УРОК 20 ДАТА: 14.11-18.11�ПЕРСЬКА ДЕРЖАВА
ПРИРОДА ІРАНСЬКОГО НАГІР’Я. ВИНИКНЕННЯ ПЕРСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
На схід від Вавилонії простягається з усіх боків оточене горами величезне Іранське нагір’я. На сході воно межує з долиною річки Інд, на півночі досягає Каспійського моря, а на півдні – Перської затоки. Велику частину нагір’я займають степи та пустелі.
У західних долинах Ірану земля зрошувалась завдяки струмкам, які стікали з гір. Там можна було займатися землеробством. Східну частину Іранського нагір’я займає степ. Головним заняттям населення було скотарство.
Іранське нагір’я багате на корисні копалини, особливо метали:
золото, срібло, мідь, свинець, залізо.
Населяли Іранське нагір’я численні племена та народності: мідійці, перси та інші. Деякі з них займалися землеробством, інші кочували зі своїми стадами худоби.
Перська держава
Місце розташування
Іранське нагір’я. З півдня – Перська затока та Аравійське море, на сході - передгір’я Гімалаїв і річка Інд, на півночі – Каспійське море та гори Кавказ, на заході Дворіччя.
Клімат
Сухий та теплий, улітку жарко
Природні умови
Степи і напівпустелі. Люди селились в оазисах. Іноді бувають землетруси. Неродючий кам’яний грунт. У степах – солоні озера.
Річки
Гірські невеликі річки, в спеку пересихали.
Основні заняття населення
Спочатку кочове скотарство, потім перехід до землеробства
Держави
Мідія, Персія, Лідія
У VII ст. до н. е. іранці об’єдналися навколо одного з племен – мідійців. Мідія з часом стає однією з найсильніших держав Передньої Азії.
У 553 році до н.е. проти володарювання Мідії підняли повстання племена персів. Його очолив перський правитель Кір ІІ, який створив сильне військо і вже через три роки підкорив Мідію.
Згодом із величезним військом він рушив далі на захід. Кір завойовував одну країну за одною. Підкорив Лідію, але взяти штурмом Вавилон з надзвичайно міцними стінами було неможливо. Він наказав спустити рівень води Євфрату. Таким чином його воїни змогли пройти бродом і взяти твердиню.
Після цієї перемоги владу персів над собою добровільно визнали Фінікія, Сирія та Палестина. Держава Кіра простяглася від кордонів Індії на сході до грецьких міст на заході.
Завоювання персів не припинилися і після загибелі Кіра. Його син Камбіз продовжив завоювання і в 525 р. до н.е. підкорив Єгипет. Щоб утримати владу, Камбіз залишився в Єгипті на три роки, але невдовзі помер. Тоді царем став його двоюрідний брат Дарій І (522 – 486 рр. до н.е.). «Цар царів» - так його називали піддані. Він правив Персією упродовж 36 років.
За легендою, Дарій І прийшов до влади внаслідок домовленості. Претенденти на владу вирішили, що царем стане той, чий кінь першим заірже біля міських воріт на сході сонця. Сталося так, що кінь Дарія приніс своєму господареві царський титул і владу.
ПЕРСЬКЕ ЦАРСТВО ЗА ДАРІЯ І
Дарій І отримав у спадок величезну державу, кордони якої він іще більше розширив, здійснивши успішні походи в Індію, Грецію, Малу Азію та проти скіфів у Північне Причорномор’я. Окрім цього, провів внутрішні реформи, вдосконаливши управління підвладними територіями.
Перський цар
Дарій І на троні
Він поділив країну на 20 окремих областей – сатрапій. На чолі кожної з них стояв намісник – сатрап. Він стежив за вчасним надходженням податків до царської скарбниці, за процвітанням довіреної йому області, за тим, як виконує населення військову й трудову повинності.
Усією країною було розіслано спеціальних чиновників, яких називали «очі і вуха царя». Вони робили раптові наїзди то в одну, то в іншу сатрапію, перевіряли все і доповідали володарю. За будь-який здійснений злочин винуватцеві призначалось суворе покарання.
