Проблематика та образи
повісті-казки
Юрія Винничука
«Місце для дракона»
Сьогодні на уроці:�
Сюжет твору - це…
система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея.
Пригадайте
Елементами сюжету є…
Пролог - це…
вступ, що містить розповідь про події, які передували основній розповіді твору
Епілог - це…
післяслово, заключна частина твору, що розповідає про події, що відбувалися після завершення розв’язки
Магічний реалізм - це…
напрям у літературі та мистецтві, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого
Пролог
Зав’язка
Спокій та затишок князівства Люботин
Оголошення у князівстві про появу дракона. Хто вбʼє дракона – одружиться на князівні Настасії та успадкує престол.
Cюжет твору «Місце для дракона»
Розвиток дії
Знайомство князя з пустельником та драконом Грицьком.
Прохання погодитись на герць.
Кульмінація
Бій лицарів з драконом Грицьком
Розв’язка
Вбивство дракона джурою Лавріна, поховання Грицька
Епілог
Смерть князя, який втратив сенс життя після вбивства дракона
Працюємо над змістом твору
Ми пригадали з вами сюжет повісті-казки «Місце для дракона» Юрія Винничука, а також те, що вона написана з використанням прийомів магічного реалізму, за якими автор приховує глибокий підтекст та складні проблеми, які розкриваються через алегоричні образи героїв. Найчастіше, кожен твір має як позитивних, так і негативних героїв.
Дракон Грицько
Пустельник
Князь
Радник
Настасія
Лаврін
ГОЛОВНІ ГЕРОЇ ТВОРУ
Образ Пустельника
Колись був воєводою, але втомився від військових походів, що не мали сенсу
Написав літопис люботинський
Розповідає драконові про реальність
Навчив Грицька читати, хоча спочатку цього не хотів
Не може навчити дракона робити зло, бо сам не знає «як це робиться»
Знайшов для Грицька нову печеру, з якої його неможливо було б викурити
Познайомив із князем, заступався за нього перед ним
Перед смертю шкодує, що втрутився у життя дракона і вплинув на нього, проте просить його тікати і продовжувати писати «наперекір усім князям»
Образ князя
Після того, як посів престол, у Люботині запанував спокій та затишок
Марив військовими походами та війнами, які йому снилися лише в полудень
Часто кидав розпочату справу, не доводячи її до кінця
Дослухається до слів радника (віддати Настасію заміж за того, хто вбʼє дракона; попросити дракона піддатися тому лицарю)
Обурений тим, що пустельник навчив дракона читати, вважає це помстою
Вважає себе великим прихильником традицій
Розповідає драконові як бути драконом
Вважає, що своїми вчинками і небажанням ставати до герцю Грицько ганьбить його і ціле князівство
Вирішує дракона «добром узяти»
Підлаштовує викрадення князівни та просить роздобути кісток, щоб розкидати біля печери, вибирає для неї сукню та дає пляшечку з червоною фарбою
Його картає сумління, проте він виправдовує свій вчинок тим, що це єдиний вихід «щоб врятувати Люботин»
Виконує останню волю дракона і ховає його поряд з Пустельником
Зізнається у скоєному Лаврінові
Зрозумів, що йому бракує розмов із драконом
Вважає своїх пращурів такими, що також «кривдили душею»
Вважав, що розбудив державу
Втратив сенс життя після смерті дракона
Образ радника Антося
Розповідає князеві про дракона
Запитує шинкаря про його особистий внесок у «всенародній боротьбі з драконом», вказує на крадіжку солі
Приносить до шинку зображення страшного дракона «аби лицарів до бою надихнуло»
Радить князеві вказати драконові на лицаря, якому треба піддатися
Відкриває бій з драконом, не допускає до турніру тих, кого не потрібно
Розповідає драконові про регламент бою та просить, щоб той піддався не Лаврінові, а іншому лицареві, мотивуючи це тим, що він – «єдина людина в князівстві, хто дивиться не поверхнево, а вглиб»
Пропонує драконові зберегти рукописи, проте без згадки про авторство
Відмовляє князя розкритися Лавріну, проте намарно
Образ князівни Настасії
Князівні двадцять років, тому їй пора вже вступати до шлюбу
Князь не довіряє їй престол
Зачарована печерою дракона, а його називає Метеликом
Розчарована в тому, що вже доросла
Зізнається Грицькові у своїх амурних справах
Не довіряє подругам
Нічого у світі не бачила, тому сприйняла приїзд до печери як пригоду
Захоплюється віршами Грицька
