Українські землі у складі Російської імперії

у 1900-1914 рр.

Особливості економічного та соціального розвитку

1900-1903 рр. – початок економічної кризи найрозвинутіших галузей промисловості України: металургійної та кам'яновугільної. Починається процес депресії (застою).

Відбувається поглинання слабших підприємств сильнішими та збільшенням великих, що отримало назву «концентрація виробництва»

​

Процес монополізації.

Утворення монополістичних об'єднань в Україні

Монополія – об'єднання підприємств певної галузі чи місцевості, які регулювали обсяг виробництва, розподіляли ринки збуту продукції, встановлювали ціни, закривали збиткові фабрики та заводи

​

Найпоширенішою формою монополії були синдикати – угоди самостійних у виробничих відносинах власників підприємств про спільний продаж продукції через утворюваний ними об'єднаний орган зі збуту.

​

Дуже велику роль у розвитку монополістичного капіталу в промисловості України відіграв вугільний синдикат Донбасу «Продвугілля»

Особливості економічного життя України напередодні Першої світової війни

1. Спеціалізація районів, значний вплив іноземного капіталу
2. Нерівномірний розвиток українських регіонів, вищі від загальноімперських темпи розвитку
3. Перетворення України на один з головних промислових районів Російської імперії

​

Розвиток сільського господарства

1. Гальмування розвитку поміщицьких землеволодінь та селянських малоземель
2. Провідну роль відігравало виробництво зерна у Південній Україні, на Правобережжі (частково і на Лівобережжі) переважала обробка технічних культур: цукрових буряків, картоплі, тютюну
3. Недостатнє використання машин, низькі врожаї
4. Аграрне перенаселення. Уряд не забороняв переселення селянства за Урал, на Далекий Схід. Міграція посилилась з побудовою Транссибірської магістралі
5. Створення сільськогосподарських спілок (ініціатор Микола Левитський)
6. Посилення майнової диференціації селянства, експлуатація народних мас

​

Становлення і консолідація української нації

1. Селяни поступово переселялись до міст
2. Українська буржуазія займалась цукровиробництвом, дрібна та середня промисловість
3. Низька численність українців серед кваліфікованих працівників
4. Роль національної еліти виконувала інтелігенція та заможне селянство
5. відбувається формування української літературної мови
6. У програмах політичних партій з'являється ідея соборності України

​

Створення політичних партій Наддніпрянщини

Російські соціал-демократи

Меншовики (парламентська боротьба, реформи, демократія)

Більшовики (соціалістична революція, диктатура)

Російські соціалісти-революціонери (есери)

Загальний єврейський робітничий союз (Бунд)

Створення політичних партій Наддніпрянщини

1900 р. – вихід брошури Миколи Міхновського «Самостійна Україна». Вона вперше оголосила в Наддніпрянський Україні завдання боротьби за власну незалежну Україну. З ім'ям Міхновського пов'язують зародження українського націоналістичного руху Наддніпрянщини

Створення політичних партій Наддніпрянщини

Революційна українська партія (РУП) – перша політична партія Наддніпрянської України – 1900 р. – соціалістичний напрям

Загальна українська організація, створена у 1897 р. створила Українську демократичну партію (УДП)

Група, яка від неї відкололася утворила Українську радикальну партію (УРП)

1905 р. – обєдналися в Ураїнську демократично-радикальну партію (УДРП)

Лідери: Євген Чикаленко, Сергій Єфремов, Борис Грінченко

Створення політичних партій Наддніпрянщини

1905 р. – РУП перейменована на Українську соціал-демократичну партію (Володимир Винниченко, Микола Порш) – автономістська течія

1902 р. – Українська народна партія (УНП) (Микола Міхновський) – принципи цілковитої державної самостійності

Події революції в Україні 1905-1907 рр.

14-25 червня 1905 р. – повстання на броненосці «Потьомкін», яке очолили Григорій Вакуленчук та Опанас Матюшенко. Спроба разом з робітниками захопити владу в Одесі. Зрештою, корабель здався румунській владі у Констанці.

​

7 жовтня 1905 р. – початок Всеросійського жовтневого політичного страйку , в якому брали участь 120 тис. робітників з українських промислових центрів. Царизм був змушений піти на поступки.

​

17 жовтня 1905 р. Микола ІІ видав Маніфест:

• Обіцянка населенню громадських свобод, особистої недоторканості
• Скликання Державної думи як всестанового законодавчого органу імперії
• Дозвіл створювати політичні партії та умови для легальної політичної діяльності

Російські ліберали створили Конституційно-демократичну партію (кадети) і «Союз 17 октября» (октябристи). Почали виникати ради робітничих депутатів (перша – у Катеринославі) і професійні спілки

Події революції в Україні 1905-1907 рр.

