“МАРУСЯ”- утілення морального й естетичного ідеалів в образі головної героїні твору�

19 лютого 1841 року Тарас Шевченко надіслав із Петербургу листа Григорію Квітці-Основ’яненку. У ньому значилися такі рядки:

Цікаво знати

«… як я вас люблю, не бачивши вас зроду. Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як, може, ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю. Далебі правда, частенько сижу собі один в чужій хаті та й думаю — гора з горою не сходиться, а чоловік з чоловіком спіткнеться. Що-то якби благословив милосердний Бог нам з вами зострінуться. Ото б побалакали!» 

Визначте, що становить тему, жанр, проблематику та джерела твору «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка.

​

1 тема

2 жанр

3 проблематика

4 джерела

​

А соціально-побутова повість

Б збереження високих моральних якостей, соціальна нерівність, віра і смиренність

В дійсність українського села, усна народна творчість

Г побут і почуття українських селян

Д весілля, сватання, похорон

​

• «…дав їм бог i дочечку. Та й радi ж були обоє, i Наум, i Настя; таки з рук її не спускали. Коли ж, було, куди дитина побiжить, чи до сусiдiв, чи на вулицю, то вже котрий-небудь, або батько, або мати, так слiдком за нею i ходять. Та й що то за дитина була! Ще маленьке було, а знала i отченаш, i богородицю…»

— Одна в мене на свiтi радiсть, моя Марусенька! Що божий день молюсь, щоб вона була щаслива; так як же, молившись об однiм, буду сам робити друге; молившись об її щастi, сам буду її топити? Прощайте, панове сватове!... Але чому не вiддаю? — сказав Наум, здохнувши. — Бо жаль свого рожденiя. Не той час; при такому важному дiлi, як є сватання, не можна усього говорити. Прийди, Василю, завтра, та сам, — без людей; отут я тобi усе розкажу. Бiльш нiчого i говорити; прощавайте! От вам ваш i хлiб святий.

— Ти ж менi розказував про, себе. Ти сирота; у дядькiв твоїх по два, по три сини, i ти iз ними у однiй сказцiю Сказка ваша дев'ятидушна, дядьковi хлопцi малi; а як прийде набор, то певно тобi лоб забриють, бо ти сирота, за тебе нiкому заступитись; i дядьки скажуть: "Ми тебе поїли, зодягали i до розуму довели, служи за нашу чергу". А що тодi буде з Марусею? Нi жiнка, нi удова; звiсно, як салдаток шанують: як саму послiдню паплюгу, i нiхто не вiрить, щоб була салдатка та й чесна…Не приведи, господи, і ворогу нашому такої судьби!.. Так-то, Василю, як би я тебе не любив, а скажу по правдi: так я тебе полюбив, так менi тебе жалко, як рiдного сина! — а не хочу загубити своєї дочки, i такої, як наша Маруся. Тепер сам здоров бачиш, почому не можу тебе зятем прийняти.

• Чи погоджуєтеся ви з позицією Наума Дрота у цій ситуації?

Робота над образом� Наума Дрота �

​

Дати відповіді на питання:

• Чому роботу над образами починаємо з Наума Дрота?
• Яку роль відігравав і відіграє батько в українській родині?
• Чи ідеальні батьки Наум та Настя?
• Чи хотіли б ви, щоб батьки ставилися так само до вибору вашої долі, як це робили Наум і Настя?

​

Характеристика Наума Дрота

• «Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте...»

• Якою постає перед нами головна героїня?

Маруся слухняна, покірна, працьовита і релігійна.

Вона шанувала своїх батьків, в усьому їм допомагала.

• «Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопiлочка заграє стиха, що тiльки б її й слухав; а як усмiхнеться та очицями поведе, а сама зачервонiється, так от неначе шовковою хусточкою обiтреть смажнiї уста. »

• «Коси у неї як смоль чорнiї та довгi-довгi, аж за колiно; у празник або хоч i в недiльку так гарно їх повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi заплiта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде, коли й не бiльш»

«Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнiї рукава сама вишивала червоними нитками.»

• «От така як вийде, то що i твоя панночка! Iде, як павичка, не дуже по усiм усюдам розгляда, а тiльки дивиться пiд ноги. Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько вклонилась та й каже: "Здрастуйте, дядюшка!" або: "Здоровi, тiтусю!" 

• «Лучче я, каже, на те місце, упоравшись... ранше устану, заміню твою старість: обідати наварю і батькові в поле понесу. А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота...»

• Вона була аж занадто скромна і сором'язлива: не ходила гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила ходити:

Характеристика Марусі

• «Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений;

чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний …»

Характеристика Василя

Бесіда:

• Кохання Василя й Марусі — це кохання з першого погляду чи ні?
• З якою метою Василь на тривалий час залишається в селі?
• Про що свідчить виявлення ніжності й любові до Василя?
• Яких страждань зазнала дівчина, журячись за милим?

​

​

​

​

​

​

• «А Василь теж став як укопаний i не зна бiльш, що й казати. На думцi б то й багато дечого є, так язик не слуха, не пошевельнеш його; а тут ще, на бiду, пiдслухав, що Маруся об комусь вже дума i що йому нiчого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку... От i стоять вони обоє, сердешнi, i не знають, на яку ступити, i чи йти їм куди, чи що робити?»

• «… чи ходили, чи сидiли, а усе об однiм говорили: як один без одного скучав, коли, що i як думав; як нi думано нi гадано вони побачились; яка ще радость буде, як уже посватаються - отаке усе говорили, та голубилися, та милувалися. »

• «Багато розказувати, що там Василь з Марусею розмовляли; забули про увесь свiт, i де вони є, i що кругом них, i якби не гукнула ще здалека на них Олена, то б, пiдкравшись тихенько, бачила б усе, як вони поговорять-поговорять та й знову цiлуються.»

• «Як же зiйшлись, так дарма, що тiльки, може, часiв три не бачились, а так неначе десять год розно були. Обнiмаються, цiлує один одного, розговорюють, розказують; то, побравшись за рученьки, ходять, то вп'ять посiдають, то вп'ять за те ж. I незчулись, як вже стало вечорiти. I то ж бо правда, що коли будеш укупi з тим, кого любиш, то день так швидко пробiжить, як часиночка.» 

Творче завдання:

• А що таке кохання?
• Чим різняться лексичні значення слів «любов» і «кохання».
• Як можна охарактеризувати кохання Василя і Марусі?

Асоціативне гроно�

Любов — 1) почуття глибокої � прихильності до особи іншої статі; �2) почуття глибокої сердечної прив’язаності до кого-­небудь.�

• «Чи давно наша Маруся була веселенька, як весiння зоренька, говорлива, як горобчик, проворна i жартовлива, як ластiвочка, а тепер точнiсiнько як у воду опущена.»

• Сумне життя настало для Марусі без Василя. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого.

« - Таточку, батечку, i ти, матiнко рiднесенька! Що ж менi робити, коли не можу забути свого горя! Не можу не думати об своєму Василечковi! Свiт менi немилий, i нiщо не розвеселяє. Серце моє розривається, дивлячись на вас, що ви об менi убиваєтесь, то що буду робити! Я й сама своїй тузi не рада; тiльки у мене й думки: де-то тепер мiй Василь?»

Метод “Мікрофон”

• Чи можливе таке кохання в нашому сучасному житті?
• Чи зустрічали ви схожі ситуації серед своїх друзів і знайомих?
• Чому навчає нас дана історія?

Домашнє завдання:

Складіть сенкан

дівчата про Марусю

хлопці - про Василя

​