Тематична
онлайн- виставка літератури
до дня пам’яті захисників України:
«Мужність. Відданість. Подвиги».
29 серпня ми згадуємо не лише тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а й десятки тисяч полеглих захисників і захисниць України в сучасній російсько-українській війні від 2014 року
Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.
Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов «Позивний «Бандерас»
Мужні чоловіки, які виконують справжній військовий обов’язок, підлі та підступні сепаратисти, калібровані вороги в образі полковника російського ГРУ, шпигунські пристрасті, кмітливі контррозвідники, м’який і беззахисний «мирняк», ностальгія за втраченим шматочком маленької батьківщини, кохання, зрада, смерті й нові життя. Все сплелось у супербойовику, заснованому на реальних подіях. Динамічний сюжет, захоплюючий — кінематографічний! — стиль оповіді, яскраві герої та оригінальні діалоги. Успіху книзі додала кінострічка, міжнародна прем’єра якої відбулась у Торонто кілька років тому. Якщо хтось хоче знати, як мають виглядати популярні бойовики про справжніх захисників вітчизни, то роман Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова — відмінний приклад.
Роман Зіненко «Війна, якої не було»
У День захисників вітчизни варто згадати не лише про славетні дні, але й про найстрашніші сторінки сучасної історії та війни, що досі триває. Колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1» Роман Зіненко написав одну з перших документальних книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник». Адже свого часу Роману пощастило вижити в пеклі Іловайська. Після першої книги він розвинув тему і видав двотомник про ті страшні кілька днів. Найповніша хроніка серпня 2014 року міститься на сторінках книги «Війна, якої не було». Це не просто літературний вимисел чи художні перебільшення, це відверта й чесна, максимально точна і справжня історія. Наша історія про наших захисників. Серед тих, кому разом із Романом пощастило пройти через кривавий «зелений коридор», влаштований «братішками-росіянами», та залишитись живим, книга отримала теплий відгук. Окрім власних спогадів, у двотомнику є результати журналістських досліджень і звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Більшість зібраних фактів раніше не була відома українському суспільству. І хоча вже оприлюднені сотні матеріалів, повну картину злочину Росії досі ніхто не має.
Костянтин Чабала «Вовче»
Захисники на війні — це в першу чергу люди, яким болить за вітчизну трішки більше, ніж решті обивателів. Книга Костянтина така сама — про звичайних людей, яким болить. Болить настільки, що вони кидають усе звичне і йдуть захищати країну своїми тілами зі зброєю у руках. Як каже сам автор, на сторінках «Вовче» ви зможете впізнати себе або когось із друзів. І ніколи не можна напевно сказати: чи цей конкретний шматок вигаданий, чи записаний із чийогось «тут і зараз». У спробах «зафіксувати якісь миттєвості» Костянтину вдалось переповісти ціле життя, перерване війною нагло й без попередження. Окрім самої повісті «Вовче», у книзі зібрані кілька коротких оповідань, об’єднаних темою війни на сході країни.
Роман Коваль «Донбас. Радість і біль»
Поки пам’ятаєш — маєш записати. Ще одна документальна хроніка війни Росії проти України на Донбасі, де, окрім нарисів Романа Коваля, зібрані спогади численних учасників війни: айдарівців, снайперів, майорів, добровольців, волонтерів і журналістів. Майже сотня коротких нарисів-есеїв розкривають весь біль і радість десятків різних людей, які прийшли захищати країну від російської агресії. Загиблі й живі, народжені у «сорочках» і ті, які притягують нещастя — картина захисників строката й нерівномірна. Але всі вони — наші. Всі вони просто зараз захищають наш мирний сон у тилу, хтось — ще тілом, а хтось — вже янголом з небес. «Донбас. Радість і біль» — це історія й досі незавершеної війни між Україною і Росією за період 2014-2020 років, розказана через спогади її справжніх учасників.
Валерій Пузік «Моноліт»
Валерій Пузік — не початківець у мистецькій сфері. Художник, сценарист, режисер і письменник у січні 2015 року став добровольцем, початківцем у царині захисту вітчизни. Збірка «Моноліт» — це його дебют у жанрі короткої прози. Форма вибрана не випадково: адже саме такий розмір і формат письма якнайвдаліше передає авторську інтенцію, прагнення показати, як виглядає світ людини, яка вижила від мінометним обстрілом. На що схожі ці розрізнені пазли, які тільки вчора були суцільною картиною спогадів. Яких зусиль потребує завдання зібрати докупи розум й тіло. Чи варто взагалі замислюватись над пережитим і чого коштують ці два слова — «захистити батьківщину». А ще там, у селі Піски, Валерій разом із побратимами з 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектору зняв короткометражний документальний фільм «Перемир’я».
