Виховання національної �ідентичності �на уроках трудового навчання (технологій)
Лисиця Софія Миколаївна
вчитель трудового навчання
Великосевастянівського ліцею
Загальноєвропейські та світові тенденції говорять нам�про необхідність створення такої держави, що опирається на етнічну й національну свідомість, патріотизм своїх громадян, а це означає, що ми маємо починати формування української ідентичності ще зі школи. � Уроки трудового навчання �не є виключенням в процесі �ідентифікації українського �громадянина.
В національній ідентичності українців ми можемо зібрати менталітет, мову, культуру та багато інших особливостей, які роблять нас унікальними. І тепер кожен народ нас бачить, �хоче бути схожим на нас, бо вони розділяють�цінності свободи, �які ми маємо.
Для виховання в учнів національної ідентичності на уроках трудового навчання вважаю ефективними всі компоненти духовності українського народу, що тотожні національним цінностям, які є серцевиною освіти і виховання. Це – рідна мова і література, історія, природознавство, музика та образотворче мистецтво, народна мораль, національна ідеологія, свідомість і самосвідомість.
На своїх уроках через народний фольклор, поезію, народні традиції формую національну ідентичність, особливо на уроках при вивченні технології виготовлення вишитих виробів, писанкового розпису, виготовлення оберегів у національному стилі, традиційних українських страв, аплікацій з природного матеріалу, пов’язую свідомість учня зі своїм народом, його історією.
Так під час художньої обробки тканини вишивкою розповідаю учням про вечорниці, на які колись після свята "Миколая" в селах України кожного вечора збиралася молодь. У будні дні на них дівчата, бувало, працюють і прядуть починки, вишивають сорочки, або рушники собі на придане. �Під час вишивання співали багато �ліричних пісень про щире �кохання. А наймолодші �дівчата, вишиваючи, як �правило, співали пісню �про калину, яка є символом �не тільки дівочої краси, �а й України.
Улюбленим заняттям на уроках трудового навчання є робота з виготовлення сувенірів у національному стилі. �Це і українські ляльки-мотанки, скриньки для дрібничок, гольниці, вази тощо. � Виконуючи такі роботи, діти декорують їх різними�елементами, повязаними з національною �символікою.
Щороку, перед Великоднім святом, традиційно займаємось писанкарством. З виховною метою пропоную дітям послухати тематичні поетичні рядки, формуючи знання учнів про роль писанки у житті українського народу.�
З-за столу не вставала,
На яєчку малювала
Роду нашого святиню —
Українську берегиню.
Гарна писанка
У мене, бо вона
Для тебе, нене!
(Діти усвідомлюють, що писанка слугувала оберегом для українців)
Одним із найважливіших завдань учителя трудового навчання є прищеплення учням навиків здорового способу життя. Тож під час вивчення теми "Технологія обробки харчових продуктів", пояснюючи дітям, що здоров’я людини напряму �залежить від якості приготованої�і відповідно спожитої їжі, �розповідаю про те, що українці�упродовж віків виплекали культ�здорового харчування, а їхній �кухарський геній створив безліч �оригінальних корисних і поживних�страв, смаковими якостями �котрих дивується світ.
На уроках трудового навчання ознайомлюю учнів із народними ремеслами та промислами, навчаю вишивці та бісероплетінню, виготовленню народної іграшки та писанкарству. Не забуваю і про такі перлини народної творчості, як витинанка та виготовлення штучних квітів, плетіння макраме та в'язання на спицях і гачком, виготовлення сувенірів із різноманітного матеріалу та люзоплетінню. � І все це підпорядковане �головному – щоб діти �відчували себе �українцями, �гідними своїх �талановитих пращурів.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ)