Куліш Микола

19.12.1892 - 03.11.1937

Микола Куліш народився 19 грудня 1892 р. у с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (зараз - Херсонська область) у бідній селянській сім’ї. Закінчив церковнопарафіяльну школу. 1905 р. продовжив навчання в Олешківському міському училищі. У 1908 р. Микола вступив до Олешківської прогімназії. Але заклад було закрито, тому Куліш поїхав на Кавказ, де склав екстерном іспити на атестат зрілості, вступив на історико-філологічний факультет Одеського університету в 1914 р., але з початком Першої світової війни був мобілізований на фронт.

У 1919 р. М. Куліш сформував у Херсоні Дніпровський селянський полк, з яким воював проти Денікіна на боці Червоної армії. Завершивши у 1921 р. службу військовим керівником Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів, М. Куліш перейшов на цивільну службу. Після цього завідував Дніпропетровським відділом народної освіти, редагував газету. У1922 р. переїхав до Одеси, де працював інспектором шкіл. В Одесі Куліш став членом письменницької спілки “Гарт”, захопився ідеями літературного угруповання М. Хвильового “Урбіно”,

закінчив п’єсу “97”, яка зробила його знаменитим драматургом.

З 1925 р. письменник жив у Харкові, тут він плідно співпрацював з режисером театру “Березіль” Лесем Курбасом, був обраний другим (після М. Ялового) президентом ВАПЛІТЕ.

За десятиліття творчої праці створив більше десяти п’єс, які принесли йому світову славу: “97”, “Мина Мазайло”, “Народний Малахій”, “Патетична соната”, “Маклена Граса”, а ще “Комуна в степах”, “Прощай,село”, “Вічний бунт”, “Хулій Хурина”, “Зона”, “Закут”.

У 1934 р. на першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників М. Куліша було звинувачено у буржуазному націоналізмі, а в 1935 - заарештовано.

Розстріляний (27 жовтня по 3 листопада) 1937 р. на Соловках, як нещодавно стало відомо, - в урочищі Сандомох біля Медвежегорська, що в Карелії.