Тема жіночої долі у поемі �Тараса Шевченка �«Наймичка»

«Наймичка» Історія написання

Одним із перших творів переяславського циклу Тараса Шевченка є соціально-побутова поема із життя українського села – «Наймичка», написана 13 листопада 1845 р. Їдучи дорогою із села В’юнища до Переяслава, Андрій Козачковський розповів Тарасові Шевченку про козака Соломка, що жив на хуторі поблизу міста. Вірніше, не про Соломка, а про його наймичку. З’явилася вона на хуторі після того, як старим Соломкам підкинули дитя. Доглядала хлоп’я як свою рідну дитину, то й стали говорити, що то вона і підкинула його. А нині дорослим став той парубок, уже чумакує. У Тарасовій уяві зринули болісні думки й образи: зганьблена дівчина, підкинута дитина, наймичка, а насправді – мати! Вражаюча трагедія і бездонна велич материнського серця! Жорстокий брудний світ і чистота всесильної любові. І вже перед очима – картини майбутньої поеми. Саме тут, у Переяславі, Шевченко почув цю розповідь і створив на її основі поему «Наймичка».

Твір належить до другого періоду творчості митця «Трьох літ», що отримав свою назву від назви рукописної збірки «Три літа», до якої в червні 1846 року і був записаний.

Працюємо над змістом твору. Пролог

Композиційно поема Тараса Шевченка «Наймичка» складається з прологу та восьми розділів, що охоплюють близька тридцяти років з життя головної героїні – покритки Ганни.

• Пригадайте, кого називали «покритками»?
• В чому полягала мета обряду «покривання»?
• Яким було ставлення до таких жінок? Чому?

​

«Покритка» («скритка», «накритка», «стрига») – так у народі називали жінку, яка втратила дівочість поза шлюбом і якій, за давнім українським звичаєм, обрізали коси і покривали голову хусткою. Обряд «покривання» мав на меті виховний й застережливий ефект, спрямований на молодь, на саму покритку, оскільки осуд громади випереджав можливе народження дитини. Покритка перебувала під пильною увагою своїх односельців, а це унеможливлювало здійснення більшого злочину (приховування факту народження дитини, або навіть її вбивства). Подальше життя такої дівчини було сповнене принижень та затавроване людським осудом.

— Ой, тумане, тумане,

Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш

Отут серед лану?

Чому мене не задавиш,

У землю не вдавиш?

Чому мені злої долі,

Чом віку не збавиш?

Ні, не дави, туманочку!

Сховай тільки в полі,

Щоб ніхто не знав, не бачив

Моєї недолі!..

Я не одна: єсть у мене

І батько і мати...

Єсть у мене... туманочку,

Туманочку, брате!!.

Дитя моє, мій синочку,

Нехрещений сину!

Не я тебе хреститиму

На лиху годину.

Чужі люди хреститимуть,

Я не буду знати,

Як і зовуть... Дитя моє!

Працюємо над розділом 1

Був собі дід та баба.

З давнього-давна, у гаї над ставом,

Удвох собі на хуторі жили.

Як діточок двоє,

Усюди обоє.

Ще змалечку удвох ягнята пасли.

А потім побралися,

Худоби діждалися,

Придбали хутір, став і млин,

Садок у гаї розвели

І пасіку чималу —

Всього надбали.

Та діточок у їх бігма,

А смерть з косою за плечима.

• Про кого розповідає перший розділ поеми?
• Яким було це подружжя? Зачитайте

Працюємо над розділом 2

Перед самим перелазом

Дитина сповита —

Та й не туго, й новенькою

Свитиною вкрита;

Бо то мати сповивала —

І літом укрила

Останньою свитиною!..

Дивились, молились

Старі мої. А сердешне

Неначе благає:

Випручало рученята

Й до їх простягає

Манюсінькі... і замовкло,

​

• Про що розмовляло подружжя, перед тим, як почули плач дитини?
• Яким вони знайшли хлопчика? Зачитайте

• Про що свідчить той факт, що жінка підкидає дитину заможним людям?

​

Неначе не плаче,

Тілько пхика.

«А що, Насте?

Я й казав! От бачиш?

