Костецький Анатолій

(06.12.1948 - 10.09.2005)

Анатолій Костецький народився 6 грудня 1948 року в місті Києві в родині вчителів. Після закінчення середньої освіти одночасно вступив у Київський політехнічний інститут і в Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка на філологічний факультет. Вчився успішно у двох вузах, та все ж обрав філологію. В університеті захистив кандидатську дисертацію, здобувши звання кандидата філологічних наук. Одинадцять років письменник працював викладачем Київського університету, викладав мовознавство на філологічному та романо-германських мов факультетах.

Анатолій Костецький дуже рано почав складати вірші, проте публікувати їх не поспішав. Першу поезію він надрукував тоді, коли йому було двадцять років. Ці перші ліричні вірші оспівували природу й красу людських почуттів. Михайло Стельмах прочитавши декілька його віршів порадив Анатолію писати для дітей. Так побачила світ перша збірочка для дітей Анатолія Костецького “Джміль про сонечко гуде” (1972), куди ввійшли вісім поезій.

І від того часу письменник дарував нові й нові твори дітям. Чимало їх вміщено і в підручники та читанки для молодших школярів. Багато часу Анатолій Георгійович віддав перекладам творів для дітей з англійської, німецької та деяких слов'янських мов. Привертають увагу лірично-гумористичні вірші поета. Це такі збірки: “Все про мене” (1977), “Лист до птахів” (1979), “Слово про матір” (1983), “Бюро знахідок” (1985), “Як будували дитсадок” (1987), “Де живе літо” (1986).

У прозі письменник надавав перевагу жанру повісті-казки, яка, на його думку, повинна виховувати школярів добром, щирістю і правдою. Особливе місце також займають фантастично-пригодницькі та казкові повісті.Широко відомі серед юних читачів прозові твори А. Костецького “Все як - насправді”, “Хочу літати” (1980), “Суперклей Христофора Тюлькіна, або Здавайся - вас викрито” (1984), “Мінімакс - кишеньковий дракон, або День без батьків”.

Закінчив свій земний шлях Анатолій Костецький 10 березня 2005 року, зоставивши дітям словесні скарби-твори, що промовляють до дитини голосом Любові, Поваги і розуміння її потреб.