Розуміє, що вона – справжня убивця дракона
Хоче вирватися з «затятого кола липових героїв», проте мириться зі становищем
Образ лицаря Лавріна
Хоробрий, проте не любить підлабузництва
Йому вже сорок пʼять років, і він вважає, що це не час для одруження, проте, якщо це винагорода за подвиг, то він згоден
Вважає, що «державні справи не для нього»
Добрий, адже не відмовив бабусі дати їжі
Не погодився здобувати чарівний меч Вілодан, бо вважав, що не може чужим іменем отримати перемогу
Був неговірким, про свої подвиги волів не розповідати
Відчув жалість до дракона, розуміє, що той йому піддається
Зізнається в тому, що не він вбив дракона, а його джура
Не згодився нічого брати на згадку про бій з драконом, проте зголосився поховати дракона
Дізнавшись правду, прокляв князя
Образ дракона Григорія
Був зовсім молодим, лише 8 років, харчувався рослинною їжею
Після зустрічі з Пустельником швидко навчився говорити людською мовою та випросив навчити його читати
Писав вірші та читав Біблію
Біля печери росли квіти та були «городні грядки»
Не хотів ні з ким битися та нікого страшити
Не вмів бути страшним та чинити зло
Пропонує, щоб князь оголосив, що він мертвий, а він буде сидіти у печері і носа «нікуди не потикатиме»
Після візиту князя замислюється над почуттям патріотизму
Вирішує вмерти за свою землю, бо вже «вріс» у неї
Просить поховати його поряд з Пустельником, а вірші зберегти
Вважає себе не добрим, а боягузом, зупиняє Настасію у розкритті обману
Тримає слова, даного князю
Жаліє радника, бо навіть той для нього «жива істота»
Піддається Лаврінові, проте робить це так, щоб ніхто не помітив
Читає молитву перед смертю
Працюємо над змістом твору
Ім’я «Антось», імовірно, пішло від давньоримського імені Антоній, що означає «той, хто вступає у бій».
Ім’я «Григорій» походить від давньогрецького слова, що означає «той, хто не спить".
Ім’я «Настасія» є жіночою формою чоловічого імені «Настас» і означає «повернення до життя».
Ім’я «Лаврін» походить від латинського „лаурус” і означає «той, що приносить перемогу».
Дізнавшись більше про героїв твору, ми можемо побачити, що кожен із них далекий від ідеалу, і навіть ті, що, на перший погляд, здаються позитивними, такими стовідсотково не є. Це розкривається у творі через ряд проблем, давайте повернемося до наших героїв та дізнаємося яких саме
Проблематика твору
Пустельник
Князь
Радник
Настасія
Лаврін
Дракон Григорій
ТИСНИ НА СТРІЛКИ
Проблематика твору
Перегляньте кроссенс. Як ви вважаєте, які проблеми з твору у ньому показані? Чи є вони провідними? Як вони розкриваються у повісті?
Політичний режим
Маніпуляції
Інформаційна війна
Реальність
Вірність та зрада
Вибір
Патріотизм
Свобода слова
Сенс життя
Алегоризм образів твору
Персонажі твору Юрія Винничука «Місце для дракона» і проблеми порушені у ньому, казкові лише ззовні. «Місце для дракона» приховує під своєю формою глибокий підтекст, і образи твори також алегоричні.
Настасія – жертва обставин, пішак у руках інших – проблема, створена штучним шляхом. Адже за словами самої героїні «Якби не було мене, може, обійшлося б і без цього герцю...» і « якби князь був князем... І я — сама собою... І всі люди — людьми... А не драконами»
Алегоризм образів твору
Князь – представник режиму влади, з яким він, можливо, й не дуже погоджується, проте «великий прихильник традицій», якому снилися «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених». Він хоче залишити слід у історії як правитель, так само, як його попередники, проте вдається до їхніх же методів, які були не такими вже й добрими, бо дивлячись на портрети своїх дідів та прадідів, звертається до них словами: «Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви — погани, що не відали святого письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!». А ще, поряд з портретами колишніх князів не лише у замку князя, але й у шинку, завжди літають мухи, які символізують зло та бруд. Хіба не такою була попередня влада? Князь хоче пробудити державу і пробудити її, але, як виявляється «Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Не обділи нікого, навіть юродивого! Навіть нетямущої дитини, бо й вона мусить мати свою турнію!»
