Патріотизм, національна ідея в поезії «Україна» зі збірки «З вершин і низин». «Декаднт» – поетичне кредо І. Франка. Присвята В. Щурату.
М. Коцюбинський охарактеризував збірку так: «Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв».
Групова робота. Складання загальної характеристики циклу «Україна».
Завдання для 1-ї групи: проаналізувати вірш «Моя любов». і дати його стислу характеристику.
Завдання для 2-ї групи: проаналізувати вірш «Не пора». і дати його стислу характеристику.
Завдання для 3-ї групи: проаналізувати вірш «Ляхам». і дати його стислу характеристику.
Вітчизна постає прекрасною, святою, сяючою, на її лиці яріє знак «Любові, щирості, спокою». Їй зізнається поет у любові, порівнюючи свої почуття до України з любов’ю до Божої матері. Але Батьківщина нещаслива, багатостраждальна. І поет віддається служінню їй, відволікаючись від усього особистого.
Його бажання позбавити всіх, кого «гнітять окови». які «ллють піт і кров». не обмежується лише пригнобленими його країни: він співчуває всім і боротиметься заради свободи і щастя всіх.
НЕ ПОРА
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира, —
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора ця великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь,
Рідний краю, здобути тобі!
ЛЯХАМ
І ми браталися з ляхами.
Т. Шевченко
І що ж, що ми з вами братались?
Все-таки ми в дурнях остались.
Було колись волі доволі
Для нас і для вас на Вкраїні.
І хліба доволі на полі.
Лиш жити б та бути донині.
Та біс підкусив вас «брататись».
Братерство ж навпак повернути:
Над братом панами остатись,
В ярмо його шию пригнути.
І що ти братерства ціною
Загарбав у нас те, що наше, —
Сусіди обох нас з тобою
І тиснуть, і друть, брате-ляше.
Та мало для тебе науки!
Як власті лиш крихту у руки
Дістав ти з німецької ласки,
Як крихта нам впалась свободи, —
Для нас тобі жаль тої частки,
Нас тиснеш і кличеш — до згоди!
«Братаймось!». — кричиш, і над нами
Знов панство нове закладаєш,
Немов під братерства словами
Братерського серця не маєш.
Братаймося, ляше, та щиро,
Громадою, ділом і миром,
Братаймось, як з рівними рівні,
А не як пани і піддані!
Користі хай в’яжуть нас спільні,
А не пересуди погані.
І кожний на свойому полі
Для себе і жиймо й працюймо
Для власного щастя і долі!
Рятуймось в біді, та тямуймо
Докладно слова ті хороші:
«Брат братом, а бриндзя за гроші».
Літературний критик Василь Щурат, з яким Франко був у товариських стосунках, назвав збірку «Зів’яле листя» проявом «декадентизму» в українській літературі і звинуватив його у занепадництві.
«Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного»,— сказав М. Коцюбинський із приводу появи поетичної збірки I. Франка «Зів'яле листя».
Франкові це здалося образливим, він сказав, що критик розглядає збірку «Зів’яле листя» не в загальному комплексі його творчості, а відірвано, взявши лише один із «життя момент», до того ж без урахування складних особистих обставин і переживань, зумовлених суспільним протистоянням. Франко пояснює, що цим викликані сумні мотиви окремих поезій, але песимізм не характерний для його творчості.
У відповідь Каменяр наполягає, що він – патріот із сильним духом, борець, оптимістична і дієва людина. Такий тип – повна протилежність занепадництву.
Я син народа,�Що вгору йде,..
Декадентство —
загальна назва нереалістичних течій у літературі та мистецтві кінця ХІХ — початку ХХ ст., для яких характерні: заперечення соціального призначення літератури, пропаганда «чистого мистецтва», песимізм, ідивідуалізм, пошуки нових, подеколи вишуканих форм.
Поезія
«Декадент»
«Мій Ізмарагд»
1897 р.
Твори на моральну та громадянську тематику, написані за мотивами стародавніх притч, легенд, повчань, що містилися у давньоруських рукописних збірниках, філософсько-етичні теми.
Жанри: вірш-послання, лист, строфи, притчі.
Аналіз поезії «Декадент»
Франко в поезії викрив і різко засудив антинародний зміст занепадницької літератури та виклав свої погляди на роль і завдання поета в суспільстві.
