалежно від того, що спонукає людину стати волонтерами, вона може приносити користь іншим без шкоди для себе.
Волонтерська діяльність може бути спрямована на:
Волонтерство
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі
Масове вбивство у Політехнічній школі Монреаля — стрілянина у Політехнічній школі Монреаля 6 грудня 1989 року, під час якої злочинець Марк Лепін розстріляв 14 студенок та поранив 13 інших.
З початком «тихої революції» у Квебеку у 1960-х роках жінки почали відігравати значимішу роль у житті суспільства. Велику роль у заохоченні жінок займатися нетрадиційними для них професіями відігравав рух фемінізму. У 1970-х та 1980-х роках багато жінок поступало у технічні ВУЗи Монреалю та Канади. Система заохочень для жінок у коледжах та університетах викликала незадоволення у незначної частини чоловіків, які вважали такі заходи дискримінаційними. Саме до цієї категорії незадоволених належав 25-річний Марк Лепін, який звинувачував фемінізм та жінок у своїх життєвих негараздах та неможливості потрапити до Політехнічної школи Монреалю.
Обставини злочину, який скоїв Лепін та мотиви, які він пояснив у передсмертному листі викликали жваве обговорення в канадському суспільстві, а саме загострили увагу на проблемі насильства проти жінок. У Монреалі та декількох інших містах Канади були споруджені меморіали жертвам трагедії. Щорічно, 6 грудня відмічається «Національний день запобігання насильства проти жінок», у багатьох навчальних закладах Канади проходять щорічні конференції та поминальні заходи. Після подій у Монреалі, у 1995 році був прийнятий новий закон, який ввів жорсткіші правила щодо купівлі та розповсюдження вогнепальної зброї.
Розстріл жінок у Монреалі мав великий резонанс у канадському суспільстві: він загострив увагу на проблемі насильства проти жінок.
9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією
Міжнародний день боротьби з корупцією відзначається щорічно 9 грудня з ініціативи Організації Об’єднаних Націй.
У цей день 9 грудня 2003 року в мексиканському місті Меріда на політичній конференції високого рівня була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції (ухвалена Генеральною асамблеєю ООН 31 жовтня 2003 року).
Цей міжнародний договір передбачає заходи із запобігання корупції, покаранню винних, а також механізми міжнародної співпраці в боротьбі з нею. Він зобов’язує держави-члени проводити політику протидії корупції, схвалити відповідні закони і заснувати спеціальні органи для боротьби з цим явищем.
Конвенція набула чинності в грудні 2005 року після її ратифікації 30 країнами. Україна ратифікувала конвенцію 18 жовтня 2006 року.
Згідно з Конвенцією ООН проти корупції (2003) та Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію (1999), корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб і груп, а також різні форми незаконного привласнення публічних коштів для приватного використання. Крім того, до корупційних явищ належить і непотизм (кумівство, сімейність).
Корупція вражає основу демократичних інститутів через спотворення виборчих процесів, перекручення принципу верховенства закону і створення бюрократичних бар’єрів. Подолати корупцію можливо тільки завдяки консолідації всього суспільства та налагодження системи протидії.
В Україні запобігання та протидії корупції регулюються відповідним базовим Законом "Про запобігання корупції", який розміщений на сайті Верховної Ради України.
Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У більшості кримінальних корупційних правопорушень санкцією статті передбачено додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, максимальний строк якого за окремі злочини встановлено до 10 років (ч. 1 ст. 3652 КК України), та/або конфіскації майна (ч. 3 ст).
Кримінальна відповідальність
10 грудня – Міжнародний день прав людини
10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, заснований Генеральною асамблеєю ООН, бо саме в цей день в 1948 році Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини.
Генеральна Асамблея проголосила Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав – членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
У Декларації заявлено також, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядною або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Поняття прав і свобод людини
Термін "права" вживається в тому разі, коли йдеться про право громадян отримати від суспільства та держави певне матеріальне, культурне чи духовне благо (наприклад, право на працю, освіту, матеріальне забезпечення тощо).
Термін "свободи" використовують тоді, коли мовиться про свободу здійснити той чи той учинок (для прикладу, свободи слова, друку, мітингів, демонстрацій, віросповідання та ін.). Свобода громадян означає надання їм права вимагати, щоб ніхто не заважав у здійсненні цієї свободи
Особисті права – передбачають гарантовані державою можливості людини, необхідні для її фізичного існування та задоволення життєвих потреб:
2) право на життя;
3) право на повагу людської гідності;
4) право на свободу і особисту недоторканність;
5) недоторканність житла;
6) таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції;
7) невтручання в особисте і сімейне життя;
8) свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в’їзд в Україну і виїзд з України;
9) право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань;
10) свобода світогляду і віросповідання.
Особисті права людини
Дякуємо за увагу!
Дякуємо за увагу!