Є щось святе в словах
“мій рідний край”
Для мене – це матусі пісня ніжна,
І рідний сад,
від квіту, білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Його історія…
В ній стільки гіркоти!
І тим рідніш мені ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга, погідний.
Що таке Україна?
За віконцем – калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
Золотиста пшениця,
Серед лугу лелека
і діброва далека.
3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.
Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'яті мученицької смерті одного iз дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного
«На цих горах засяє благодать Божа»,
— сказав колись апостол Андрій Первозванний,
припливши Дніпром до того місця, де стоїть златоверхий Київ. Його пророчі слова збулися.
Держава, яка виникла на цих святих горах,
Київська Русь — Україна,
була однією з наймогутніших у світі.
Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
Ой така то гарна, прибрана й багата,
Ніколи не змеркне українська хата.
Хлопці на вулиці,
Дівчата в світлиці,
Позбиралися дівчата —
Роблять вечорниці.
:
Поспішаймо, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо вже пора вечорниці
Всім нам починати.
Ось наліпим вареників,
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
Несе Галя воду коромисло гнеться,
за нею Іванко, як барвінок в’ється…
Всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі,
в яку народився один із апостолів
Ісуса Христа — Андрій Первозванний.
Давайте попросимо Андрія.
Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь.
Хочем долю свою знати,
просим тебе помагати.
Святий Андрію,
святий Андрію,
На тебе єдиного
маю надію.
Скажи мені нині,
дорогий Андрію,
Звідки я маю
чекати надію.
.
Я принесла ось це зілля.
Бабця казала, що вони колись сплітали
з нього віночок
і підкидали в гурті дівчат вгору.
На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
А наша калита
Та й з маком і медом.
Йди до неї, кусай її,
Сторожа не бійся.
Кусай, кусай калиту,
Але не засмійся,
Йди до неї,
Кусай її,
І назад не вертайся,
А як вдасться вдало відкусити,
Пару сподівайся.
. Паляницю одержують ті,
хто вкусить і не засміється.
Напишемо імена, поставимо на край
великої тарілки.
Запалимо свічку.
І до якої стрічки підпливе свічка,
такий і буде суджений
М. Гнєдич
:
Мені бабця розказувала:
під тарілку кладеться лялька, намисто, чарка, мотузка, книжка, перстень, ключ і інші предмети. Я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
( Мірт - ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий,
ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля,
книжка – розумний чоловік, намисто – буде дівувати,
чарка – чоловік п’яниця, мотузка – чоловік буде бити.
Ворожу осібне,
На люстерко срібне!
Ворожу на саму себе.
І ... на тебе.
Покажи, святий Андрію, яка моя доля?
Ворожу на свій вік,
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Смерті не знати.
Він — ...
Я - ...
Покажи, Андрію, яка моя доля.
Коли вже дівчата лягали спати, то так робили,
щоб мати змогу в сні свого
судженого оглядати: під ліжко
ставили миску з водою,
а зверху треба дощечку положити,
(ніби кладка через річку) і так просити:�
О дай же, Боже, молодій мені,� Щоб приснився мій суджений в сні.� І Тебе, Святий Андрію,� Я прошу, як умію:� Святий Андрію, допоможи,� Мене сьогодні не залиши!� Ой ти, місточок, та не хилися,� А ти, Іванку, мені приснися.� Перейди річку - биструю воду,� Й веди до шлюбу мене, молоду.
А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого,
потрібно підійти до
першого незнайомого чоловіка
і під будь-яким приводом запитати, як його звати.
Таке й буде ім'я чоловіка.
Підходиш до тину і починай рахувати кілки.
До 9-го кілка добре придивися.
Який кілок - такий і суджений:
кривий - старий,
рівний - молодий, з корою - багатий,
без кори - бідний.
Бо прийдуть
до тебе
три
празники
в гості
От поволі затихають наші вечорниці.
Не забудьте, ви дороги, у наші світлиці.
Хай любов і щире слово душу вам зігріє.
Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія.
Міцний наш рід,
жива у ньому пам'ять про минуле.
Тож бережіть цю прекрасну,
невичерпну скарбницю.
У ній розум, кмітливість, гумор,
надія і світло завтрашнього дня.
Хай у вас завжди живим
вогником світяться обереги пам'яті!
Дякую за увагу!