ФОРМУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Актуальність проблеми :
Розвиток інформаційного суспільства, перетворення в різних сферах економіки, концептуальні зміни в структурі та змісті фундаментальної та прикладної науки обґрунтували необхідність модернізації географічної освіти, де однією з найважливіших характеристик стає якість освіти, що дозволяє судити про результати нововведень і якісних перетворень в освітній сфері. В даний час найбільш актуальною є проблема розвитку освіти на основі компетентнісного підходу. Формування географічної компетентності – важливий етап географічної освіти, а також неодмінна умова вдосконалення навчально-виховного процесу. Актуальність проблеми оцінки географічної компетентності учнів при вивченні географії зберігається в силу її багатогранності та складності дозволу.
Мета :
Розкрити значення використання інтерактивних методів і форм навчання для формування географічної компетентності.
Завдання :
1)Активізувати розумову самостійність учнів.
2)Стимулювати дослідницьку та пошукову діяльність.
3)Розвивати комунікативно-технічні вміння, спостережливість, вміння знаходити причинно-наслідкові зв’язки.
4)Формувати культуру самоорганізації діяльності учнів на уроках географії.
«…..право на освіту включає право на високий рівень географічної освіти….»
(Міжнародна хартія географічної освіти)
Географічна освіта має стати фундаментом становлення світогляду молодої людини.
Зміст освіти має бути спрямований на вирішення задач формування загальної культури учня, адаптації особистості до життя в суспільстві, на створення основи усвідомлення самореалізації в навколишній географічній дійсності.
Географічна компетентність є однією з освітніх предметних компетентностей, яка формується на уроках географії та являє собою обізнаність у географічних закономірностях та глибокі знання з географії, уміння самостійно вирішувати конкретні географічні проблеми і практично використовувати географічну інформацію та географічні знання, уміння та навички у практичній діяльності та у повсякденному житті.
Географічна компетентність визначається як володіння необхідною сумою географічних знань, умінь та навичок , що зумовлюють сформованість географічної діяльності , географічного спілкування та особистості учня як носія географічних цінностей.
Необхідність формування географічної компетентності учнів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації формування географічної компетентності є застосування інтерактивних форм і методів навчання.
Інтерактивні форми і методи формування
географічної компетентності
Картографічний
метод
Метод
телекомунікаційних
проектів
Тренінги
Метод
«Сенкан»
Презентації
Дидактичні ігри
Метод
проблемного
навчання
Картографічний метод
Інтерактивні карти–новий тип засобів навчання географії. Карти містять ілюстрації, таблиці, схеми, словники термінів, перевірочні тестові завдання, завдання на контурних картах. Існує три основних види роботи з електронною картою : 1)робота з шарами карти ; 2)робота з додатковим матеріалом; 3)використання додаткових можливостей(виконання малюнків, написів). При роботі з електронною картою можна наближати вибрані ділянки земної поверхні, робити малюнки, наносити написи за допомогою клавіатури.
Метод телекомунікаційних проектів
Навчальний телекомунікаційний проект – це спільна навчально-пізнавальна творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп’ютерної телекомунікації , яка має спільну мету – дослідження деякої проблеми, узгоджені методи, способи діяльності, направлена на досягнення спільного результату діяльність. Телекомунікаційні проекти мають такі переваги: по-перше, за допомогою спеціальних програм можна швидко та красиво оформити роботу, витративши мінімум часу; по-друге, якість виконаних робіт має зовсім інший рівень; по-третє, робота із сучасними засобами телекомунікацій викликає живий інтерес учнів, що сприяє підвищеній мотивації роботи; по-четверте, робота з комп’ютером дуже багатогранна. Вона дозволяє максимально виявити творчі здібності та індивідуальність.
