АНТИЧНА КУЛЬТУРА
ПОНЯТТЯ ПРО АНТИЧНІСТЬ
ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
МІФОЛОГІЯ
ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР
Схема давньогрецького театру
Руїни давньогрецького театру
ДАВНЬОГРЕЦЬКА АРХІТЕКТУРА
Новий етап розвитку давньогрецької архітектури припав на добу грецької архаїки, хронологічно це відбулося у 7 та 6 століттях до н.е. Іноді грецьку архаїку називають перехідним періодом від доби гомерівської Греції до періоду класики. Як би не вважали цей період у 200 років, вивчення його художніх пам'яток доводить, що майстри архаїки підняли мистецтво на новий якісний щабель, при всій розкутості і сміливості творчих пошуків зберегли кращі здобутки гомерівського періоду і досягли перших щаблів своєрідності і довершеності.
Базові мистецькі галузі доби архаїки — архітектура, чорнофігурний вазопис та скульптура. Архітектура і скульптура мали певні особливості і темпи розвитку, тоді як керамічне виробництво розвивалося стрімко і цілісно, а вазопис досяг першого власного розквіту і перевершив у художніх досягненнях розвиток давньогрецької архаїчної скульптури.
Парфено́н — головний храм Афінського акрополя, присвячений богині Афіні Парфенос, покровительці міста та всієї Аттики; визначна пам'ятка давньогрецького мистецтва.
ЖИВОПИС ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Зразки живопису Давньої Греції
КУЛЬТУРА ДАВНЬОГО РИМУ
Римська культура стала живильним грунтом для культури романо-германських народів Європи. Давньоримська культура пройшла складний шлях розвитку від культури римської громади, ввібравши культурні традиції давньої Греції, потрапивши під вплив етруської, елліністичної культур і культур народів стародавнього Сходу.
ДАВНЬОРИМСЬКА РЕЛІГІЯ
Римські архітектурні ордери:
а — тосканський; б — доричний; в — іонічний; г — корінфський;
д — складний
ЗНАЧЕННЯ АНТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури – освіта, наука, література, мистецтво. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки. Давньогрецька і латинська мови є базою сучасної наукової термінології.