11-16 листопада 1905 р. – невдале повстання на крейсері «Очаків» та інших кораблях Чорноморського флоту, яке очолював Петро Шмідт

​

Листопад 1905 р. – повстання саперів у Києві на чолі з Борисом Жаданівським

​

Грудень 1905 р. – робітничі збройні повстання в Олександрівському, Харкові, містах Донбасу. Після їх поразки революційний рух пішов на спад

Петро Шмідт

Борис Жаданівський

Видавництво преси під час революційних подій

Листопад 1905 р. – перша українська газета «Хлібороб» (у Лубнах)

​

Грудень 1905 р. – перша щоденна українська газета «Громадська думка» (у Києві). 1906 р. – заборона друку газети, зміна назви – «Рада», виходила до 1914 р. (фінансував громадський діяч, меценат Євген Чикаленко)

Діяльність «Просвіти»

1. 1905 р. - Створення перших у Наддніпрянській України «Просвіт» (Катеринослав, Одеса)
2. До середини 1907 р. було створено 35 організацій
3. В них працювали Леся Українка, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Панас Мирний тощо
4. Почалося запровадження української мови в школах та університетах
5. 1907-1914 рр. – майже всі «Просвіти» були закриті

Діяльність українських парламентських громад у І та ІІ Державних думах

1. Українські політичні сили взяли активну участь у виборах
2. У І Думі 45 депутатів-українців створили свою власну парламентську громаду, головою якої був Ілля Шраг. Головін питання: земельне, освітнє та питання автономії
3. У ІІ Думі 47 депутатів створили Трудову громаду
4. 3 червня 1907 р. – ІІ Дума була розпущена, коли цар підписав новий виборчий закон, який обмежував права селян і робітників. Це було порушенням обіцянок Маніфесту. Ці події отримали назву Третьочервневий державний переворот, закінчення революції

Суспільно-політичні течії

1. Переплетення робітничого, селянського і національно-визвольного рухів
2. Виникнення широкомасштабних народних виступів
3. Усвідомлення народними масами результативності спільного натиску на самодержавство
4. Посилення настроїв нестабільності та вагань селянства та армії
5. Суттєве розширення меж легальної політичної та культурної діяльності
6. Активізація процесу масової самоорганізації суспільства

Земельна (аграрна) реформа Петра Столипіна – 9 листопада 1906 р.

1. Руйнування общини і кожному селянинові надавалося право вимагати виділення йому землі в одному масиві, що мав назву «відруб». Селяни могли переносити туди свої господарські будівлі і створювати «хутір»
2. Надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк
3. Сприяння переселенню селян до малозаселених районів Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії

Мета Столипінської реформи

1. Створення на селі заможного селянства, яке було б опорою влади
2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, збільшення товарності господарства
3. Вирішення проблеми аграрного перенаселення

​

Наслідки запровадження Столипінської реформи:

1. Інтенсивний процес купівлі-продажу
2. На Правобережній Україні та Полтавщині майже вся земля перейшла у приватну власність
3. Збільшився потік мігрантів з України на Далекий Схід, в окремих районах (Зелений Клин) українці склали більшість населення
4. У південні та східні райони України масово почали переселятися російські селяни. Це закріплювало російськомовний характер міст і ускладнювало боротьбу за відродження Української держави

​

Посилення національного гніту 1907-1914 рр.

1. Посилення великоросійського шовінізму
2. Підтримка шовінізму російськими лібералами та соціалістами
3. Російський опозиційний рух стає централізаторським, посилюється царське самодержавство

​

Наслідки

1. Уряд заборонив викладання українською мовою, де в період революції воно було введено
2. Спеціальним циркуляром учителям заборонялося спілкуватися з учнями українською мовою поза школою
3. 1907 р. – кількість українських газет зменшилась вдвоє, тиск зростав, лише деякі видання спромоглися вистояти до 1914 р., у пресі заборонялось вживати термін «Україна», «український народ»
4. Царизм усіма засобами боровся проти розвитку українського театрального мистецтва
5. Заборонялося вшановувати пам’ять Т. Шевченка, зокрема 100-річчя з дня народження
6. Було закрито майже всі «Просвіти», українські клуби, наукові товариства

​

1908 р. – в Києві створено «Клуб російських націоналістів», який повинен був вести боротьбу проти українського руху, членами якого були чорносотенці (члени російських шовіністичних організацій, «чорних сотень», збройні загони, організовані владою для боротьби з національним і революційним рухом)

​

20 січня 1910 р. – Петро Столипін підписав циркуляр, що забороняв реєструвати будь-які «чужородні» видавництва та товариства. Уряд визнав українців окремим неросійським народом. Розгортається антисемітизм (одна з форм національної та релігійною нетерпимості, вороже ставлення до євреїв, одна з форм шовінізму). Про це свідчить «Справа Бейліса» (1911-1913 рр.) (судовий процес у Києві проти єврея Менахема-Менделя Бейліса, звинуваченого у вбивстві з ритуальною метою християнського хлопчика. Арештований був виправданий. Історія визвала всеросійський і міжнародний резонанс)

​

1913 р. – утворення Холмської губернії

Послаблення діяльності українських партій

1. 1908 р. – на нараді УДРП вирішено було перейти до роботи у формі безпартійної організації. Нове об'єднання отримало назву Товариство Українських поступовців (ТУП).
2. Програма товариства:
1. Парламентаризм
2. Федеративна перебудова Росії
3. Національно-територіальна автономія України у складі Російської федерації

​