АГРОТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ ОРНИХ ЗЕМЕЛЬ ВІД ЕРОЗІЇ

План:

• 1. Поняття про ерозію грунтів. Шкода від неї.
• 2.Види ерозії грунтів
• 3. Заходи захисту грунтів від ерозії

1. Поняття про ерозію грунтів. Шкода від неї.

​

Ерозія ґрунту — механічне руйнування його кінетичною дією води (удари краплин чи потоки) або повітря (вітер). Назва цього процесу походить від латинського слова erodere — роз’їдання. Руйнування і перенесення розпилених часточок ґрунту вітром ще називають дефляцією. У природі ці процеси безперервні. Їх інтенсивність зумовлюється різними природними факторами, зокрема кліматом, рельєфом місцевості, властивостями самого ґрунту, наявністю на його поверхні рослинності з її особливостями. Ця нормальна, або геологічна, ерозія, що відбувається в природних умовах (без втручання людини), практично не призводить до такого руйнування ґрунтового покриву, яке випереджало б ґрунтотворні процеси. Тому вона не належить до основних причин утворення еродованих ґрунтів.

• Прямі збитки від ерозії ґрунтів рекомендується характеризувати такими кількісними показниками:
•    площею змитих і зруйнованих ярами земель;
•  товщиною шару родючого фрунту, яка змита з поверхні або повністю знищена ярами; об’ємом і масою втраченого ґрунту;
•  масою гумусу та NPK, які містяться у втраченому ґрунті; зменшення гонів через ріст ярів (зменшення довжини поля); збільшення питомого опору змитих ґрунтів;
•  масою відповідної кількості органічних і мінеральних добрив, якими можна відновити родючість, втрачену в наслідку ерозії.

• Шкода від ерозії :
• Втрата значної кількості гумусу, поживних речовин, зниження енергетичного потенціалу грунту. Наприклад, у темно-сірих опідзолених ґрунтах слабо- і середньо змитих (Київщина), порівняно з незмитими, вміст гумусу зменшився на 0.2 і 0.3 %,а запаси у метровому шарі – на 30 і 50 т/га відповідно.
•  2. замулювання водойм,
• 3. запорошування доріг 4. погіршення кліматичних умов (пил у повітрі)
• 5. зниження урожаю с/г культур та погіршення його якості, необхідність застосування на них підвищених норм висіву сільськогосподарських культур через те,що частина насіння змивається, а друга частина не сходить
• 6. збільшення ресурсів на обробіток еродованих земель через підвищення питомого опору грунту і коротших гонів. 7. підвищення вартості продукції.

• 2.Види ерозії грунтів​

За походженням ерозію поділяють на: 

1. Геологічна (природна) – є природним процесом, який відбувається поза впливом людини, під дією вітру і води. У природі існувала завжди як нормальний геологічний процес. Швидкість її була приблизно такою самою, як і процесу ґрунтоутворення. Відбувається дуже повільно, не завдає великої шкоди, не знижує родючості ґрунту, запобігти практично неможливо. 

2. Прискорена (руйнівна) – антропогенно зумовлений процес руйнування ґрунту поверхневими водами або вітром. Результат діяльності людей: неправильного ведення землеробства, лісового господарства, будівництва, промисловості, транспорту, прокладання доріг тощо, коли порушується цілісність поверхні ґрунту, її дерновий захист, виникають борозни, канави, яри. Проходить швидко. Прискорену ерозію оцінюють за наступною градацією (М.М.Заславський,1983):  слабий змив – 0.5-1.0 т/га;  середній змив – 1.0-5.0 т/га;  сильний змив – 5-10 т/га;  дуже сильний – >10 т/га

• Відповідно розрізняють ерозію ґрунту водну та вітрову.
•  Ерозія водна – процес руйнування ґрунту водами поверхневого стоку (дощовими, талими) та іригаційними (зрошення та полив), приурочений до природних або штучно мікрорельєф них знижень (папілярів стоку) на схилах як постійних маршрутів скидання водних потоків. Інтенсифікується водна ерозія внаслідок концентрації поверхневого стоку при перехваті (об’єднанні) водних потоків кількох папілярів штучними перешкодами на їх шляху у вигляді напашних валів, польових доріг та інших елементів господарської діяльності людини.

