Сучасні погляди на досвід педагогів минулого� щодо виховання дітей�

Київський князь �Володимир Мономах �(на престолі панував

від 1113 р. до 1125 р.) – �одна з найвидатніших постатей свого часу.

​

Від діда Ярослава Мудрого та батька Всеволода перейняв Володимир любов до книжок та освіти.

• «Повчання дітям» Володимира Мономаха – визначна пам’ятка педагогічної літератури.
• Князь написав його у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам: �«Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».
• Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання  князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в інших країнах..».
• Не гордуйте занадто. Поважайте старих як батків, а молодих як братів.
• При старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати.
• Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору.
• В домі своєму не ледачкуйте. Доглядайте за своїм домом – не лінуйтесь і не перекладайте обов’язки на інших.
• Бережіться від брехні, п’янства і блуду, бо від них гине не тільки тіло, а й душа.

​

�

• Торкаючись питань морального виховання дітей, багато уваги приділяє нормам і правилам поведінки людини. Він дійшов висновку, що особиста поведінка дорослих в межах цих норм є критерієм вихованості…
• У свою чергу етикет, манера, тон поведінки перебувають у прямій залежності від моральних вправ.
• Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.
• Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте.
• Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі.
• Не наслідуйте лиходіїв, не заздріть їм, бо всі вони будуть покарані Богом, а боголюбиві і чесні люди будуть винагороджені.
• На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий.
• Великий князь радить своїм дітям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок.
• Князь просить захисту в Господа від заздрісників, лукавців і лиходіїв для себе і своїх нащадків.

Ян Амос Коменський (1592-1670) – чеський педагог-гуманіст, письменник, громадський діяч, мислитель �і засновник нової прогресивної педагогічної системи.

У 1632 році видав посібник «Материнська школа» . �Епіграфом до нього він узяв слова давньоримського філософа, письменника і політичного діяча �Марка Туллія Цицерона (106-43 pp. до н. е.): �«Основа всієї держави полягає у правильному вихованні юнацтва».

​

• Засновник наукової педагогіки приділяв велику увагу вихованню дітей дошкільного віку на основі принципу природовідповідності.�
• Розробив вікову періодизацію. Головним із вікових періодів вважав дошкільне дитинство – до 6 років.�Головним в цей пірод є турбота про здоров’я, створення відповідних умов для активного фізичного розвитку. �
• Молодші діти повинні виховуватись в материнських школах, сім’ї, �під керівництвом мудрих матерів, які мають педагогічні здібності �і люблять дітей. �
• Праця «Материнська школа» – перша у світі програма і посібник з дошкільного виховання. У ній визначено поради жінці в період вагітності, по догляду за дитиною в період новонародженості (режим, їжа, одяг), умови для повноцінного фізичного розвитку. �Основним засобом розвитку є гра, яка розвиває уміння й навички.

• Особливого значення педагог надавав моральному вихованню, вихованню правдивості, ввічливості, охайності, прагнення до діяльності. �Важливо виховувати помірну і розумну дисципліну, впливаючи особистим прикладом, розумними вимогами і настановами, використанням осуду, у виняткових ситуаціях – фізичним покаранням. �
• Коменський надавав великого значення формуванню трудових навичок відповідно певному віку, звички, любові до праці. �
• Дошкільний вік – період підготовки до навчання в школі. �Педагог визначав широке коло знань про навколишній світ, які діти повинні опанувати в дошкільний період (природа, географія, математика). �Великого значення надавав ролі матері у підготовці дитини до школи та дорослого життя. �
• Професію педагога вважав «найпочеснішою під сонцем». �
• Праця «Материнська школа» – перша спроба створити теорію дошкільного виховання, яка дала початок організованій роботі з маленькими дітьми відповідно до їхніх вікових особливостей.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Софія Федорівна Русова (1856 – 1940) – видатний український педагог, активний громадський діяч, перша жінка педагог-теоретик в Україні, письменниця.

​

Першим кроком у педагогічній діяльності було створення разом із сестрою у 1871 році у Києві першого Фребелівського дитячого садка для дітей простих людей.

Вона пише підручники, видає «Український буквар», «Початкову географію», підручники французької мови та підручники і посібники для студентів, �майбутніх працівників дошкільних закладів, шкіл та дитячих притулків �для українських дітей.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Антон Семенович Макаренко (1888 – 1939) – видатний український педагог, активний громадський діяч, письменник, організатор і керівник трудової колонії для неповнолітніх правопорушників.

​

«Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це – наші сльози, �це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною».

​

​

Авторська педагогічна теорія і практика А. С. Макаренка �заснована на наступних ідеях:

​

• Колективне виховання;
• Принцип трудового виховання («Без трудового виховання у розвитку обійтися не можна»);
• Дошкільне виховання як загальнопедагогічна проблема (основи виховання закладаються до п'яти років – це 50 відсотків усього виховного процесу);
• Роль гри і праці в житті дитини («Гра має те саме значення для дитини, яке в дорослого мають діяльність, робота, служба»);
• Праця, залучення дітей до неї – один із провідних елементів виховання. Розробив чітку систему трудових доручень, методику керівництва дитячою працею, методи залучення дітей до праці, засоби заохочення та оцінювання дитячих зусиль;
• Роль родини у вихованні дитини (визначальне місце займають мета, зміст, умови, засоби виховання; приклад батьків, батьківський авторитет);
• Оптимізм і гуманізм у ставленні до дітей («Якомога більше вимогливості до людини, і якомога більше поваги до неї»);
• Роль педагога, наставника, його приклад у вихованні дитини.

• А. С. Макаренка вважав, що немає і бути не може �якогось універсального педагогічного засобу, �що всі методи і прийоми виховання динамічні, діалектичні, і ефект кожного з них багато в чому залежить від того, ким, коли і в якій конкретній ситуації, по відношенню до яких вихованців вони можуть застосовуватися. Шаблони, трафарет протипоказані педагогічної діяльності, творчої за самою своєю природою.

​

• Вихователь повинен мати право на ризик, на свободу маневрування в складних і непередбачуваних умовах педагогічної взаємодії, але в рамках його певних установок, що і є вирішальним.

В. О. Сухомлинський про виховання моральності:

​

• Ти живеш серед людей. Твої бажання, твої вчинки – це радість або сльози твоїх близьких. Роби так, щоб людям, які оточують тебе, було добре.
• Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Будь вдячним, плати їм за це добром.
• Усі блага і радощі життя створюються працею, і тільки працею. �Праця – корінь моральності.
• Поважай батька і матір.
• Проявляй нетерпимість до зла. Допомагай слабким та беззахисним, будь чутливим до чужого горя.