Скульптура — мовчазна потаємна муза.

Антична скульптура – гімн людині. Грецькі статуї та рельєфи. Римський скульптурний портрет: парадний, камерний, кінний.

Серед усього образотворчого мистецтва древніх цивілізацій мистецтво Давньої Греції, зокрема, її скульптура, займає особливе місце. Ніде більше скульптура не піднімалася на таку висоту,ніде більше так не цінувалася людина, як у давньогрецькій цивілізації. 

Риси скульптури Давньої Греції

• Давньогрецьке суспільство не було статичним, воно проходило певні етапи розвитку, на яких змінювався його естетичний ідеал.
• Цьому типу культури притаманна нероздільність і взаємопроникнення матеріального і духовного.
• Людина була однією з головних тем творчості скульпторів Давньої Греції.

гасло мистецтва Давньої Греції

Ідеал людини

Фізично сильна, мужня людина-атлет, людина-герой, якій властиві всі чесноти; вільний еллін, натхненний вірою у свою могутність, із прекрасним тілом.

Антична скульптура

Архаїчний період.

• Виникає монументальна грецька скульптура.
• Створюються статичні статуї богів
• Скульптори використовують вапняк і мармур, які найкраще підходять для зображення людського тіла.
• Білий мармур укривають сумішшю воску та маслинової олії або сумішшю молока і шафрану, завдяки чому він набуває кольору людської шкіри

​

Історія розвитку античної скульптури поділяється на декілька періодів:

Поширеними в цей період стають два типи скульптури:

• Оголений юнак Курос.

Статуї зводились в честь переможців олімпійських ігор. Юнаки виступали оголеними, так з’явились скульптурні зображення куросів, яких довго називали «архаїчними аполлонами». В фігурах передано мужність, силу.

Задрапована Кора (Діва)� жриця богині Афіни

• Статуї зазвичай розфарбовували. Оскільки статуї мали ритуально - культове значення їх зображали одягненими у хітони.

Слідом за архаїчним прийшов класичний період

При створенні скульптур зникла статичність, скульптори почали підкреслювати гармонійне поєднання у людині фізичного і духовного.

В епоху класики улюбленим матеріалом скульпторів стала бронза.

Виготовлялась глиняна модель, покривалась воском, заливався бронзовий сплав в залишений отвір. Гарячий метал “з’їдав” віск і займав його місце.

​

Найвідомішими скульпторами цього періоду були:

• Мирон, Фідій і Пракситель.
• Найвідоміша скульптура Мирона є «Дискобол» та «Афіна і Марсій»

​

Розквіт класичного мистецтва пов’язаний з ім’ям Фідія

Найвизначнішими його роботами є 12м статуя Афіни Парфенос та 14м статуя Зевса Олімпійського

Пракситель

У своїх творах прагнув передавати почуття людини: героїв зображував мрійливими, ліричними, красивими.

Афродіта Кнідська

Гермес з немовлям Діонісом

Найвищого розвитку скульптура як вид мистецтва досягла в елліністичний період

Їй притаманна грандіозність, складність композиції, драматизм і динамічність. Мистецтво стає більш суперечливим, акцент ставиться на внутрішній світ та індивідуальність людини. Скульптори розкривають різноманітні грані духовного світу людини. Це найяскравіше втілили майстри Скопас, Пракситель, Лісіпп.

​

Лаокоон та його сини

Менада

Скопас. ІV ст. до н.е

фриз мавзолею в Галікарнасі

Лісіпп

Відпочиваючий Гермес

Ерос

Основним досягненням римлян є скульптурний портрет (парадний, камерний, кінний), якому притаманні реалістичність відображення характерів, урочистість, що мала звеличувати могутність влади імператорів. Рельєфи на історичні сюжети часто прикрашали тріумфальні арки і колони.

Скульптура Давнього Риму

Брут

         Зародження портрета пов’язане з давнім заупокійним культом знімання маски з обличчя померлого. 

Імператор Август �в образі Юпітера

в епоху імперії (1 ст. до н.е. – 5 ст. н.е.) – виник новий напрям під впливом грецького мистецтва. Змінився характер образу: в ньому відобразився ідеал суворої класичної краси. З’являються парадні, величні і стримані портрети. З’являються портрети на повен зріст: ефектні і помпезні. 

До кола уваги скульпторів входять зображення жінок.

Портрет невідомої римлянки

Знатна римлянка

Імператор Коммод �в образі Геркулеса

Поступово в римському портреті сформувалося дві лінії – офіційна, придворна �й реалістична.

​

Офіційний портрет одержав своє поширення в портретах імператорів, де пом’якшено трактовані портретні голови сполучаються з ідеальними торсами грецьких богів і героїв.

У реалістичному портреті римські художники вперше звернулися до внутрішнього світу конкретної людини.

Портрет Луція Цецілія Юкунда

Портрет сірійки

Портрет невідомого

Одним із різновидів портрета стає кінний портрет

Кінний монумент Марку Аврелію

Рельєфна скульптура набула значного розвитку у період імперії. У Вівтарі Миру, який збудований за часів Августа, на стрічці фриза зображена процесія на чолі з імператором та членами його сім'ї.

Рельєф набув широкого розвитку за імператора Траяна. Сцени рельєфу (200 м.) колони Траяна були присвячені переможній війні римлян з дунайськими племенами. Вони розповідають про військове мистецтво та про побут римлян тієї доби.

Скульптура Давньої Греції й Давнього Риму

Узагальнений

ідеалізований

образ людини.

Зображення окремої людини у її неповторності �й винятковості.