УРОК 27
Образ чутливого до краси Михайлика в повісті Михайла Стельмаха
«Гуси-лебеді летять…»
Працюємо над змістом твору
Справи мої пiшли вгору: у цьому ж навчальному роцi мене вiдзначили й перевели в третю групу. З такої нагоди вчителька сказала дуже сердечнi слова, нахвилювавши ними себе й мене.
Вдома батько здивувався успiхами свого отряхи, заховав у пiдрiзанi вуса посмiшку й сказав:
— Коли так, то хай буде не гiрше... Наука наукою, а чоботи бережи.
Реквізит - сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави.
Реквiзицiя - примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах.
Працюємо над змістом твору
Цiєї зими в нашому селi вперше заговорили про "тiатри". Що воно таке, нiхто не мiг толком пояснити, а чутки й поголоски йшли рiзнi. Однi казали, що "тiатри" — це якесь iнтересне з переодяганнями лицедiйство, другi — ет, бiльшовицька вигадка, третi — "люзiон", де пускають в очi i ману, i туман, четвертi — витiвка самого нечистого, бо на сценi в темрявi, буває, з'являються русалки, а iнколи з бочки й чорти вискакують.
Кiлька днiв у селi тiльки й розмов було, що про театр, а особливо загуло, коли комсомольцi почали для вистави позичати в селян стiльцi, лампи, миски, чарки й навiть спiдницi, з яких хитромудре мали виходити старосвiтськi широченнi штани. Цю позичку комсомольцi називали реквiзитом, а хтось iз багачiв пустив поголос, що це — реквiзицiя. I деякi наляканi жiнки метнулись одбирати свої спiдницi, не знаючи, що вони мали слугувати великому мистецтву.
Працюємо над змістом твору
Навздогiн менi якесь одоробало гукнуло: "Тримайте його!" Я з того переляку скочив на ноги, швиденько шатнувся до других дверей i... з розгону наскочив на височенного, в червонiм кожушку парубка. Йому одразу стало весело, а менi гiрко. Хiба ж я знав, що i на других дверях пантрують "зайцiв"?
— Ти звiдки такий вискiпався? — пiдхопивши мене пiд боки, запитав парубок.
— Он звiдти, — невиразно промовив я. — Пустiть мене, дядьку, в театр.
— Чого захотiв! Я тебе пущу, але так, щоб знав, де раки зимують!
— Я вже знаю, де вони зимують... — жалiсно заскiмлив, бо не раз про це чув од дорослих.
— А куди Макар телят ганяє теж знаєш? — уже з цiкавiстю покосував на мене парубок.
— I це знаю, — бадьорiше вiдповiв я.
— Ну, а де роги козам правлять?
— Теж знаю.
— А по чому фунт лиха?
— Це як на якому ярмарку, — посмiлiшав я. Моя вiдповiдь сподобалась любителю приказок, вiн засмiявся i ще запитав:
— А чого ж ти не знаєш?
— Не знаю, що таке тiатри. Пустiть мене побачити.
— Iч, який планетний — чого захотiв!? Я зараз як втру тобi часнику, то надовго забудеш про театри, — i парубок повiв мене поперед себе до виходу.
Фразеологізми - стійкі словосполучення, які сприймаються, як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні.
Працюємо над змістом твору
Показати, де раки зимують
Помстися, покарати, поставити на місце ( уживається як вираз погрози)
Куди Макар телят ганяє
Туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко.
Там, де козам роги правлять
Туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко.
Багато горя, біди, неприємностей
Дізнатися почому фунт лиха
Працюємо над змістом твору
П'єса пройшла з таким успiхом, що пiсля завiси глядачi кинулись на сцену й почали, не жалiючи рук, пiдкидати своїх перших артистiв. Такого єднання глядачiв i митцiв я чогось потiм не бачив навiть у столичних театрах. Та й переживали, смiялися й плакали у нас щирiше, нiж будь-де.
Працюємо над змістом твору
— Прощавай, Михайлику, прощавай, моя радiсть, бо вже нескоро, нескоро побачимось. I вчися, Михайлику, та так учися, щоб усi знали, якi то мужицькi дiти. Хай не кажуть нi пани, нi пiдпанки, нi рiзна погань, що ми тiльки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!
I враз угорi над моїм смутком обiзвались бентежнi звуки далеких дзвонiв. Ми з Любою пiдiймаємо голови до неба, до святково бiлих хмар i бачимо, як прямо iз них вилiтають лебедi i натрушують на хати, на землю i в душу свою лебедину пiсню.
I хороше, i дивно, i радiсно стає менi, малому, в цiм свiтi...
— А лебедi летять... над моїм дитинством... над моїм життям!..
Символ – умовне позначення якогось предмета, поняття, явища, процесу.
Михайлик
Щирий
Вигадливий
Мрійник
Любить природу
Любить читати
Любить землю
Добрий
Співчутливий
Поважає старших
Гарно вчиться
Сміливий
Відчайдушний
Богобоязний
Допитливий
Домашнє завдання:
Характеристика Михайлика
Напишіть характеристику Михайлика, взявши за основу орієнтовний план. У своїй роботі використовуйте цитати з повісті.
Орієнтовний план до характеристики образу Михайлика
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру
4) Прагнення героя
5) Стосунки Михайлик з іншими героями твору
6) Значення образу Михайлика.
Використані джерела:
Підручник «Українська література 7» О. Авраменко
https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-ukra-nsko-literaturi-do-povisti-m-stelmaha-gusi-lebedi-letyat-216611.html