Микола Васильович Гоголь�(1 квітня 1809 р. – 21 лютого 1852 р.)
Епіграф: Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь.
Реаліст
Непересічність постаті�
Письменник,
майстер слова,
збирач і великий шанувальник українського фольклору.
����Риси характеру
Прямолінійний,
простий,
відвертий,
трудівник,
наполегливий,
закоханий в українську пісню.
Захоплення
Із дитинства любив малювати, ця пристрасть не зали- шала його все життя; любив старовину, архітектуру й був кращим “ЧІЧЕРОНІ” (ТОБТО ЕКСКУРСОВОДОМ) по Риму. Любов до мови, відчуття слова закладалися в нього вже з дитячих літ. Потім він захопився збиранням українських народних пісень, прислів’їв та приказок.
Освіта
1818–1819 рр. – навчався в Полтавському повітовому училищі, де брав уроки в учителя гімназії Г. Сорочинського.
1821–1828 рр. – навчався в Ніжинській гімназії вищих наук.
Життєва позиція
Ще в студентські роки, глибоко переймаючись соціальними негараздами, внутрішньо противлячись найрізноманітнішим виявам зла, вболіваючи за всю державу і всю “милу Україну, Микола Гоголь налаштовувався на
таку діяльність, щоб бути по-справжньому корисним для людства”.
1828 р. – переїзд до Петербурга.
1833 р. – клопочеться про місце професора історії в Київському університеті Св. Володимира.
1836 р. – виїхав за кордон.
1832, 1835, 1841, 1848, 1850, 1851 рр. – повертається на батьківщину провідувати матір, сестер.
Позакласне читання.
Твори Миколи Гоголя. Критика
Поема “Ганс Кюхельгартейн”(1827),
повість “Бісаврюк, або Вечір напередодні Івана Купала…”(1830),
збірки “Миргород” та “Арабески”(1835),
комедія “Ревізор” (поставлена 1836),
“Мертві душі”(1841),
героїчна епопея “Тарас Бульба”,
повість “Рим”(1842).
Погляди й переконання
Мені треба переробити себе, переродитися, оживитися но- вим життям, розцвісти силою душі у вічній праці і діяльнос-ті, і якщо я не можу бути щас- ливим, принаймні, все життя присвячу щастю і благу собі подібних.
Погані друзі нікому не по- трібні, без них легше позбутися ворогів.
Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зер- нисто, як самі перла.
Засміятися добрим, світлим сміхом може тільки лише глибоко добра душа.
Народна пісня - це жива, яскрава, сповнена барв істи- ни народна історія, яка розкриває життя народу. Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень… Україна дзвенить піснями.
…Народні пісні для Украї- ни – все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці – народний літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя народу.
Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…
Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, пе-ред цими дзвінкими, жи- вими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!...
Я палав незгасним праг- ненням зробити своє жит- тя потрібним для блага держави, я жадав принес- ти хоча б найменшу ко- ристь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдав-ши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвили-ни короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага.
Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скін- чу я історію України й пів- дня Росії і напишу всесвіт- ню історію. А скільки зберу там легенд, повір`їв, пісень! Якими цікавими можна зро- бити університетські запис- ки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком но- вих про сам край.
Туди! Туди! До Києва! Там, або навколо нього, звершалися діяння віковічності нашої… Багато можна буде зробити добра.
Художній світ
Звучить тема визвольної боротьби.
Зображує поміщицьке існування. Предметом висміювання виступає сумне пусте існування людей, які не знають тих радостей, які мають прості трудівники.
Неприроднє життя людей приводить до того, що вони зливаються в одне ціле із ре- чами – це типова гоголівська тема.
Тема “Шинелі” – тема люд- ського страждання.
Сюжет “Мертвих душ” дає хорошу можливість побачити всю Росію і вивести безліч різнообразних характерів.
Критика
Маргарита Більчук
“М. Гоголь – гордість його рідного краю – Полтавщини, яку він завжди і всюди носив у своєму серці”.
Панас Мирний
“Що не кажіть, а Гоголь душею і натурою наш… ”
Петро Кралюк
“Так, нам, українцям, Гоголя треба читати – не лише його твори, а й про нього. І нама- гатися зрозуміти цього авто- ра, як, зрештою, і самих себе. Для нас Гоголь має стати дзеркалом, у якому бачимо власні вади. Туди треба зазирати хоча б для того, щоб позбутися їх”.
П. Миколаєв
“Книгам Гоголя су- дилося вічне життя”.
П. Ніколаєв
“Повість “Шинель” – це символ усієї російської класики XIX ст.”.
В. Бєлінський
“Мёртвые души”… творение чисто русское, национальное, выхваченное из тайника народ- ной жизни, столько же истинное, сколько и патриотическое… тво- рение необъятно художествен- ное по концепции и пополнению, по характерам действующих лиц и подробностям русского быта – и в то же время глубокое по мысли социальное, обще-ственное и историческое”…
М. Чернишевський
“Гоголю многим обязаны те, которые нуждаются в защите; он стал в главе тех, которые отрицают злое и пошлое. Пото- му он имел славу возбудить во многих вражду к себе. И только тогда будут все единогласны в похвалах ему, когда исчезнет всё пошлое и низкое, против чего он боролся!”
А. Герцен
“Поэзия Гоголя, его скорбный смех - это не только обвинительный акт против нелепого существования, но и мучительный крик человека, стремящегося спастись прежде, чем его заживо похоронят в этом мире безумцев. Чтобы подобный крик мог вырваться из груди, надобно, чтоб в ней оставалось что-то здоровое, чтобы жила в ней великая сила возрождения. Гоголь чувствовал – и многие другие чувствовали вместе с ним, - что за мёртвыми душами есть души живые”.
Теорія літератури
Оповідання – невели- кий за обсягом прозовий твір, у якому зображена одна, рідше – кілька по- дій із малою кількістю дійових осіб.
Метафора – переносне значення слова (за схо- жістю або контрастом).
Полтавщина
Харків