2 of 19

Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть факт свого існування українського народу опинявся під загрозою. В такі періоди найкращі сини і дочки ставали на захист своєї землі, держави, співвітчизників. Так було завжди.

Під час Майдану знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім і минулим, справедливістю та тиранією. На Майдані пліч-о-пліч стали українці, грузини, вірмени, білоруси, євреї. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. Вони вимагали право вибору, а довелось виборювати право на життя.

3 of 19

В основу фільму «Майдан гідності» покладено реальні революційні події в Україні 2014 року. На смисловому тлі подається документальна історія про те, що і як призвело до повстання, яке стало безпрецедентним актом кривавого вознесіння з провалля гуманітарно-кримінальної катастрофи для майже 40-мільйонного людського населення в центрі Європи.

4 of 19

У сюжетній основі лежить велич людського визволення від окупації злодійсько-корумпованою владою усіх державних інститутів. Цим виміром змістовності фільму висвітлено масштабну унікальність конфронтації між зазначеними вище сюжетними лініями.

5 of 19

"Майдан Гідності" – це історія про визначальні для України події: Революцію на граніті 1990 року, Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію гідності 2013 року.

Усі три революції починалися та тривали на Майдані Незалежності, тому саме Майдан, як місце енергетичної концентрації сили для українців і є головним героєм фільму.

6 of 19

Автори не випадково вводить передісторію цієї революції, щоб глядачу свідомив реалії Помаранчевої революції" .
Нагадаємо, що "Помаранчева революція" – це акції протесту українських громадян, що були викликані масовими фальсифікаціями президентських виборів 2004 року на користь провладного кандидата Віктора Януковича. Ці події отримали назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії "Наша Україна". Під помаранчевими стягами гуртувалися громадяни, яким була небайдужа доля України.
Помаранчеві події 2004 року, акцентує автори фільму, показали, що то був скоріше романтичний рух, сподіватися на реальні зміни без радикального зламу системи та побудови нового ладу – це наївні мрії людей, не знайомих з основами функціонування людського суспільства.

Разом нас багато – нас не подолати!

7 of 19

У зйомках фільму взяли участь відомі діячі культури, активісти, журналісти та політики, які пережили особисто не одну революцію на Майдані.
Це історія України, яка прописана кров'ю.

8 of 19

Останньою краплею було призупинення процесу підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
У відповідь уже ввечері того ж дня студентство зібралося на майдані Незалежності, і знову їх "змусили замовкнути", вдаючися до жорстокого побиття.
Але процес вже неможливо було зупинити.

9 of 19

Для оборони власного права на гідне життя мирний мільйон протестувальників зі студентів, підлітків, бізнесменів, вчених, селян, пенсіонерів, домогосподарок, офісних службовців об’єднався спільною метою діяння – будівництва рукотворних редутів на Європейській площі, фортеці під назвою “Майдан”.

Киїєв, вставай! – скандують учасники маршу

10 of 19

Навіть не будучи безпосереднім учасником Майдану, глядач опиняється у вирі подій: серед розбурханого люду, у тлумі і гамі, серед обуреної нації, він палить шини, будує барикади, кричить «Зека геть».

11 of 19

Саме на Майдані народжується нова українська нація, високоідейна, готова стояти до кінця, і навіть віддати життя у святій боротьбі за гідне майбутнє рідної землі.

12 of 19

Події на Майдані дали поштовх всій країні. Це був важкий час для України.
Але народ продемонстрував свою гідність і прагнення до свободи. На Майдан виходили жителі Сходу та Заходу, жителі малих міст, сіл.
Після революції по всій країні почали з'являтися вулиці, школи, майдани, названі в честь героїв.
Можна сказати, що Майдан був революцією гідності, але вона була лише частиною великої картини, окремим фрагментом.
Бо, крім гідності, тут була воля і справедливість, солідарність і хоробрість, війна проти системи, протистояння громадянина з державою та відстоювання європейських цінностей – самоповага.

13 of 19

У ніч із 10 на 11 грудня 2013 року Михайлівський Золотоверхий монастир відіграв символічну роль – його дзвони били на сполох, сповіщаючи про наступ спецпідрозділу "Беркут" та спробу відтіснити мітингарів із майдану Незалежності.

Михайлівський собор – душа майдану!

Дзвони майдану мали сакральне значення!

14 of 19

Майдан візуалізував не лише повстання українців проти корупційної влади, не лише бунт за утвердження європейських цінностей і мрію приєднання України до Європи!

Криваві кадри з центра Києва наприкінці лютого 2014-го вражали своєю монументальністю, фаталізмом і впертістю, що межувала з ірраціональністю. Майдан став сучасною калькою архаїчної Запорізької Січі!

15 of 19

На наш погляд, Майдан засвідчив, що він і є нація, яка здатна не просто змінити історію – вона спроможна створити нову реальність.
Дивлючись кадри революційних подій, весь світ побачив і був змушений визнати народження нової нації, авангард якої – Небесна Сотня, захисники пробуджують зматеріалізований прагматичний загал Старого Світу до оновлення духу і європейських цінностей.
Аналогів такого зіткнення, яке було на головній площі столиці, важко знайти в новітній світовій історії.
Люди самовільно йшли на смерть в ім'я свободи та незалежності.

16 of 19

Отже, Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства і гідності.
Майдан, який пережила Україна, звичайно, не міг не спричинити і своєрідного відгуку, зокрема й документалистиці.

Лейтмотив фільму наступний: осмислюючи те, що і як призвело до всенародної Революції Гідності, котра стала безпрецедентним актом кривавого вознесіння на фоні гуманітарно-кримінальної катастрофи для українського народу, здійснюється спроба визначення сенсу культурного “генокоду” української нації, оскільки саме культура є тим ядром в соціальному просторі, в якому фокусується колективна пам’ять нації.

Автори фільму створюють світ, наповнений образами з архетипами поведінки і символами – як універсальними, так і національними. Художня реальність постає у сплаві з історичною та сакральною символікою.

17 of 19

ВИСНОВКИ

Українці зберегли «європейський» демократичний, свободолюбний вибір. А також усвідоміли, що демократія – це не лише влада більшості, а й права меншості. Що свобода – це не лише вільний вибір, а й відповідальність. Що кожне право передбачає також певні обов’язки. І що всі «європейські» цінності потребують для свого повноцінного втілення чіткої, осмисленої, інституційно вреґульованої процедури.
Українці не стали поки що європейцями за своїми цінностями, а тому й намагання запровадити у державі європейські інституції наражається на пасивний спротив не лише владних «еліт», а й переважної більшості суспільства. Немає іншого, однак, способу змінити цінності, крім як поволі реформуючи, модернізуючи інституції.
У Європі на це знадобилося дуже багато зусиль і ще більше часу. Нема підстав сподіватися, що у нас цей процес відбудеться швидко й безболісно, за помахом однієї або й двох революційних паличок. Навздогінна модернізація, у принципі, є можливою за належного зовнішнього сприяння і наявності невеликої, але відданої реформам частини населення.
В Україні, після Майдану Гідності, громадяни готові сповідувати європейські цінності і готові творити й відстоювати нові інституції – точки цивілізаційного зростання.

1 of 19