Жінка війни
Анна Шила
Жінки на війні – це не тільки військові. Це також парамедики, волонтерки, журналістки. Чи знали ми скільки відважних українок вирушать на Схід боронити свою Батьківщину з початку російської агресії, яка тоді чомусь називалася АТО? Жінок було дуже багато і їм довелося долати не тільки труднощі фронту, а й стереотипи про "місце жінки". Книжка Анни Шили була свого часу першою збіркою оповідань, написаних на основі інтерв’ю з 25-ма реальними героїнями.
Це дивовижні долі, в яких є особисті біль, боротьба, подвиг. Але водночас кожна з них – це символічний образ, у якому втілено життя й емоції багатьох жінок-воїнів.
Костянтин Тур-Коновалов «Крути 1918»
В січні 1918 року на Київ мали рушити більшовицькі загони. І тут спалахує повстання на заводі «Арсенал», придушувати яке відправляють підготовлені частини. Проти майже елітного вишколеного війська Муравйова на залізничній станції Крути під Києвом залишаються лише діти — необстріляні студенти і юнкери. Вони хотіли жити і любити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини. Без досвіду, без навчених командирів, без тренувань і міцного тилу. Єдине, що в них було, — це нестримне, палке, всепоглинаюче бажання захистити країну. Будь-якою, навіть занадто дорогою ціною. Початок 20 століття дещо нагадує наші дні: щодня зміна парадигми, щодня тектонічні зрушення, щодня новини одна гірша за іншу.
До книжки, заснованій на цілком реальних подіях, додали кінематографічності: романтичну лінію двох братів Андрія та Олекси Савицьких, закоханих у курсистку Софію, і лінію зрадника, агента більшовиків, який передає інформацію «червоним». Відмінна робота з фактажем, переробленим у напружений історичний роман.
Геннадій Харченко «Щоденник артилериста»
Захищати країну 2014 року пішли різні люди, як кадрові офіцери та військові, так і абсолютно «диванні (не)герої». Геннадій Харченко з Запоріжжя — один з таких. Із війною його поєднувала хіба що історична література, і, як зараз вже можна здогадуватись, поклик предків. Історик, перекладач і економіст за освітою навесні 2014 року добровільно прийшов до військкомату, а вже влітку став командиром гармати у третій гаубичній батареї 55-ї окремої артилерійської бригади.
У книжці описані події періоду найактивнішої участі артбригади в АТО. Геннадій розповідає про людей, для яких війна — не геройство, а важка робота. Про людей, які вирішили захищати вітчизну, бо мають право і честь жити вільно на своїй, богом даній, землі. Про війну без пафосу і надриву, про навчання новим військовим навичкам, про втрати і здобутки, про війну без героїв, а лише з людьми честі.
Павло Дерев'янко «Тенета війни»
Ну і насамкінець — від реальної історії до її альтернативних уособлень. Другий роман Павла Дерев’янка продовжує химерний світ середини 19 століття, де вже двісті років правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент після того, як гетьманська держава Хмельницького перемогла усіх ворогів на сході і на заході. Після подій першої частини трилогії пройшло сім років. Головні герої виросли, змужніли і намагаються повернутись у мирне життя після війни та битв. Але це вдається не всім. До того ж, навколо неспокійно, намічається чергове протистояння сил добра і зла. У Радах готуються до виборів, церква виступає проти Сірого Ордену, а з-за кордону долинають тривожні чутки. Все знайоме, чи не так?
Химерне, бойове, темне історичне фентезі виявляється аж надто реальним, як на сьогоднішні дні. Тут і інформаційна війна, і тупість і заздрість «простих людей», і втомлені від війни люди, які на неї просто не прийшли. Читати рекомендую всім, і тим, хто фанатом фентезі не був ніколи, теж. Бо це не про фентезі, це — про нашу історичну парадигму та дискурс захисників країни, який залишається провідним навіть у альтернативній історії.
Цей день об’єднує різні покоління, кожне з яких має своїх Українських Героїв, які віддали своє життя в ім’я суверенності та єдності нашої держави.
Сьогодні Україна переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.
Ми в скорботі схиляємо голови перед величним подвигом героїв, які полягли в боях за вільну, незалежну і нескорену Україну. Вічна шана та пам’ять! Ми не забудемо!