У вірші змальований образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народові. Ліричний герой дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу.
Якщо декадент завжди оспівує минуле, живе минулим, то справжній народний поет разом із народом дивиться в майбутнє.
Поет часто звертається до поетичних метафор, за допомогою яких показує незламність своєї волі до боротьби та іронічно висміює декадентство: «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю… та ще ж оскомини хронічної не маю», «Я з п’ющими за пліт не виливаю».
Вірш написано гостропубліцистичним стилем.
Багаті рядки поезії на риторичні запитання, емоційно-напружені перелічування, навмисне вживання заниженої лексики.
• Визначте художні засоби, які надають віршеві експресивності, емоційної наснаги та переконливості в доведенні основної думки ліричного героя.
Антитеза
Алітерація
Метафори
Риторичні питання
Фразеологізми
Згрубілі, просторічні слова тощо
Художні засоби
Пошуково-дослідницьке завдання
Я декадент? Се новина для мене!�Ти взяв один з мого життя момент,�І слово темне підшукав та вчене,�І Русі возвістив: «Ось декадент!»
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга –� Се лиш тому, що склалось так життя.� Та є в ній, брате мій, ще нута друга:� Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити�Ні шуму в власних слухати вухах;�Поки живий, я хочу справді жити,�А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,� Не раз і прів, і мерз я, і охрип,� Та ще ж оскомини хронічної не маю,� Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,�Що вгору йде, хоч був запертий в льох.�Мій поклик: праця, щастя і свобода,�Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п’ющими за пліт не виливаю,� З їдцями їм, для бійки маю бук,� На празнику життя не позіваю,� Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,�Що в будні тільки й дума про процент,�А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.� Який же я у біса декадент?
Художні засоби:
Риторичні питання та риторичні вигуки: «Я декадент?», «Який я декадент?»
Метафори: «ні шуму в власних слухати вухах», «катар кишок до мене не прилип», народ «був запертий в льох», «для бійки маю бук», «дуріє з жиру».
Антитези:
біль, і жаль, і туга — надія, воля, радісне чуття.
Алітерація:
тужити — живий — жити — життя.
Фразеологізми:
празник життя, не опускаю рук,
дуріти з жиру.
«Декадент»
Знижена лексика: «гірке й квасне ковтаю», «оскомини хронічної не маю», «позіваю», «не паразит», «дуріє з жиру».
Твір починається риторичним питанням і риторичним окликом: «Я декадент? Се новина для мене!» Далі поет аргументо-вано доводить, що він ніякий не декадент, адже не відмовляється від принад життя, не уникає ні болю, ні жалю, ні труднощів. Франко наголошує на тому, що він «син народа», «мужик, пролог, не епілог».
Вірш завершується емоційно наснажени-ми рядками про завдання, які поет ставить перед собою, і знову ж риторичним питанням, що звучить натхненно й саркастично: «Який же я у біса декадент?»
Паспорт
твору
Віршовий розмір:
п’ятистопний ямб.
Жанр: ліричний вірш.
Вид літератури:
громадянсько-публіцистична лірика.�
Провідний мотив:
це достойна відповідь генія на облудні звинувачення людей, які не здатні були зрозуміти величі Поета з великої літери.
Ідея: засвідчити, що поет завжди залишався самим собою, людиною, яка радіє і сумує, страждає і насолоджується життям, ненавидить і любить, але ніколи не відмовляється від життєвих принад і відповідальності перед своїм народом, не зраджує своїх принципів громадянина, патріота, борця за народне щастя.
Композиція вірша:
«Декадент»
Ліричний
герой
твору -
це образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народу. Він далекий від песимізму й нігілізму декадентства. Поет доводить, що Його душа і твори завжди сповнені оптимізму, а сам він ніколи не впадає у відчай, гордо тримає голову перед життєвими труднощами.
дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу. Якщо декадент завжди оспівує минуле, живе минулим, то справжній народний поет разом із народом дивиться в майбутнє, невтомно працює для нього.
«Декадент»
Робота з
підручником
Сторінки
110-111
Іван Франко в поезії викрив і різко засудив антинародний зміст занепадницької літератури та виклав свої погляди на роль і завдання поета в суспільстві. У вірші змальований образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народові.
Домашнє
завдання
Вивчити матеріал
за конспектом.
Запишіть аналіз вірша