От і талан, от і доля,

І не одинокі!

Бери ж лишень та сповивай...

Ач яке, нівроку!

Неси ж в хату, а я верхи

Кинусь за кумами

В Городище...»

Працюємо над розділом 3

Минає рік. Росте Марко —

І дійна корова

У розкоші купається.

Аж ось чорноброва

Та молода, білолиця

Прийшла молодиця

На той хутір благодатний

У найми проситься.

«А що ж, — каже, — возьмім, Насте».

«Возьмімо, Трохиме,

Бо ми старі, нездужаєм,

Та таки й дитина,

Хоча воно вже й підросло,

Та все ж таки треба

Коло його піклуватись».

​

• Чи повернулася матір до своєї дитини?
• Коли, за яких обставин? Зачитайте

• Як ви вважаєте, чому Ганна не назвала ціну за свою працю? Про що це свідчить?

«Та воно-то треба.

Бо й я свою вже часточку

Прожив, слава Богу, —

Підтоптався. Так що ж тепер,

Що візьмеш, небого?

За рік, чи як?»

«А що дасте».

«Е, ні! треба знати,

Треба, дочко, лічить плату,

Зароблену плату,

Бо сказано: хто не лічить,

То той і не має.

Так отак хіба, небого?

Ні ти нас не знаєш,

Ні ми тебе. А поживеш,

Роздивишся в хаті,

Та й ми тебе побачимо —

Отоді й за плату,

Чи так, дочко?»

«Добре, дядьку». «Просимо ж у хату»

Працюємо над змістом твору

Молодиця

Рада та весела,

Ніби з паном повінчалась,

Закупила села.

І у хаті, і надворі,

І коло скотини,

Увечері і вдосвіта;

А коло дитини

Так і пада, ніби мати;

В будень і в неділю

Головоньку йому змиє

Й сорочечку білу

Що день божий надіває.

Грається, співає,

Робить возики, а в свято —

То й з рук не спускає.

Дивуються старі мої

Та моляться Богу.

​

• Як Ганні було у наймах? Зачитайте

А наймичка невсипуща

Щовечір, небога,

Свою долю проклинає,

Тяжко-важко плаче;

І ніхто того не чує,

Не знає й не бачить,

Опріч Марка маленького.

Так воно не знає,

Чого наймичка сльозами

Його умиває.

Не зна Марко, чого вона

Так його цілує —

Сама не з’їсть і не доп’є,

Його нагодує.

Не зна Марко, як в колисці

Часом серед ночі

Прокинеться, ворухнеться —

То вона вже скочить,

І укриє, й перехрестить,

Тихо заколише;

Вона чує з тії хати,

Як дитина дише.

Працюємо над розділом 4

Уже Марко чумакує

І восени не почує

Ні під хатою, ні в хаті, —

Кого-небудь треба сватать!

— Кого ж би тут? — старий дума

І просить поради

У наймички. А наймичка

До царівни б рада

Слать старости: — Треба Марка

Самого спитати.

— Добре, дочко, спитаємо

Та й будемо сватать. —

• Як відреагувала Ганна на новину про майбутнє весілля Марка?

Працюємо над розділом 5

Скрізь порання: печуть, варять,

Вимітають, миють...

Та все чужі. Де ж наймичка

На прощу у Київ

Пішла Ганна. Благав старий,

А Марко аж плакав,

Щоб була вона за матір.

«Ні, Марку, ніяко

Мені матір’ю сидіти:

То багаті люде,

А я наймичка... ще й з тебе

Сміятися будуть.

Нехай Бог вам помагає!

​

• Чи була вона на ньому присутня?
• Чому? Зачитайте

• Про що свідчить така її відмова?
• Чому, на вашу думку, вона поїхала до Києва, а не лишилася на весіллі сина?

Піду помолюся

Усім святим у Києві,

Та й знову вернуся

В вашу хату, як приймете.

Поки маю сили,

Трудитимусь...»

Чистим серцем

Поблагословила

Свого Марка... заплакала

Й пішла за ворота.

