Лірика Т. Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення з нього. Риси автобіографізму в образі ліричного героя («Доля»).�Ностальгія за ідилією родинного життя, висока філософія життя людини на землі («Росли укупочці, зросли…») �

«Невольнича поезія» – так Шевченко назвав твори, написані під час перебування під слідством у казематі ІІІ відділу та на засланні.

​

Цикл «В казематі», створений навесні 1847 року в умовах ув'язнення та допитів у Петербурзі, відкриває один із найтяжчих періодів у житті і творчості Шевченка, період арешту й заслання (1847 – 1857).

​

​

Цикл «В казематі» складається з 13 віршів, згодом поет додав до нього ще дві поезії.

​

До циклу «В казематі» належать поезії:

• «Не кидай матір!»,
• «За байраком байрак»,
• «Чого ти ходиш на могилу?»,
• «Косар»,
• «Н. Костомарову»,
• «Мені однаково, чи буду »,
• «Ой три шляхи широкії»,
• «Рано-вранці новобранці»,

• «Ой одна я, одна»,
• «Садок вишневий коло хати»,
• «Не спалося, – а ніч, як море»,
• «В неволі тяжко, хоча й волі»,
• «Чи ми ще зійдемося знову?»

Перебуваючи в Орському укріпленні, Тарас Григорович переписав створені в казематі поезії в «Малу книжку».

Тематично-жанровий діапазон �поезії цього періоду

автобіографічна

політична

філософська

побутова

пейзажна

Автопортрет 1847 р. створений Шевченком на початку заслання в Орській фортеці

�Творчість періоду заслання�

Перші три роки перебування Шевченка в Орському укріпленні були дуже плідними. До нас дійшло понад сто творів, серед них дев’ять поем:

• вірші та поеми на історичну тематику («Заступила чорна хмара…», «У недільку святую», «Чернець», «Іржавець», «Швачка»);
• філософської лірика («Один у одного питаєм…», «Буває, іноді старий…», «Дурні та гордії ми люди…», «О думи мої, о славо злая!», «Не для людей тієї слави…», «Ну що б, здавалося, слова…»);
• вірші, що мають автобіографічний характер («Мені тринадцятий минало..», «І виріс я на чужині…», «І золотої й дорогої…», «Якби ви знали, паничі…», «Сонце заходить, гори чорніють…»тощо).

��Творчість після заслання (1857 – 1861)��

• У 1857 році було написано лише дві поеми – «Неофіти» і «Юродивий» (остання залишилася незакінченою);
• у 1858 – п’ять віршів: «Доля», «Муза», «Слава», «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Я не нездужаю, нівроку»;
• у 1859 – одинадцять віршів й одну поему;
• у 1860 – тридцять п’ять поезій.

Медитація (від лат. medetatio – роздум) форма філософської лірики: вірш, у якому поет висловлює свої думки над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим.

Триптих (грецьк. triptychos — складений утроє) — композиція з трьох самостійних, проте пов'язаних спільним ідейним змістом та мотивом мистецьких творів.

​

�«Доля» �

Триптих «Доля», «Муза», «Слава» – вірші, що становлять емоційно-смислову єдність, написані в одному творчому пориві 9 лютого 1858 р. в Нижньому Новгороді.

Запис Т. Шевченка в щоденнику від 9 лютого 1858 року свідчить, що триптих був створений «без малейшего усилия» протягом одного дня в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, чекаючи дозволу на в’їзд до столиці. Поет усвідомлював свою долю, висловлював потребу по-новому поглянути на прожиті роки, осмислити моральний досвід свого життя.

АВТОР

Т.Шевченко

ТЕМА:

осмислення пройденого шляху,

свого призначення як митця,

мети життя, самоусвідомлення

поетом творчості

​

ІДЕЯ:

возвеличення долі, яка

супроводжувала Т. Шевченка

впродовж всього його життя

РІД:

ЛІРИКА

ЖАНР:

філософська

(медитативна) лірика

9 лютого 1858

«Доля»

​

РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ:

«Які з нас люде?»

​

РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!», «Мій друже вбогий, нелукавий!»

ХУДОЖНІ

ЗАСОБИ

ЗВЕРТАННЯ: «учися, серденько…», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!»

ПОВТОРИ: «дальше, дальше», «слава …слава».

«Доля» – один із найяскравіших зразків

поезії ХІХ ст. на тему етичного самоозначення митця. Популярність цього вірша може

засвідчити той факт, що ще за життя Шевченка він був опублікований у трьох російських перекладах –

Л. Блюммера (журнал «Светоч», 1860), М. Гербеля (російське видання «Кобзаря», 1860), М. Курочкіна («Народное чтение», 1860). Вірш «Доля» М. Лисенко поклав на музику.

�«Росли укупочці, зросли» �

Медитацію «Росли укупочці, зросли...» (червень 1860 р.) Шевченко написав після знайомства з Ликерою Полусмак. Його уява вже малювала гармонію родинного життя, і передчуття щастя вилилося поетичними рядками майже молитовного змісту.

Поезія складається з двох частин:

• у першій автор малює образ ідеальної подружньої пари, що зуміла крізь роки пронести святість родинних стосунків;
• друга частина – думки ліричного героя, висловлені в молитовній формі, про цінність подружжя й людського життя взагалі.

​

АВТОР

Т.Шевченко

ТЕМА:

звернення поета до Бога,

щоб Всевишній сприяв щасливому

подружньому життю кожному,

хто прагне одружитися

ІДЕЯ:

возвеличення гармонії,

взаєморозуміння, дружньої підтримки,

що є обов’язковою передумовою для

подальшого подолання

труднощів тим, хто побрався

РІД:

ЛІРИКА

ЖАНР:

Інтимна лірика

1860

«РОСЛИ УКУПОЧЦІ, ЗРОСЛИ»

​

ЕПІТЕТИ:

«в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна».

​

РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!»

ХУДОЖНІ

ЗАСОБИ

ЗВЕРТАННЯ: «Подай же й нам, всещедрий боже!»

ПОВТОРИ: «росли – зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».

​

Домашнє завдання�1. Записати у зошити аналіз поезій “Доля” та «Росли укупочці, зросли», здати вірш “Доля” напам'ять�2. Індивідуальне завдання. �Підготувати повідомлення “Біблія в житті Шевченка”