Василь Герасимюк

Мета:

•  ознайомитись із життям і творчістю сучасного поета  В. Герасим’юка;
• здійснити ідейно-художній аналіз його поезії;
• розвивати пам’ять, увагу, уміння робити висновки;
• виховувати почуття любові до поетичного слова, пошани до творчої спадщини В. Герасим’юка, поваги до звичаїв і традицій рідного народу.

​

•       У вісімдесятих роках XX століття з’явилося покоління поетів, які проголосили самостійність мистецтва слова. Митці попрацювали над образністю, вибудували власне поняття життя.

До таких прогресивних поетів належить

Василь Герасим'юк.

БІОГРАФІЯ

• Герасим’юк Василь Дмитрович народився 18 серпня 1956 року у місті Караганді, де відбували заслання його батьки,  репресовані Дмитро та Марія Герасим’юки.
• Один із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА.
• Дитинство провів у Прокураві на Косівщині Івано-Франківської області. Саме тут споконвіку жили і  живуть майстри — музики, вишивальниці, різьбярі, ткачі, … Нема сумніву, що художнє світобачення В. Герасим’юка виникло у дивах народного мистецтва Карпат.

• Тут закінчив неповну середню школу, а середню — у Коломиї.
• Вірші почав писати ще у початкових класах.  Починаючи з 1972 року, Герасим’юкові вірші все частіше з’яв­ляються на сторінках районної газети.
• Після закінчення се­редньої школи успішно складає екзамени і стає студентом філологічного факультету Київського державного університе­ту імені Тараса Шевченка.
•  Після закінчення навчання працює у видавництвах «Молодь» і «Дніпро», пише власні твори. «Авторитети в літературі, як зазначає В. Герасимюк, — П. Тичина, Б.-І. Антонич, В. Забаштанський, Л. Талалай…».

​

ТВОРЧА СПАДЩИНА

• Де­бютував у літературі збіркою «Смереки».
• У 1986 р. у Києві вийшла друга збірка «Потоки». Назва також не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять космос Карпат.
• Третя збірка — «Космацький узір» — з’явилася у 1989році.
• У 1998 році за книгу поезій «Осінні пси Карпат» Василеві Герасим’юкові присуджено пре­мію ім. Павла Тичини.
• збірці «Поет у повітрі» (2002), відзначеної Національною премією України ім. Т.Шевченка у 2003 році. Збірки останніх років – «Була така земля» (2003р.), «Папороть» (2006р.) та інші.
• Герасим’юк — лауреат літературних премій ім. П. Тичини, В. Свідзинського, премії «Князь роси» ім. Тараса Мельниченка та ще кількох престижних відзнак.

​

https://edu.glogster.com/glog/_/2x4blhj3k0o�

АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ «ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ»

• Аркан – це танець, який є одним із древніх символів горянського життя.
• Це старовинний український танець, який виконують зімкненим колом чоловіки, тримаючи зброю в руках (топірці). Танець є головним елементом обряду посвячення молодого гуцула в парубки, після чого той отримував право носити топірець та підперезуватися широким паском.
• Василь Герасим'юк читає свій вірш у Коктебелі https://www.youtube.com/watch?v=b3iVXe3KljE

​

• В поезії приховано біблійний мотив — син людський — Син Божий.) У кінці поезії Василь Герасим’юк вводить образ Христа: і виявляється, що танець аркан — то смерть на хресті між двома розбійниками (а не побратимами), і буття визначається «хрестом за плечима», який несе Месія до місця своєї страти.

https://edu.glogster.com/glog/_/2x4blhj3k0o

​

�������Ідейно-художній аналіз твору�Тема: відтворення особливостей чоловічого танцю у формі аркану, що перетворюється на таємничий ритуал.�Ідея: возвеличення чоловічого танцю як стихії родової єдності.�Основна думка: Щоб не випасти із цього грішного світу, / хоч раз / змішай із ближніми піт і кров.�Жанр: поезія-замовляння.�

• Художні особливості твору:�Повтори: «Хоч раз…», «як тяжко», «ти…»�Епітети: «древнє чоловіче коло», «найтісніше заповітне коло», «грішний світ».�Метафори: «коло тяжко рветься», «мертво стиснувши долоні інших», «щоб не випасти із цього світу».�Звертання: «Сину людський».
• Форма вірша: верлібр. �Верлібр В. Герасим’юка розповідний, його внутрішній ритм наділений ознаками легендної, а деколи й притчової інтонації. Сам поет говорить про медитативність своєї лірики.

​

​