Водна ерозія буває : ·  поверхнева – змивається верхній родючий горизонт ґрунту на значній території; ·  глибока – проявляється на крутих схилах, зумовлює утворення ярів. Водна ерозія проявляється в основному на розораних схилах, особливо там, де оранка проводиться вздовж схилу, а не впоперек. Внаслідок цього виникають поздовжні борозни, по яких стікає тала і дощова вода. Ситуація значно погіршується, якщо на цих полях засівають просапні культури

За руйнівною дією води на ґрунти розрізняють наступні види водної ерозії: 1. Краплинна ерозія – краплинами дощу розбиваються агрегати грунту, утворюються дрібні часточки ґрунту, що замулюють пори (зниження водопроникності, посилення стоку і змивання). 2. Площинною (горизонтальною) ерозією називають більш менш рівномірне змивання ґрунту по всій площині на схилі невеликими струменями талих чи дощових вод. Починається на схилах крутизною 1-2 0С і вважається незначною, якщо не перевищує 0,5 т/га; дуже сильною – понад 10 т/га. 3. Лінійною (вертикальною, яружною) ерозією називають розмивання грунту і навіть підґрунтя сконцентрованою течією води.  4. Ірігаційна ерозія виникає і діє як різновид водної при грубих порушеннях поливних норм для зрошення с/г культур.

Перші три стадії ерозії становлять близько 75% середньорічної ерозії орних земель в Україні. Процес водної ерозії відбувається за три етапи: 1. відокремлення часточок ґрунту в наслідку падіння дощових крапель з швидкістю 10 м/с 2. перенесення часточок 3. відкладання часточок ґрунту в іншому місці. Швидкість з якою відбувається ерозія залежить від:  інтенсивності і тривалості дощу,  довжини і крутизни схилу,  протиерозійної стійкості ґрунту (зумовлена гранулометричним складом та фізико-хімічними властивостями ґрунту),  від присутності рослинності на поверхні ґрунту.

Ерозія ґрунту вітрова (дефляція) – втрата ґрунтової маси поверхневим шаром освоєних варіантів ґрунту через видування під дією вітру. Відбувається спорадично переважно під час пилових бур. Спостерігається на недостатньо захищених або зовсім незахищених рослинністю землях, при відсутності належного задерніння поверхні ґрунту. Поширена в степовій, пустельно-степовій і пустельній зонах. 

• За інтенсивністю, тривалістю і формою дії на грунт розрізняють місцеву (повсякденну) ерозію, зимове видування та пилові бурі.
• 1. Місцева вітрова ерозія малопомітна і виникає вже за швидкості вітру 5 м/с, але досить шкідлива за постійної дії, особливо на віброударних схилах без рослинного покриву. 
• 2. Зимове видування разом спричиняється сильними зимовими вітрами над слабо вкритою снігом поверхнею недостатньо зволоженого грунту на зораних під зиму чи засіяних озимими культурами полях. Посіви останніх при цьому можуть значно пошкоджуватись. 
• 3. Пилові бурі - найбільш активна і шкідлива форма вітрової ерозіі. Виникає у степовій та частково лісостеповій зонах за швидкості вітру понад 12-15 м/с. До інших мало поширених видів належать пасовищна, технічна (гірничопромислова і техногенна) та лісотехнічна.

• 3. Заходи захисту грунтів від ерозії​

Захист ґрунтів від ерозії передбачає проведення профілактичних заходів запобігання її розвитку і конкретних заходів щодо ліквідації ерозії там, де вона вже розвинута. Тільки після виявлення причин і явищ, що сприяють ерозії ґрунтів, проектувальники і практики можуть конкретно здійснювати заходи щодо ліквідації усіх наслідків руйнування ґрунтів. Протиерозійна організація території господарства має передбачати створення водозбірних ділянок з метою затримання і переведення поверхневого стоку талих і дощових вод та поглинання їх ґрунтом. При цьому землеробство повинно бути ґрунтозахисним, а агротехніка — протиерозійною. Особливу увагу треба приділяти ґрунтозахисній ролі самих рослин, снігозатриманню та регулюванню сніготанення.