Такий жорстокий контроль був необхідним. Адже у віддалених від столиці сатрапіях могли виникнути змови з метою відокремлення й утворення самостійних держав. А щоб полегшити зв’язки між різними частинами великої держави, проклали широкі шляхи. Вони були міцно збудовані і вимощені камінням.
Головним шляхом була так звана царська дорога. Вона перетинала всі імперію від міста Суз до міста Сарди, поблизу Егейського моря. Її довжина становила 2683 км. Уздовж дороги збудували 111 зупинок, де можна було замінити коней, відпочити та попоїсти.
Для кожної сатрапії Дарій І призначав строго визначені податки, а також ввів єдину для всієї держави грошову одиницю – золотий дарик.
Близько 515 року до н.е. за наказом Дарія І було закладено столицю держави Персеполь (Парсу) – «місто персів». Воно стало символом влади царя. У Персеполі відбувалися зустрічі правителів з усього світу.
У Персії було організовано регулярну пошту. Вона діяла за принципом естафети. Через кожні 15-20 кілометрів стояв напоготові вершник з конем. Отримавши пакет, він мчав до іншого поста, щоб передати його далі за призначенням. Перський цар міг їсти в Сузах свіжу рибу, виловлену в Егейському морі. Цю рибу теж доставляли поштою естафетним способом.
У перського царя було кілька столиць: у Персії – Персеполь, у Мідії – Екбатани, в Еламі – Сузи, а в Дворіччі – Вавилон. Він періодично жив то в одній столиці, то в іншій.
Цар оточував себе нечуваною розкішшю. Загін його охоронців складався з 10 тисяч осіб. Охоронці звалися безсмертними, тому що їх кількість завжди залишалась незмінною. Як тільки який-небудь охоронець помирав або гинув, його місце займав інший.
Діяльність Дарія І
Розділив державу на 20 сатрапій на чолі з сатрапами
Побудував дороги з мережею поштових станцій (через кожні 20 км)
Карбував монети - дарики
Створив службу нагляду за сатрапами і всіма підданими (таємна поліція)
Походи Дарія І
На скіфів – 513 р. до н.е. (невдача). Скіфи застосували тактику «випаленої землі». Неабияк вимотали перське військо, заманивши його в лісистий край будинів (нинішня Центральна Росія), і постійно досаждали персам короткими зіткненнями. Армія Дарія була втомлена, страждала від голоду й спраги. Грецький історик Геродот розповів про те, як одного разу гонець скіфів прийшов у табір персів і поклав перед царем подарунки: птаха, мишу, жабу й п’ять стріл. Дарій вирішив, що скіфи віддають йому свою землю (миша), воду (жаба), швидку кінноту (птах) і готові здатися (стріли). Однак радник царя Горбій розтлумачив посилання інакше: «Якщо ви, перси, не злетите, як птахи, в небо, або, подібно жабам, не поскачете в озеро, то не повернеться назад і впадите від ударами наших стріл».
На Єгипет
У північно-західну частину Індії
На острови Егейського моря
На Грецію – греко-перські війни
У 492 р. до н. е. на чолі з Мардонієм (повернулися з півдороги)
У 490 р. до н. е. перська армія Датіса і Артаферна – Марафонська битва (персів було розбито)
ПРИЧИНИ ЗАГИБЕЛІ ПЕРСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Перемоги над сусідами і запобіжні заходи Дарія І та його наступників не вберегли державу від постійних змов і переворотів. Невдалі війни з греками призвели до ослаблення держави. У IV ст. до н.е. у персів з’явився грізний ворог в особі Александра, молодого царя Македонії. У битвах під Іссою, Граніком і Гавгамелами македоняни розбили війська, очолюваня перським царем Дарієм ІІІ. Протягом 334-330 рр. до н.е. під ударами Александра величезна імперія персів упала, а землі, що входили до її складу, стали частиною імперії великого завойовника.
Причини:
Завдання:
1.§19 – прочитати
2.Переглянути презентацію
Використані джерела: