Ю.Винничук «Місце для дракона». Алегоричність образів дракона Грицька, Пустельника та князя. Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин
Система образів:
Ось вони, герої повісті-казки:
Дракон Грицько – добрий, пише вірші, не хоче робити людям зла, бо не розуміє, навіщо….
Пустельник - навчає грамоті, хоч і намагається врятувати Грицька, але з острахом, йому це не вдається.
Князь – мріє, щоб Грицька вбив лицар. Але князь цього хоче, бо так велить порядок…
У цьому уривку розкривається діалог між Драконом і Пустельником. Добродушний дракон ніяк не може зрозуміти, чому ж він комусь заважає і чому його мають «викликати на герць»?
В повісті-казці показано, як суспільство впливає на людину і її вибір, вчинки. Адже, князь споконвіку знав, що з драконами-зміями треба боротися. Бо так було завжди.
З іншого ж боку, пращури
Грицька мали не зовсім гарну репутацію. Виходить, вони чинили так, щоб потім всі знали, хто такі дракони і як до них ставитися.
Грицько ж був іншим. Він не знав того, що було ДО НЬОГО, тому не розумів такої поведінки.
Тепер про алегоричність
Головні герої твору Ю. Винничука — схожий на метелика добрий дракон Грицько, який пише вірші; мудрий пустельник, що навчає його грамоти, та хитрий князь, який прагне смерті чудовиська. В образі дракона Юрій Винничук зобразив щиру людину, яка не прагне робити іншим зла. Вона талановита, розумна, мрійлива, наївна та довірлива. Князь — утілення підступної, підлої людини, яка заради досягнення своїх цілей здатна йти до кінця, руйнуючи все на своєму шляху, навіть людські долі. Такі особистості уміють увійти в довіру, а потім зрадити друзів, морально знищивши їх. В образі пустельника змальовано досвідчену, розумну людину, яка уміє відрізняти добро від зла, бачити справжню сутність особистості, не зважаючи на зовнішність. Такі люди уміють навчати інших, піклуватися про них, це мудрі наставники, які люблять своїх вихованців та вірять у них.
Запам’ятайте:��Алегорія - це
спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями.
Що таке парадокс?
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.
Отже
Парадокс (грец. - несподіваний, дивний) - висловлювання, що суперечить звичним уявленням людей або усталеним системам знання, які ґрунтуються на певних принципах і відповідно до зумовленої історичним розвитком науки парадигми.
У логічному смислі парадокс - це суперечність, але не кожна суперечність є парадоксом.
Згадаймо образ дочки князя� Настасії і лицаря Лавріна
Настасія – добра дівчина, яка хотіла допомогти дракону, назвала його Великим метеликом.
Лицар Лаврін – «був великим лицарем, побував у багатьох походах, здійснив немало подвигів. … відчував, що дракон не по-справжньому б’ється, він побачив у його очах відчай, біль і бажання жити. Лицарю було шкода дракона».
Робимо висновки
Чи принесло вбивство
дракона спокій та мир у князівство?
Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор.