Музичне, театральне мистецтво та мода класицизму

�МУЗИКА КЛАСИЦИЗМУ ДИВНИМ ЧИНОМ ПОЄДНУЄ В СОБІ ЗОВНІШНЮ ПРОСТОТУ І ЯСНІСТЬ З ГЛИБОКИМ ВНУТРІШНІМ ЗМІСТОМ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ВОНА НЕ ПОЗБАВЛЕНА СИЛЬНИХ ПОЧУТТІВ І ДРАМАТИЗМУ.�

• Епоху класицизму по праву вважають однією з найбільш значущих в історії музики. Вона подарувала нам багатьох не просто відомих, а видатних композиторів. У цей період з'являються і неймовірно інтенсивно розвиваються нові жанри музики, винаходяться нові інструменти, що, у свою чергу, сприяє популяризації музичного мистецтва.�Популярними в той час жанрами стали симфонія, соната, концерт і струнний квартет. 

Музичні жанри

• Соната

​

• Симфонія

​

• Концерт

​

• Квартет

Найвидатніші представники

класицизму

Кристоф Віллібальд Глюк

(1714-1787)

німецький композитор, представник музичного класицизму. Автор 107 опер, К. В. Глюк вважається реформатором оперного мистецтва, що відкрив нові шляхи розвитку жанру, наголосивши на важливості підпорядкування всіх засобів виразності єдиному драматургічному задуму.

«Орфей і Еврідіка» (італ. Orfeo ed Euridice) - опера Крістофа Віллібальда Глюка. Створена в 1762 році на сюжет грецького міфу про Орфея. Опера в трьох діях поклала початок «оперної реформи» Глюка.

Дія опери відбувається в древній Елладі в доісторичні часи. Сюжет опери запозичений з античного міфу, що має багато різних варіантів.

ВІДЕНСЬКА КЛАСИЧНА ШКОЛА

Центром розвитку класичного напряму в європейському музичному мистецтві стала столиця Австрії — Відень. Із ним пов’язана творчість найвидатніших композиторів того часу (зокрема Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. Бетховена), їхні здобутки в європейському музичному мистецтві були названі «віденською класичною школою».

Твори представників віденської класичної школи відрізняються лаконічною чіткою формою, пропорційністю елементів музичної структури, виразністю тем і багатством художніх прийомів. Симфонії, сонати, концерти віденських класиків є взірцями чистої музики, яка не потребує обов’язкового театралізованого або хореографічного супроводу. Це вишукана музика для слухання, сповнена гармонії та підвищеної емоційності.

​

австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів,як симфонія і 

струнний квартет. Він автор 104 симфоній, 83 квартетів, 52 фортепіанних сонат, ораторій, 14 мес, 24 опер. Автор музики гімну Австро-Угорщини, котра згодом стала за основу гімну Німеччини.

Франц Йозеф Гайдн

( 1732-1809)

ПРОЩАЛЬНА СИМФОНІЯ

• Симфонія № 45 (Прощальна симфонія) — симфонія Йозефа Гайдна, написана 1772 року. Однією з особливостей виконання цієї симфонії є те, що традиційно вона може виконуватися при свічах, закріплених на пюпітрах музик; після традиційного за формою фіналу слідує додаткова повільна частина, під час виконання якої музиканти один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Симфонію дограють лише два скрипалі, які після завершення музики йдуть слідом за іншими.

•  австрійський композитор і музикант-віртуоз. Творчий доробок Моцарта становить понад 600 творів: 41 симфонію, понад 19 опер, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів. 

​

Вольфґанґ-Амадей Моцарт

(1756 - 1791) 

МАЛЕНЬКА НІЧНА СЕРЕНАДА

• Маленька нічна серенада — серенада у чотирьох частинах, написана Вольфгангом Амадеєм Моцартом в 1787 році, є одним з найвідоміших творів композитора. Твір написаний для ансамблю з двох скрипок, альта, віолончелі та контрабасу, але часто виконується струнними оркестрами

​

РЕКВІЄМ

• Реквієм, ре мінор 1791 р. — останній, незавершений твір Вольфґанґа Амадеуса Моцарта, — траурна заупокійна меса, написана на канонічний латинський текст. 

Людвіґ ван Бетховен

(1770 - 1827)

німецький композитор і піаніст.

Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Музиці Бетховена притаманна величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, драматизм. Його творчість підсумувала здобутки епохи класицизму. Він був останнім композитором XIX ст., для якого природною формою музичного вислову був жанр «сонати».

СИМФОНІЯ № 5 

• Симфонія № 5 Бетховена, до мінор, завершена 1808 року. Складається з 4-х частин. Присвячена другу і меценату Бетховена, сину останнього гетьмана України, графу Андрію Розумовському.

МІСЯЧНА СОНАТА

• була написана Л. Бетховеном в 1800–1801 роках і присвячена його 17-річній учениці, графині Джульєтті Гвічарді, яка була дружиною австрійського композитора В. Р. Галенберга. Назву «Місячна» запропонував у 1832 році, вже після смерті автора, поет Людвіг Рельштаб.

Театральне мистецтво

Франція XVII ст

Французька драматургія і театр в XVII столітті пережили свій розквіт.

Видатними авторами французького театру класицизму є

П'єр Корнель (1606-1684),

  Жан Расін (1639-1699),

Жан Батист Мольєр (1622-1673)

Акторська гра:

Актори виступали в пишних, але сучасних, які не відповідали епосі п'єси костюмах.

Актори часто шикувалися в лінію на авансцені, так і грали.

Майстерність актора полягала не в переживанні, а в майстерній декламації.

Велике значення мали жести.

Будова театру:

Театральні вистави в епоху класицизму розігрувалися без декорацій.

Почесні глядачі сиділи прямо на сцені збоку.

Завіса з'явився, але ним рідко користувалися.

​

У Франції були сформульовані принципи театру класицизму

Суворе дотримання кращих зразків античної драми, відповідність вченню Аристотеля і Горація. Два основні жанри – трагедія і комедія

Строгий поділ на жанри

Дотримання закону трьох єдностей: місця, часу і дії

Вірність природі, правдоподібність.

Сталості характеристики героїв.

Несподівана повчальна розв'язка дії.

Драматург, який дотримувався всіх правил класицизму

Майстер «галантної трагедії»

«Андромаха»,

«Ефігенія в Авліді»,

«Береніка», «Британіка»

«Федра»

• Яскраві жіночі образи героїнь, які повністю залежать від долі
• Схема сюжету: «А переслідує Б, а той любить С»
• «Сліпа пристрасть», яка веде до неминучої катастрофи
• Дотримання принципу правдоподібності

Жан Расін

(1639-1699)

Драматург, який порушив всі правила класицизму

«Сід»,

«Горацій»,

«Полієвкт», «Цінна»

«Федра»

• конфлікт між бажаним і дійсним, почуттям і боргом
• головні персонажі - чоловіки, справжні герої
• Особисті трагедії розгортаються на тлі державних подій
• Дотримання принципу правдоподібності

П'єр Корнель

(1606-1684)

«Школа дружин»,

«Скупий», «Дон Жуан»,

«Міщанин у дворянстві»,

«Уявний хворий».

«Тартюф»

• працював в жанрі сатири головні персонажі - сатиричні типи: скнара, ханжа, лицемір, дурень
• Вписав в рамки класицизму народний гумор, буфонаду, з'єднав фарс і комедію дель арте
• Творець нової європейської комедії

Жан Батист Мольєр

(1622-1673)

МОДА КЛАСИЦИЗМУ

Одяг в епоху класицизму зазнав істотних змін, найбільше це стосувалося жителів Франції та Англії. Жорсткі каркаси для спідниць суконь виходять з ужитку, спідниця тепер драпірується не по боках, а ззаду, таку спідницю називають турнюр. Причому для суконь найчастіше використовуються легкі тканини світлих тонів. Плаття також починають підперізуються поясом трохи вище талії, завищена талія буде вельми характерна для наступного за класицизмом стилю - ампір.

• У цей період в моду повертається античність. Тепер жіночі сукні мають завищену талію без корсета, обробки і прикрас. Шовк виходить з моди, а на його зміну приходять муслінові тканини і батист. Плаття мають ліф з глибоким вирізом, а на ногах красуються античні сандалі. Доповнюється образ короткими зачісками. Плаття епохи класицизму мали високу лінію талії і короткий ліф. В якості верхнього одягу застосовувалися індійські шалі, що покривають шию і плечі. У перевазі були бірюзові, світло-коричневі і блакитні кольори.

Серед головних уборів перевага віддавалася діадемам, обручам і пишним пов’язкам із пір’ям.

Зачіски спочатку ще залишалися високими і напудреними, але потім волосся перестають пудрити і починають завивати в локони. Також в моду входять капелюхи - величезні, з оксамиту і шовку, а також широкополі «англійські» капелюхи.

Поступово класицизм у жіночому одязі витісняє античність, роблячи наряди більш пристосованими до європейського клімату. У моду входять кашмірові шалі та картаті тканини. Для їзди верхи дами одягають плаття-амазонки зі спідниці та жакета, що нагадує чоловічий фрак.

​

Англійський чоловічий сукняний фрак витісняє шовковий французький каптан. Фрак має

стоячий виложистий комір і відігнуті

від талії поли. Модним також стає

редингот — щось середнє між пальтом і

сюртуком — з прямими полами і

шалевим коміром. Жабо і манжети

на сорочках вужчають, кюлоти також

залишаються вузькими, а панчохи 

білими. Взуттям слугують черевики

з великою пряжкою. Парики поступово

відходять, натомість волосся

зачісують назад і зав’язують

чорною стрічкою. Саме у добу

класицизму в чоловічу моду

входять краватки й хусточки.

​

​