Алегоризм образів твору
Радник – представник режиму влади, який бореться за примарну ідею, і вважає лише свої рішення правильними, бо як він каже: «я — єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб». Заради досягнення власної мети він готовий на все – вводити людей в обану, маніпулювати, давати обіцянки, проте вигідні лише йому. До того ж, хоча він і має упереджене ставлення до представників інших держав, він турбується про репутацію князівства і яке враження воно справить саме на них, бо «...є лицарі із-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними осрамитися». Крім того, саме радник перетворює герць на шоу з народними гуляннями, дає вказівки як себе поводити дракону, скільки бій має тривати, а також усуває тих лицарів, які йому не вигідні. І Лаврін йому не подобається, бо «більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього». Радник – людина, що свято вірить у систему і продовжує робити все, щоб її зберегти.
Алегоризм образів твору
Лаврін – людина, на перший погляд, шляхетна. Його мета – подолати дракона. І «якби не герць, то й пан Лаврін би тут не з’явився». І він єдиний, хто розуміє всю безглуздість ситуації, і, в черговий раз зазирнувши в око драконові, переосмислює і свою участь у цьому герці: «На біса я в це вв’язався? Навіщо мені князівна, котра ніколи мене не любитиме? Навіщо мені цей дивний дракон, який боронить перед лицарями свого живота, а мені підставляє око, вразити яке може й дитина? Що він мені злого вчинив? Оно жива й здорова Настасія виходить з печери, оно пан Чурило із джурою вже мчать до неї. Все. Князівна врятована. Лишається тільки вбити змія, який не зробив їй нічого поганого.» Дізнавшись, що це дійсно було штучним, він проклинає Люботин і князя і їде. Тобто це людина, яка була далекою від влади, хотіла бути їй корисною та вірила у її ідеї, проте дізнавшись правду, розчарувалась.
Алегоризм образів твору
Пустельник – мудрий наставник, той, хто розуміє правду життя, і той, хто розуміє стан речей і те, ким є дракон для народу: «Ти — той ніж. Ти все ще біля горла... Податок збільшили — дракон винен. Хлопців до війська забрали — дракон винен. Град вибив збіжжя — і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати...». Він відмовляє дракона від герцю, бо знає, що його самопожертва буде марною: «Коли людина іде на смерть за вітчизну, то ім’я її потім прославляють у віках. А ти був драконом і ним зостанешся. Ти загинеш як дракон, а не як поет і герой. Люботин ніколи не дізнається правди. Героєм стане той, хто уб’є тебе. Навіщо ж оця жертва? Кому ти її приносиш?». Свого часу він сам відмовився від війн, усамітнився та писав літопис, про який ніхто не знав. Адже, якби про нього дізнались, можливо, і Пустельник би перетворився на дракона?
Алегоризм образів твору
І, нарешті, дракон. Кого він може уособлювати? Адже він наділений лише позитивними рисами? Він вирощує квіти, харчується лише рослинною їжею, читає книги, молиться та пише вірші. Його не цікавить влада, проте влада втягує його у свої ігри, роблячи, фактично, ворогом? І він не просто так називає себе «боягузом», адже він таким і є. Загнаний владою, розуміючи тиск з боку князя, але, переконуючи себе в тому, що так буде краще, і що здатися – це патріотичний вчинок, він зголошується на герць. Самовільно прирікає себе на смерть, бажаючи лише, щоб залишились його твори.
Цікаво знати
Культурний спалах 20-х років ХХ століття став своєрідним реваншем українського національного руху, який, зазнавши поразки в політичній та військовій площині, почав активно перемагати режим у культурній. При цьому культурницькі погляди окремих діячів того часу почали набувати політичних рис.
Тому більшовики завдали удару у відповідь, практично знищивши феномен української культури 20-х років, зокрема через фізичну ліквідацію його творців. Тільки у 1934 році репресій зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України.
Своєрідним фокусом трагедії української культури цього періоду стало 3 листопада 1937 року, коли до двадцятої річниці Жовтневої революції за вироками позасудових органів були розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Яловий та інші. Загалом в один день було страчено понад 100 представників української інтелігенції. Знищення не обмежилися цим днем і тривали після нього. Окремі діячі культури, пішли на компроміс із владою. Їм було збережено життя, проте позбавлено свободи творчості.
То хіба і наш дракон не став тією жертвою політичного режиму? Митцем, зламаним системою?
Розстріляне відродження— духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х і 30-х рр., яке дало високохудожні твори у різних галузях культури та яке було знищене сталінським режимом.
Мене змусило задуматись...
Мене вразило…
Мені запам’яталося
Мене здивувало…
Сьогодні на уроці
Домашнє завдання