Для ефективного захисту ґрунту від ерозії в інтенсивному землеробстві необхідно запроваджувати й використовувати цілу систему організаційногосподарських, меліоративних та агротехнічних заходів.

1. Комплекс організаційно-господарських заходів включає:

– протиерозійну організацію території;

 – спеціалізацію господарства з відповідною структурою посівних площ, що встановлюється в залежності від ступеня еродованості ґрунтів для забезпечення їх захисту від подальшого руйнування і для відновлення родючості. Протиерозійна організація територіі включає розміщення с.-г. культур залежно від рельєфу.

Ерозійно небезпечні площі не можна відводити під орні землі повністю. На них необхідно створювати якнайбільше ділянок, смуг із природною трав’янистістю, дерновою чи чагарниковою рослинністю. Польові сівозміни можна розміщувати на рівнинних площах, де крутизна схилу до 3о . При цьому через 500–600 м потрібно висаджувати впоперек схилу полезахисні смуги. На схилах від 3–5 о залежно від їх складності і можливостей використання на них інших проти ерозійних заходів можна розміщувати грунтозахистні польові сівозміни, в яких частка просапних культур невисока і під всі культури використовується протиерозійний обробіток ґрунту. На схилах 5–7 о потрібно розміщувати лише грунтозахистні сівозміни з поперечними водо регульованими лісосмугами через 300м. Схили понад 7о не можна розорювати, а використовувати як сіножаті і пасовища або інші природні угіддя (ліси) чи розміщувати на них багаторічні насадження (сади,ягідники) при виконанні додаткових протиерозійних заходів (терасування, залуження міжрядь, відкосів

Меліоративні заходи: – гідротехнічні роботи (гідроспоруди у вигляді розсіювачів стоку, водозатримуючі вали у верхів’ях балок і ярів; тераси з широкою основою та канави; донні споруди по руслу стоку.), доцільно застосовувати тільки тоді, коли інші заходи запобігти ерозії не в змозі); – грунтозахистні лісонасадження (насадження поле- та віторозахисних лісосмуг упоперек схилів для затримання поверхневого стоку, лісочагарникових насаджень на крутих схилах, днищах ярів і балок; водозахисних насаджень по берегах водойм для їх захисту від замулювання і руйнування берегів, суцільне або плямисте залісення еродованих або ерозійно небезпечних земель (пісків, виходів гірських порід на поверхню, відвалів гірських виробок тощо); – звичайні меліоративні заходи (зрошення, вапнування, гіпсування) Гідротехнічні засоби. До них належать спеціальні споруди для регулювання стоку: Для запобігання ерозії треба виположувати пониження в ярах і видолинках, створювати водосховища тощо

 Агротехнічні протиерозійні заходи – безпосередньо пов’язані з технологіями вирощування с.-г. культур на орних землях. Включають застосування добрив, особливо органічних. Органічні добрива діють безпосередньо, а мінеральні сприяють наростанню біомаси і збагачують грунт рослинними рештками. У комплексі агротехнічних протиерозійних заходів велике значення має безполицевий обробіток ґрунту, що доповнюється іншими заходами раціональної агротехніки — оранка впоперек схилу, оптимальні строки, норми і способи сівби; ·запровадження раціональних сівозмін при контурно-стрічковому способі організації території, безполицеве лущення і культивація із залишенням стерні на поверхні поля; · глибока оранка, обробіток ґрунту культиваторами, щілювання ґрунтів на схилах, мінімальний обробіток ґрунту легкого механічного складу терасування крутих схилів; внесення меліорантів і добрив. Агрофізичні заходи – сприяють оструктуренню розпилених безструктурних ґрунтів завдяки застосуванню полімерних структурантів (синтетичні полімери К-1, К6, К-4, ПАА та ін.)

Питання для контролю: 

1. Дайте визначення ерозії ґрунтів. 

2. Дайте коротку характеристику типів ерозії за темпами або часом іі розвитку. 

3. Шкода від ерозії та райони іі поширення. 

4. Дайте характеристику відомих видів водної і вітрової ерозії. 

5. Назвіть відомі вам різновиди водної ерозії. 6. Назвіть етапи процесу розвитку водної ерозії.

Дякую за увагу!