Презентація на тему:�“Перша психологічна допомога під час війни”

Підготувала:

практичний психолог

Гук Оксана Дмитрівна

Христинівська школа мистецтв

Вступна частина

З огляду на існуючу загрозу психічному здоров’ю учасників освітнього процесу внаслідок збройної агресії російської федерації, команда МОН створила методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» для педагогічних працівників, психологів і соціальних педагогів закладів освіти. Сьогодні ми їх коротко розглянемо.

«Жорстока війна в Україні безперечно стала стресом для всіх учасників освітнього процесу. Наше завдання – забезпечити належні умови для психологічного здоров’я кожного. Важливу роль відіграє психологічна служба системи освіти, яка має забезпечувати своєчасне, систематичне надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу. Освітяни та здобувачі освіти гідно тримають освітній фронт, тому система освіти має значні можливості для допомоги учасникам освітнього процесу», – зазначив Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

​

Перша психологічна допомога (далі - ППД) визначає гуманні, підтримуючі заходи реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки.

ППД включає такі елементи:

• ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;
• оцінювання потреб і проблем;
• надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода, інформація);
• слухання людей, не примушуючи їх говорити;
• розрада та заспокоєння людей;
• надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку із службами та структурами соціальної підтримки захист людини від подальшої шкоди.

Завдання ППД:

• формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;
• сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
• зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

Під час надання ППД необхідно:

​

• знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;
• поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;
• бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);
• показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;
• бути терплячим і спокійним;
• надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;
• надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;
• висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);
• надати людині можливість помовчати.

Під час надання ППД заборонено:

​

• змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося; перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);
• торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;
• давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;
• вигадувати того, чого не знаєте;
• використовувати специфічні терміни;
• давати обіцянки;
• переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;
• розповідати про свої власні труднощі;
• думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;
• позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;
• описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»).

Основи психологічної комунікації:

​

• пам’ятати і розуміти, що в цьому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, тому будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;
• використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає;
• якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп;
• бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;
• використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти»;
• обов’язково представитися: «Я (ім’я)»;
• сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло;
• використовувати техніку «Три так» для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»;
• поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;
• уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;
• зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;
• надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА !!! РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!!!

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!!!