I фаза – студентський протест (21.11 – 29.11). Активісти вийшли на Майдан через призупинення урядом Азарова підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Після відомого посту Мустафи Найєма у мережі Facebook із закликом виходити до монумента Незалежності на столичний Майдан вийшло близько тисячі громадських діячів, журналістів та студентів. Під час мирної акції вони вимагали лише одного – підписання Угоди про асоціацію.
Учасники акції виступили проти використання політичних гасел, партійних прапорів та символіки. Коли остаточно стало зрозуміло, що Янукович не підписуватиме Угоду, активісти висунули єдину вимогу – відставка Віктора Януковича. Загалом під час першого етапу Євромайдану по всій Україні відбулося 157 масових протестів.
II фаза – мирний Майдан (30.11 – 18.01). Натомість екс-Президент України допускається фатальної помилки й вирішує розігнати мирних демонстрантів на Майдані. Вранці 30 листопада загін «Беркуту» жорстоко розганяє демонстрантів: людей валили й калічили, не шкодуючи нікого, під гумові палиці потрапляли й жінки, і діти. Але Янукович не врахував одного – замість п’яти сотень студентів на Майдан Незалежності повернуться сотні тисяч громадян України, які вимагатимуть його негайної відставки.
Під час мирної фази Революції Гідності відбулося 477 масових акцій. Збиралися велелюдні народні віче, у центрі Майдану спорудили сцену, де постійно виступали українські політики, громадські діячі, закордонні гості, артисти. Звісно, одними з найбільш пам’ятних подій «мирного Майдану» стали «Марш мільйонів» та концерт гурту Океан Ельзи, за яким із Будинку профспілок спостерігав сенатор Сполучених Штатів Америки Джон Маккейн.
III фаза – радикальний Майдан (19.01 – 17.02) «Диктаторські закони» 16 січня спонукають активістів до рішучих дій. Налаштований на радикальні кроки сотник (майбутній нардеп) Володимир Парасюк та автомайданівські активісти зі сцени закликають усіх прямувати на Грушевського, а далі – на Банкову до Адміністрації Президента. Замість промов та пісень у прямому ефірі транслюють охоплену вогнем вулицю Грушевського.
Повстанці розбирають бруківку, яка летить у «Беркут», з’являються коктейлі Молотова. Спецпризначенці використовують гумові палиці, звуко-шумові гранати, травматичну зброю. 22 січня вперше відкрили вогонь із вогнепальної зброї. З’явилися перші загиблі на Майдані. Пострілом у груди вбили вірменина з Дніпра Сергія Нігояна, а через деякий час білоруса – Михайла Жизнєвського. Пізніше далеко від місця подій знайшли тіло Юрія Вербицького. У цій фазі зафіксували найбільшу кількість протестів – 534.
IV фаза – кривавий Майдан (18.02 – 23.02). Під час чергових сутичок в урядових кварталах бійці «Беркуту» відкрили вогонь на ураження. Стріляли по незахищених активістах з автоматів Калашникова та снайперських гвинтівок. Під час подій з 18 по 20 лютого на вулиці Інститутській та прилеглих кварталах загинуло понад ста людей.
За даними з відкритих джерел, дослідження фонду “Демократичні ініціативи”
Перелік інформаційних джерел,
присвячених вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні
та трагічним подіям на Майдані