небезпека для здоров'я й життя людини, пов'язана із впливом на нього агентів біологічної природи

Біологічні чинники небезпеки:

• отруйні рослини;

• отруйні гриби;

• отруйні тварини;

• патогенні неклітинні форми життя;

• хвороботворні мікроорганізми;

• продукти життєдіяльності організмів;

• генетично модифіковані організми та генетичні конструкції

Отруйні рослини

Отруйні гриби

Отруйні тварини

Патогенні неклітинні форми життя (віруси, пріони, віроїди)

Продукти життєдіяльності організмів (токсини, антибіотики, рицин)

Хвороботворні мікроорганізми

(бактерії, одноклітинні твариноподібні)

Генетично модифіковані організми та генетичні конструкції

(вірусні вектори, онкогени, гени білків-токсинів)

Біологічну та екологічну небезпеку становлять:

• забруднення природних ресурсів;

• масове розмноження комах;

• зміни природного біорізноманіття;

• порушення біологічної рівноваги

До біологічних ризиків належать:

• ненавмисні наслідки наукових досліджень;

• біологічні інвазії

За останні роки швидко розмножуються і поширюються слизняки, які за відсутності контролю можуть пошкоджувати врожай практично усіх культур на городах і в сада

На водних теренах країни «мігрує» пістія шарувата (водяний латук)

Поділ небезпечних біологічних чинників

Дослідники з Центру контролю захворювань (Центри з контролю та профілактики захворювань в США — CDC) поділили небезпечні чинники на 3 категорії:

• категорія А — це найвищі пріоритетні патогени, що характеризуються простотою поширення, викликають високу смертність (захворювання: сибірська виразка, ботулізм, туляремія, чума, гарячка Ласса, геморагічні гарячки, віспа);

• категорія B — першочергові патогени другого порядку, помірковано поширені, викликають помірну захворюваність і смертність. (захворювання: бруцельоз, сап, меліоїдоз, Ку-гарячка, плямиста гарячка, черевний тиф, кокцидіоїдомікоз, енцефаліт);

• категорія C — це найбільш пріоритетні фактори третього порядку, до яких відносяться новоутворені патогени, які можуть піддаватися маніпуляціям у сфері генетичної інженерії для масового поширення, є доступними та легко поширюються й можуть викликати високу захворюваність і смертність (вірус Nipah, хантавірус)

застосування небезпечних біологічних агентів для завдання шкоди життю і здоров'ю людей заради досягнення цілей політичного або ідеологічного характеру

• навмисне «вивільнення» патогенних біологічних засобів з метою завдання максимальної шкоди людині, тваринам і рослинам для досягнення особистих, політичних, соціальних або релігійних цілей;

• у XX ст. було зафіксовано понад 100 підтверджених випадків використання біологічних агентів, з яких 19 були терористичними актами;

• окремим випадком біологічного тероризму є агротероризм з використанням біологічної зброї проти культурних рослин або домашніх тварин

спеціальні боєприпаси, прилади із засобами доставки, що споряджені біологічними агентами

• біологічні агенти - патогенні мікроорганізми, токсини, заражені комахи, а також синтетичні хімічні речовини - гербіциди та дефоліанти

З розвитком генетичної інженерії можна добути особливо небезпечні штами стійких до антибіотиків мікроорганізмів, які зможуть протистояти вакцинам

• біологічна зброя є засобом масового ураження й призначається для ураження людей, свійських і службових тварин, сільськогосподарських тварин і рослин;

• навмисне застосування таких біологічних речовин для ураження або знищення людей, а також сільськогосподарських тварин і рослин входить у поняття «біологічна війна»;

• для ураження людей найбільш ймовірне використання як біологічної зброї збудників натуральної віспи, сибірської виразки, чуми, туляремії, бруцельозу, висипного тифу, жовтої гарячки, токсину ботулізму

термін «біобезпека» запропоновано в додатковій угоді до Конвенції про біологічне різноманіття, що відома під назвою «Картахенський протокол із біобезпеки», який було прийнято в Монреалі (2000 р.)

Відповідно до рекомендацій ВООЗ установлено такі рівні біобезпеки:

• І рівень - вимагає ретельного виконання стандартних запобіжних заходів і не потребує застосування спеціальних бар'єрів крім засобів обробки рук і спеціального одягу;

• ІІ рівень - рекомендується для лабораторій, які проводять роботи з більш небезпечними біологічними об'єктами, що спричиняють у людини захворювання середньої тяжкості;

• ІІІ рівень - стосується об'єктів, у яких робота виконується з біоагентами, що можуть спричиняти важкі або смертельні захворювання, але для боротьби з якими існують методи лікування;

• VІ рівень - необхідний для роботи з біоагентами, що спричиняють важкі та смертельні хвороби у людей і проти яких немає вакцин або інших методів лікування

Національна біологічна безпека - це система організаційних і технічних заходів захищеності окремої особи та суспільства в цілому від потенційних і реальних біологічних загроз

В Україні розроблено концепцію державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2012-2015 рр., в якій визначено пріоритети державної політики в сфері біобезпек

Кабінет міністрів України ухвалив Стратегію забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом «Єдине здоров’я» на період до 2025 року та план заходів щодо її реалізації, а саме:

• удосконалити національне законодавство з біобезпеки;

• поліпшити контроль за поширенням і дотриманням правил роботи з небезпечними біологічними речовинами;

• усунути прогалини у кадровому потенціалі;

• розробити і впровадити інформаційно-освітні заходи як для населення, так і для професійної спільноти;

• оновити методи роботи з небезпечними біологічними речовинами та відповідні інженерно-комунікаційні мережі

комплекс заходів з метою запобігання впливу шкідливих біоагентів на стан здоров'я людей, тварин і навколишнє середовище

Складові біозахисту:

• оцінювання біологічного зараження навколишнього середовища, що в даний час набуває все більшого значення;
• збір, ідентифікація біологічних агентів і вживання заходів захисту мають бути завчасними настільки, щоб вони були ефективними

• прийняття на державному і міжнародному рівнях документів, конвенцій, договорів;
• найважливішою в цьому аспекті є Конвенція про заборону біологічної й токсичної зброї, що була відкрита для підписання 10 квітня 1972 р. і вступила в силу 26 березня 1975 р. Нині її учасниками є 163 держави, які зобов'язалися не розробляти, не виробляти і не накопичувати біологічну зброю

Згідно з концепцією для зменшення всезростаючої біологічної загрози від застосування біологічної зброї та епідемій інфекційних захворювань необхідно:

• суворо дотримуватись угод усіма державами без винятку;

• здійснювати жорсткий міжнародний контроль за розробленням біологічної зброї;

• розробляти нові вакцини;

• здійснювати всеохопну вакцинацію населення;

• мати стратегічний запас вакцин;

• здійснювати профілактику щодо запобігання інфекційним хворобам;

• поліпшувати умови життя населення з метою запобігання спалахам невідомих інфекційних захворювань.

За QR-кодом можна передивитись відео про сибірську виразку, як біологічну зброю