1 of 5

Презентація вибіркової дисципліни� “Службове право України”

2 of 5

Метою викладання навчальної дисципліни «Службове право України» є формування системи знань з службового законодавства, досягнення всебічного глибокого розуміння студентами природи і сутності службово-правових відносин з вмінням застосовувати їх у практичній роботі, засвоєння теоретичних основ організації та діяльності публічної служби, механізмів і системи управління державною службою та набуття теоретико-практичних навичок запровадження кращих зарубіжних практик організації державної служби.

​

​

3 of 5

Завдання дисципліни:

визначення основних категорій службового права,

формування чітких уявлень про загальнотеоретичні засади службового законодавства,

вироблення наукового підходу до оцінки чинного службового права,

вивчення всіх основних норм службового права права, предмету, методу, системи, джерел, історії розвитку цього інституту права.

​

​

4 of 5

Фахові компетентності �

  • полягають у у знанні і розумінні ретроспективи формування правових та державних інститутів;
  • у повазі до честі і гідності людини як найвищої соціальної цінності, розуміння їх правової природи;
  • у знанні і розумінні міжнародних стандартів прав людини, положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини та у здатності застосовувати знання засад і змісту інститутів міжнародного публічного права, а також міжнародного приватного права;
  • у знанні і розумінні основ права Європейського Союзу;
  • у знанні і розумінні особливостей реалізації та застосування норм матеріального і процесуального права.

​

5 of 5

� Програмні результати навчання: �

  • полягають у тому, що після вивчення дисципліни здобувач вищої освіти ступеня вищої освіти бакалавр має здійснювати аналіз суспільних процесів у контексті аналізованої проблеми і демонструвати власне бачення шляхів її розв’язання;
  • проводити збір і інтегрований аналіз матеріалів з різних джерел;
  • використовувати різноманітні інформаційні джерела для повного та всебічного встановлення певних обставин;
  • вільно спілкуватися державною та іноземною мовами як усно, так і письмово, правильно вживаючи правничу термінологію;
  • застосовувати набуті знання у різних правових ситуаціях.

​