Опозиція Фауст – Мефістофель: діалектичне вирішення проблеми добра і зла

Мефістофель ( з давньоєврейської) – «мефіс»- руйнівник, « тофель» - обманщик

“Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого”, - так Мефістофель іронічно характеризує себе

Погляд Мефістофеля

• Утіхи, щастя — все йому в ненасить,�Жаги ніколи спрагнений не вгасить;�Бідаха рветься зупинить�Пусту, благу останню мить!�Боровся він зо мною скільки сил,�Та час — за нас: упав старий на діл.�Годинник став…

Діалектика образу Мефістофеля

Постійно прагнучи зла людині, Мефістофель,

який теж є частиною Божого задуму, утверджує добро, хоча є його запереченням або спробами протистояти йому

ВІЧНИЙ ОБРАЗ

Образ Фауста, подібно до образів Прометея, Дон Кіхота, Гамлета, належить до так званих «вічних» образів людства, тобто таких образів, які найбільш виразно і яскраво концентрують у собі сутність певних сторін людської природи, втілюють певний тип людської поведінки

Ім‘я Фауст означає «щасливий», «вдалий»

Роздуми Фауста про сенс буття

Життєва позиція Фауста

• Лиш той життя і волі гідний,�Хто б'ється день у день за них.�Нехай же вік і молоде й старе�Життєві блага з бою тут бере.�Коли б побачив, що стою�З народом вільним в вільному краю,�Тоді гукнув би до хвилини:�Постій, хвилино, гарна ти!�Ніяка вічність не поглине�Мої діла, мої труди!�Провидячи те щасне майбуття,�Вкушаю я найвищу мить життя.

Договір укладено!

Бог прощає Фауста і приймає його душу

• Трагедія «Фауст» стала вершиною творчості Й.В. Гете, вона мала надзвичайний вплив на світове мистецтво
• Її образи стали вічними у світовій літературі:
• Фауст – втілення непоборного прагнення пізнання і діяльності;
• Мефістофель – скептичного заперечення і руйнування