УРОК 4. ДАТА: 25-29.09

Соціально-економічний розвиток Українських земель у складі Російської імперії.

Сільське господарство

Кріпосне право – система правових норм, що встановлювали залежність селянина від феодала і право останнього на селянина – кріпака як на свою повну власність.

Панщина – відробіткова рента, одна з форм докапіталістичної земельної ренти, примусова безоплатна праця кріпосного селянина, який відбував її як повинність зі своїм реманентом і тягловою силою в господарстві поміщика – власника землі.

Селяни у складі Наддніпрянської України

Якщо в 1795 р. у підросійській Україні налічувалося 8,2 млн. то в 1858 р. — 13,5 млн. осіб

Державні селяни — велика станова група селян в Російській імперії, в тому числі і на українських землях, у XVIII—XIX століттях, які користувалися казенною землею і були феодально залежні від держави, вважаючись проте особисто вільними.

Поміщицькі селяни — селяни, кріпаки, що до селянської реформи 1861 в Росії належали дворянам-поміщикам. Були найбільш численною серед інших категорією селянства Російської імперії. В 1859 році таких було 23 млн осіб обох статей. Залежно від того як поміщицькі селяни відпрацьовували свою повинність вони поділялися на панщинних селян, оброчних селян і дворових селян.

Ознаки кріпосницького господарювання

1)поміщицьке землеволодіння і кріпосне право;

2)зниження ефективності і занепад поміщицьких господарств;

3)використання застарілих знарядь праці;

4)посилення експлуатації селян, зростання селянських повинностей

5) запровадженняурочної системи; зростання малоземелля селян

Ознаки розвитку товарного

сільського господарства

​

1)застосування с/г машин, добрив, досягнень науки, 2)заснування у маєтках промислових підприємств;

3)поява селян – заробітчан;

4)розвиток чумацького промислу;

5)розшарування селянства;

6)зростання виробництва продукції на продаж 

​

Екстенсивне

Інтенсивне

спроба підвищити прибутки через примус кріпаків більше працювати та відбираючи у селян землю.

якісне покращення поміщиками своїх господарств.

обсяг робіт, що поміщик визначав на один день, але реально селянин міг виконати його лише за два-три дні

щоденна панщина за місячну норму харчів для селянина який втратив земельний наділ

1817 р. – частину селян Слобідської, центральної та південної України перетворили на військових поселенців

Військові поселення — особлива система організації війська в Росії, яка поєднувала військову службу з сільськогосподарською працею. Існувала у 1817—1857 роках.

Аракчеєв Олексій Андрійович

З 1808 року — військовий міністр, з 1810 — голова департаменту військових справ Державної ради Російської імперії. Був начальником військових поселень.

1842 р. - прийнято «Положення про зобов’язаних селян»

Категорія селян (колиш. кріпаків), яких, відповідно до указу імп. Миколи I від 2 квітня 1842, поміщики відпускали на волю із земельним наділом, за умови виконання ними певних повинностей. При цьому земля залишалася у власності поміщика. Закон зберігав за поміщиком адміністративно-поліцейську владу над З.с. Напередодні скасування кріпацтва (1861) у Російській імперії на стан зобов'язаних було переведено лише бл. 25 тис. ревізьких душ. В Україні зобов̓язаними селянами стали понад 15 тис. кріпаків.

Царські укази про зобов'язаних селян та вільних хліборобів були невдалою спробою розв'язати селянське питання в Російській імперії, апелюючи до свідомості кріпосника-поміщика.

У 1847-1848 рр. на Правобережжі запроваджено «Інвентарні правила»

Микола I

російський імператор (1825—1855)

Інвентарні правила (1847—1848) — положення, які визначали розмір селянського наділу та уніфікували повинності поміщицьких селян на Правобережній Україні, Білорусі та Литві.

​

Інвентарні правила були запроваджені російським імператором Миколою І і спрямовані на обмеження кріпосного права. До цього монарха спонукала загроза повного розорення селян

Екстенсивне

Інтенсивне

спроба підвищити прибутки через примус кріпаків більше працювати та відбираючи у селян землю.

якісне покращення поміщиками своїх господарств.

обсяг робіт, що поміщик визначав на один день, але реально селянин міг виконати його лише за два-три дні

щоденна панщина за місячну норму харчів для селянина який втратив земельний наділ

Лівобережжя (Полтавська, Харків-

ська, Чернігівська губернії) тепер поряд із зерновими вирощували тю-

тюн, коноплі, цукровий буряк.

Важливим показником ринкової економіки стає спеціалізація

сільськогосподарських районів.

Правобережжя (Київська, Волинська,

Подільська губернії) спеціалізувалися на вирощуванні озимої пшениці й

цукрового буряку.

Південна Україна (Катеринославська, Херсонська,

Таврійська губернії) — пшениці й тонкорунному вівчарстві.

Сіялка

Молотарка

Чумацтво

Домашнє завдання

• Прочитати § 4. п.1-2
• Переглянути презентацію

ВИКОРИСТАНІ РЕСУРСИ

Вкористані джерела

Інтернет-ресурси

http://mon.gov.ua

http://uk.wikipedia.org/

http://oipopp.ed-sp.net/