Музикант
Диригент
Художник
Режисер
Декоратор
Критик
Письменник
Драматург
Графік
Юрист
Народився Ернст Теодор Вільгельм Гофман — саме так його назвали при хрещенні — 24 січня 1776 р. на вулиці Французькій у столиці Східної Пруссії — Кенігсберзі.
Тут він провів перші два роки життя. Тепер це вулиця Шевченка в Калінінграді. На місці будинку встановлений меморіальний камінь.
Батько — Крістоф Людвіґ Гофман— служив адвокатом при пруському верховному суді в Кенігсберзі. Він не цурався муз, але був схильний до пиятики.
Матір — Ловіза Альбертина Дерфер — була жінкою надзвичайно побожною, відлюдькуватою.
Подружнє життя супроводжувалося сімейними сварками, які призвели врешті-решт до того, що через декілька років після народження сина батьки розірвали шлюб.
“Дім казок”. Будинок Гофмана у Світлогороську . Росія.
Ернст Теодор Амадей разом з матір'ю переїхав у будинок Дерферів, де й проминули його дитячі та юнацькі роки. Матір не дуже піклувалася про виховання сина, не був ласкавим з племінником і дядько — Отто Дерфер.
Гофман був досить замкнутою дитиною, важко сходився з людьми. Часто полишений на самого себе, він багато часу приділяв заняттям із музики.
У 12 років Гофман вільно імпровізував на клавірі, органі, грав на скрипці і гамбі, вивчав теорію музики.
Під час навчання Гофмана загальна кількість учнів була близько ста. Ректором був Стефан Ванновський, що зробив вплив на розвиток естетичних смаків.
Домашні заняття були доповненням до основної освіти, яку Гофман здобув, відвідуючи лютеранську школу в Бургшуле , куди він вступив восени у 1782 року.
Протягом двох століть школа
кілька разів переїжджала і в
підсумку перетворилася
в гімназію № 1 на вулиці Кропоткіна.
У 1792 р. Гофман вступив на юридичний факультет Кенігсберзького університету, який закінчив у 1795 році.��
�
У Кенігсберзі Гофман вперше почув оперу австрійського композитора В. А. Моцарта «Дон Жуан», музика котрого полонила його на все життя. Знаком особливого схиляння перед генієм Моцарта стало ім'я Амадей, яке вибрав для себе Гофман. �
У Кенігсберзі Гофман зустрів і перше кохання - Дору Хатт, котра була старша від нього на 10, заміжня і мала 5-х дітей.
Скандал, що вибухнув у кенігсберзькому товаристві, змусив Гофмана у 1796 році переїхати до Ґлоґау, де він два роки працював у суді.
Це були роки, сповнені важких розчарувань і пригніченості. Заняття юриспруденцією не приносили радості.
Склавши у червні 1798 р. іспит на референтарія, Гофман поїхав у Берлін. Він працював у суді. У вільний від роботи час копіював твори античних майстрів, удосконалювався в портретному живописі .
У 1800 році склав іспит на чин асесора, після чого отримав направлення у Познань.
Переведення у Польщу визволяло його
з-під гніту дерферівської сім'ї.
У провінційному містечку Познань він пропрацював два роки, одружився з полькою, дочкою міського писаря Михалиною Рорер-Тищинською.
Цей шлюб призвів до остаточного розриву із сім'єю Дерферів.
До того ж він зіпсував власну кар'єру: намалював кілька карикатур на можновладців міста, тому був змушений переїхати до Плоцька.
Гофман не міг
більше
розраховувати на
підтримку
впливового дядька.
Церква Корпус-Крісті, де 26 липня 1800 року вінчався Гофман
1804—1807 pоки Гофман провів у Варшаві, де розкрилися його композиторські здібності ,
співацький талант та диригентський дар.
Уперше за диригентським пультом публіка побачила Гофмана 3 серпня 1806 р. під час відкриття палацу Мнішків.
У 1807 році, після вторгнення у Варшаву армії Наполеона, Гофман втратив роботу, його сім'ю обсіли злидні.
Він вирушив до Берліну.
�
Берлінська зима 1807—1808 p.p. принесла Гофману трагічну звістку про смерть дочки, важку хворобу дружини, у ці місяці він спізнав голод, його мучили приступи нервової лихоманки. Становище ставало безнадійним, і, щоб вижити, Гофман змушений був покинути Берлін. Йому запропонували посаду капельмейстера в театрі Бамберга.
1 вересня 1808 р. Гофман прибув у Бамберг. Посівши місце капельмейстера в театрі, Гофман взявся до справи.
Тут він закінчив і поставив опери «Кохання та ревнощі», «Напій безсмертя», розпочав роботу над оперою «Ундіна», створив близько 32 великих і малих
творів, відкрив школу співів.
А у 1809 році опублікував новелу «Кавалер Глюк».�
Перебування Гофмана у Бамберзі було ознаменоване й зустріччю з Юлією Марк, до котрої він пережив велике і сильне почуття. �
Вільгеміна (зліва) і Юлія Марк (справа)
А напередодні весілля під час прогулянки наречений Юлії (його звали Грепель) напився. Він із викликом подивився на суперника і запропонував руку нареченій, але заплутався у ніжках стільця й упав на підлогу, потягнувши за собою дівчину. Його кинулися піднімати.
Як тільки почуття капельмейстера до своєї учениці стали відомі у бюргерському сімействі, батьки Юлії поспіхом
видали дочку заміж.
Гофман, не витримавши, вигукнув: «Залишіть цю свиню, хай проспиться!» — і побачив, як побіліла Юлія. Вибачення Гофмана не допомогли, його в домі Юлії більше не приймали.
Ця подія сприяла появі казки «Крихітка Цахес», у якій історія кохання студента Бальтазара до прекрасної Кандіди схожа на гірку закоханість Гофмана у Юлію Марк. Казка Гофмана має щасливий фінал, але, на жаль, цього не сталося у житті письменника.
У 1814 році Гофман живе в Берліні, працює в суді.
З серпня 1816 р. з великим успіхом була здійснена постановка його опери «Ундіна». Зростала й кількість літературних творів. ��
Він написав роман «Еліксир диявола», збірку новел «Нічні оповідання», повість «Золотий горнець», казку «Лускунчик і Мишачий король». Гофман опинився на вершині літературної слави.
Навесні 1818 року Гофман важко захворів, перебуваючи впродовж декількох тижнів на межі життя та смерті.
Гофман продовжував працювати. Значні за обсягом твори Гофмана виходять один за одним : "Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер" (1819); "Серапіонові брати" (1819); "Життєві погляди кота Мурра" (1820); "Принцеса Брамбілла" (1821); "Мейстер Фло, казка в сімох пригодах двох друзів" (1822).
З червня 1822 року день і ніч біля ліжка чергували дружина і друзі письменника. Як тільки Гофману трохи ставало краще, він диктував свої оповідання.
25 червня близько 11 години ранку Гофман помер. Через три дні його тіло «тихо і непомітно» поховали на новому кладовищі перед Галльською брамою в Берліні. Скромний пам'ятник було встановлено
на кошти друзів.��
Новела “Кавалер Глюк”, опера “Дон Жуан” , повість-казка “Золотий горнець”.
Збірка “Нічні повісті”, роман “Еліксир диявола”, казка “Лускунчик і Мишачий король”.
Казкові повісті “Малюк Цахес”, “Володар бліх”, роман “Життєйська філософія кота Мурра”.
І період
(1808 -1814)
II період
(1815 – 1817 )
III період
(1818 – 1822 )