Метод «Сенкан»
У перекладі з французької слово «сенкан» означає «п’ять», або – у вільному перекладі – «п’ять натхнень», «п’ять успіхів». Винайдено сенкан в США на початку ХХ ст. Основоположницею жанру і творцем цієї поетичної форми є американська поетеса Аделаїда Крепсі (1878-1914), дослідник східної культури, словесник, викладач основ поетики. Сенкан – це п’ятирядковий неримований вірш, що складається за заданим алгоритмом із одинадцяти слів.
Дидактичний сенкан створюється за вже добре відомою схемою :
• Перший рядок — тема, один іменник або займенник, що позначає об'єкт обговорення.
• Другий рядок — два прикметники , що описують і характеризують ставлення до теми.
• Третій рядок — три дієслова , що характеризують дії об'єкта.
• У четвертому рядку міститься ціла фраза з чотирьох слів, з допомогою якої виражається особисте враження, розуміння теми .
• П'ятий рядок — це одне словорезюме (зазвичай іменник), синонім до теми, що виражає сутність об'єкта.
Тренінги
Слово тренінг походить від англійського «to train», що означає «навчати, тренувати». Тренінг – це спеціальна форма організації навчальної діяльності, що переслідує конкретні й прогнозовані цілі, які можуть бути досягнуті у відносно короткий термін. Тренінг як форма педагогічного впливу передусім передбачає використання активних методів групової роботи. Методи, які забезпечують активну участь і взаємодію учасників один з одним і з учителем(тренером) :
1)робота в групах ; 2)мозкові штурми ; 3)рольові ігри ; 4)аналіз історій і ситуацій.
Структура уроку –тренінгу:
1)Вступна частина
1)Знайомство. 2)Очікування. 3)Створення або повторення правил роботи на уроці.
2)Основна частина
1)Теоретична частина (міні-лекція, бесіда, диспут, презентація, дебати)
Невелика за обсягом теоретична інформація дає змогу учасникам сформувати певну структуру, в яку вони закладатимуть свої ідеї. Говорити треба простою і зрозумілою мовою, недовго. Важливо не перетворювати викладений матеріал на лекцію, а намагатись залучати всіх членів групи до обговорення основних моментів запропонованої теорії.
2.Практична (мозковий штурм, робота в парах, тести, ігри в групах)
Дає змогу всім учасникам діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування, обмін інформацією.
ІІ. Заключна частина. 1.Рефлексія(обговорення). Підведення підсумків
Презентації
Слово «презентація» походить від латинського «prezentation», що означає передаю, вручаю. Презентація – це представлення інформації, виступ, доповідь , захист проекту, представлення ідей, людей, реклама товарів.
Види презентацій:
1)Презентація у форматі «печа-куча»
2)Відеопрезентація
3)Інтерактивна презентація
Метод проблемного навчання
Проблемне навчання - організація навчального процесу, що передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв’язанні Це веде до ґрунтовного засвоєння і закріплення наукових положень, розвиває творче мислення і здатність до самостійної діяльності.
Проблемна ситуація завжди базується на суперечності.
Алгоритм дій:
1)Постановка проблеми
2)Визначення шляхів її розв’язування
3)Вибір оптимального шляху
4)Розв’язування проблеми
Під час вивчення навчального матеріалу учням пропоную розв’язок проблемних завдань трьох видів. Перший з них - підготовчий, на якому учні готуються до розв’язування проблемних завдань. Сюди входить перевірка стану знань учнів, необхідних для розв’язання цих завдань. Для другого етапу – основного – характерним є проведення експериментальних уроків. Третій етап – контрольний, на якому перевіряється ефективність проведеної роботи.
Створення проблемних ситуацій у процесі вивчення географії переслідує певні дидактичні цілі. Серед них можна виділити такі: привернення уваги до пізнавальних запитань і завдань, що мають пробудити в них пізнавальний інтерес до навчального матеріалу; висунення перед ними посильних утруднень, подолання яких активізує їх розумову діяльність; підведення учнів до усунення протиріч між проблемою, що виникає, та неможливістю її розв’язання.