Вернулася. Катерина

І Марко зостріли

За ворітьми, ввели в хату

Й за стіл посадили;

Наповали й годували,

Про Київ питали,

І в кімнаті Катерина

Одпочить послала.

 «За що вони мене люблять?

За що поважають?

О Боже мій милосердний!

Може, вони знають...

Може, вони догадались...

Ні, не догадались;

Вони добрі...»

І наймичка

Тяжко заридала.

• Про шо свідчить таке ставлення до Ганни?
• Чому ж вона тоді плаче?

Працюємо над розділом 6

• Як до Ганни ставилися Марко з дружиною Катериною? Зачитайте

Старий побіг стрічати

З онуками свою Ганну...

— А Марко в дорозі? —

Ганна діда питалася.

— В дорозі ще й досі.

— А я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати.

Коли б Марка діждатися...

Так щось тяжко стало! —

І внучатам із клуночка

Гостинці виймала —

​

І хрестики, й дукачики,

Й намиста разочок

Яриночці, і червоний

З фольги образочок,

А Карпові соловейка

Та коників пару,

І четвертий уже перстень

Святої Варвари

Катерині. А дідові

Із воску святого

Три свічечки; а Маркові

І собі нічого

Не принесла, не купила,

Бо грошей нестало,

А заробить не здужала.

• Якою стає Ганна після одруження сина?

Працюємо над розділом 7

Занедужала небога.

Уже й причащали,

Й маслосвятіє служили —

Ні, не помагало.

Старий Трохим по надвір’ю,

Мов убитий, ходить.

Катерина ж з болящої

І очей не зводить;

Катерина коло неї

І днює й ночує.

​

• Що стається з нею після останньої подорожі до Києва? Зачитайте

• Чому, на вашу думку, вона так чекає на Марка?

А тим часом сичі вночі

Недобре віщують

На коморі. Болящая

Що день, що година,

Ледве чути, питається:

«Доню Катерино!

Чи ще Марко не приїхав?

Ох, якби я знала,

Що діждуся, що побачу,

То ще б підождала!»

Працюємо над розділом 8

«Марку! подивися,

Подивися ти на мене:

Бач, як я змарніла?

Я не Ганна, не наймичка,

Я...»

Та й оніміла.

Марко плакав, дивувався.

Знов очі одкрила,

Пильно, пильно подивилась —

Сльози покотились.

«Прости мене! Я каралась

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати».

Та й замовкла...

Зомлів Марко,

Й земля задрижала.

Прокинувся... до матері —

А мати вже спала!

• Про що свідчить те, що Ганна попросила Катерину вийти?
• Що вона хотіла сказати? Зачитайте

Пролог

Експозиція

Розповідь про дівчину, яка має намір залишити свою дитину

Знайомство зі старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість

Композиція поеми «Наймичка»

Зав’язка

Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її.

Розвиток дії

Ганна – наймичка, яка поневіряється весь вік в чужій хаті. Героїня зрікається усього, щоб бути поряд із сином.

Кульмінація

Перед смертю Ганна відкриває сину Маркові сокровенну таємницю свого життя.

Розв’язка

Смерть Ганни

Проблематика поеми

Поміркуйте, які проблеми порушено у творі.

Образ Ганни

Більшість проблем поеми пов’язані з жінкою, жінкою-матір’ю, яка вчинивши гріх, народивши позашлюбну дитину та залишивши її на виховання іншим людям, спокутує його все своє життя. І лише перед смертю вона розкриває синові правду. Що ви можете сказати про образ Ганни?

Тема: зображення важкої долі жінки-наймички, яка вимушена була все життя страждати та приховувати своє материнство

Ідея: засудження тогочасних умов, у яких жінка відчувала себе соціально незахищеною; висловлення співчуття стражданням героїні; возвеличення образу матері, яка все життя піклується про свою дитину

Рід: ліро-епос

Жанр: соціально-побутова поема

Літературний аналіз твору

Домашнє завдання:

• Що спільного між образами Ганни та Катерини з одноіменної поеми Тараса Шевченка?

https://docs.google.com/presentation/d/1KrW30ntKCm0nZ2uZlXresl7PbvGoDEOmT09ryx-bZqw/edit?usp=sharing

​