Роль і місце літератури у житті нації. Розвиток літератури. Творча індивідуальність митця

Епіграф

Книга є альфою та омегою

будь-якого знання, початком

кожної науки.

С. Цвейг

​

• Альфа і Омега (ΑΩ, Αω, αω) - поєднання першої і останньої букв класичного (іонічного) грецького алфавіту, яке є найменуванням Бога в Книзі Одкровення Іоанна Богослова, символами Бога як початку і кінця всього сущого.

���Актуалізація опорних знань� Бесіда за питаннями

1. Що вам відомо про художню літературу як вид мистецтва?
2. Як за допомогою художніх творів розвивається і виховується людина?
3. Чи можемо ми пишатися українськими митцями слова? Назвіть тих, які вам найбільше подобаються.
4. Які твори художньої літератури, на ваш погляд, є популярними і актуальними?
5. Вмотивуйте, чи складно бути письменником? Що необхідно знати людині-митцю для написання творів?
6. Чому художній твір, на ваш погляд,— носій загальнолюдських цінностей?
7. Як сучасна література впливає на формування морально-естетичних, ідейно-світоглядних і громадських позицій школярів? Свої думки узагальніть.

​

Основний зміст уроку

Література – це складна система, що живе й розвивається за своїми законами.

Національна література – це література кожного конкретного народу.

Світовий літературний процес – невід’ємна частина культурно-історичного процесу людства – об’єднує літератури різних народів.

�����Художня література – частина літератури, сукупність писаних і друкованих творів певної епохи, народу, людства; різновид мистецтва слова, що описує дійсність художніми образами.

• Худо́жній о́браз — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять.

​

• Формою мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу — головний критерій приналежності до різних видів мистецтва.
• Образи виникають у свідомості людей під впливом реальної дійсності, сприйнятої за допомогою органів чуття. Вони є копіями, відбитками дійсності. Образи зберігаються в пам'яті і можуть бути відтворені уявою.
• На основі образів пам'яті митець створює нову реальність — художній образ, який у свою чергу викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних образів.
• В художньому творі образ виступає на перший план, і через нього пізнається значення, думка, ідея.

В Путивлі-граді вранці-рано

Співає, плаче Ярославна,

Як та зозуленька кує,

Словами жалю додає.

«Полечу,— каже,— зигзицею ,

Тією чайкою-вдовицею,

Та понад Доном полечу,

Рукав бобровий омочу

В ріці Каялі. І на тілі,

На княжім білім, помарнілім,

Омию кров суху, отру

Глибокії, тяжкії рани...»

В основу сюжету поетеса поклала античні перекази про Троянську війну і найвродливішу доньку Пріама й Гекуби – Кассандру. Закоханий Аполлон обдарував її пророчим даром, але вона зреклася кохання. Тоді Аполлон покарав Кассандру, зробив так, що її віщуванням навіть найочевиднішим ніхто не вірив. З неї навіть насміхалися… Коли Троя була в облозі, Кассандра передбачила загибель міста. Вона застерігає людей, що в дерев’яному коні греків прихована небезпека, але засліплені троянці не слухають її, звуть безумною. Коли греки підступом здобули місто, Кассандра при розподілі здобичі дісталася арагоському цареві Агамемнону і разом з ним загинула в Мікенах від руки Клітемнестри і Егіста.

• Кассандра

​

• ДІЯЧІ:

​

• К а с с а н д р а — дочка троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона.

​

• П о л і к с е н а — її сестра, молода дівчина.

​

• Д е ї ф о б — її найстарший брат, ватаг військовий.

​

• Г е л е н — другий її брат, віщун і жрець.

​

• П а р і с — наймолодший брат Кассандри.

​

• Г е л е н а — жінка спартанського царя Менелая, що втекла з Парісом у Трою.

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине...

Функції художньої літератури

• пізнавальна (дає відомості про світ, природу, людину, культуру);
• виховна (формує особистість читача, його культуру);
• розвиваюча (розвиває пам’ять, увагу, мислення);
• світоглядна (формує світогляд читача);
• комунікативна (розвиває мовлення, формує його культуру);
• гедоністична (художня література приносить насолоду);
• естетична (розвиває естетичний смак читача).

РОДИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Ліро-епічні твори

Розвиток української літератури

На розвиток літературного процесу впливають різні чинники:

��Творча індивідуальність митця

Митець – той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією.

Індивідуальний стиль – це специфіка письма автора, його характерні мовні особливості, неповторне емоційне забарвлення.

Домашнє завдання

Опрацювати параграф 1.

Знайти або самостійно створити 5 мемів на тему «Українська література та літератори»