1 of 7

Комунальний позашкільний навчальний заклад «Донецька обласна Мала академія наук учнівської молоді»

Козленко Поліна Максимівна

Ліцей зі структурним підрозділом гімназії № 1 Покровської міської ради Донецької області

Науковий керівник:

Терещенко Віта Володимирівна, учитель ЗЗСО з фізики ліцею № 1 м. Покровська, Донецької області

Патон Євген Оскарович

2 of 7

Народився 1870 року в Ніцці, нині Франція (тоді Друга французька імперія) у родині Оскара Петровича Патона (колишній гвардійський полковник, російський консул у Франції) та Катерини Дмитрівни Патон. Євген Оскарович мав іще чотирьох рідних братів і двох рідних сестер[3].

1894 року закінчив Дрезденський технічний університет, а 1896 року —  Петербурзький інститут Корпусу інженерів шляхів сполучення.

До 1895 року Патони жили в Німеччині. Оскільки в Російській імперії диплом дрезденського університету не був визнаний, Євген Патон закінчив ще й російський вищий навчальний заклад. 1904 року учений прийняв пропозицію створити в Києві третю в Росії кафедру конструювання мостів. Упродовж 1904—1938 рр. завідував кафедрою Київського політехнічного інституту.

1929 року організував у Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої створено Інститут електрозварювання (1934). Протягом 1934—1953 рр. — директор Інституту електрозварювання АН України.

Помер 12 серпня 1953 року в Києві, нині Україна (тоді Українська РСРСРСР). Похований у Києві на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 1) (надмогильний пам'ятник — бронзагранітархітектор Авраам Милецький; встановлений 1954 року)[4].

3 of 7

Родина ученого

Дружина — Будде Наталія Вікторівна

4 of 7

Наукова діяльність.

Автор понад 350 праць. Займався проєктуванням і будівництвом мостів. Створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металевих проймових споруд мостів, дослідив умови їхньої роботи, розробив способи відбудови зруйнованих мостів. Автор чотиритомної праці «Залізні мости». Зокрема за проєктами Є. О. Патона в Києві 1910 року був побудований Парковий міст через Петрівську алею, а 1925 року на опорах зруйнованого Миколаївського ланцюгового моста через Дніпро був споруджений міст імені Євгенії Бош.

5 of 7

У 1930-х роках Євген Патон зацікавився електрозварюванням. Розвинув ідеї винахідника Миколи Бенардоса, метод швидкісного автоматичного зварювання під флюсом дістав назву «метод Патона». Виконав фундаментальні дослідження в галузі розрахування та міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням. Під його керівництвом винайдено спосіб автоматичного швидкісного зварювання, який відіграв визначну роль у технічному розвитку.

6 of 7

У роки Другої Світової війни зробив визначний внесок у обороноздатність СРСР: розробив і впровадив технологію та обладнання для зварювання спеціальних сталей, зокрема, для танкових башт. 1953 року на честь Є. О. Патона названо міст через Дніпро в Києві, який споруджувався під його керівництвом.

7 of 7

Список використаних джерел

Абліцов В. Г. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті — К. : КИТ, 2007. — 436 с.

Євгеній Оскарович Патон — видатний вчений в галузі зварювання й мостобудування // Сайт Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона

Видатні вчені інженери-будівельники України / В. Є. Ясієвич, С. Б. Дехтяр, С. А. Сухоруков. — К. : Будівельник, 1991. — 104 с. : іл.

Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі: літ.-публіц. вид. — К. : Фенікс, 2008. — С. 97–98, 266. — ISBN 978-966-8567-13-1.

Жадько В. О. Український некрополь: іст. наук. довід. — К. : Жадько, 2005. — С. 259. — ISBN 966-8567-01-3.

Корнієнко О. М. Патон Євген Оскарович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 213.

Онопрієнко В. І. Патон Євген Оскарович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 92. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.