Наслідки більшовицьких вульгарнокомуніс-�тичних експериментів для України

Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти»

�

Струкевич

Олексій Карпович,

завідувач кафедри філології та гуманітарних наук, доктор історичних наук, професор

​

• e-mail: strukevychok@gmail.com

​

Питання для самоконтролю:�

• Чим особливе геополітичне становище України на мапі світу?
• Чим характеризуються наші сусіди з цивілізаційного погляду?
• Які переваги і небезпеки таїть у собі наше геополітичне становище?
• Які загрози приховує східний спосіб виробництва?
• Яким шляхом вели Україну більшовики-комуністи?
• Хто наші союзники і вороги у змаганні цивілізацій ХХІ століття?
• Що ми можемо запропонувати світовій цивілізації?

​

Секрет утримання при владі

• Як і передбачалося, рівень життя різко погіршувався. Навіть у най-більш завантажених державними замовленнями п’яти заводах важ-кої промисловості – Алчевському, Єнакіївському, Макіївському і Юзівському металургійних та Луганському паровозобудівному за-водах протягом першої половини 1921 р. робітники одержували не зарплату, а пайки на менше ніж 1700 кал., а члени їх родин – мен-ше 800, що не задовольняло й половини потреб організму.
• І правильно передбачали експерти: робітники масово висловлю-вали своє незадоволення. Так, лише протягом жовтня-листопада 1920 р. шахтарі Донбасу провели 40 страйків. Робітничі виступи відбувалися майже у всіх великих промислових центрах України.
• У цивілізованій країні це призвело б до неминучої кризи і відставки уряду. Тільки не в радянській Росії. Щоб робітничі виступи не переросли у масові протести проти радянської влади, більшовики вдавалися до найжорстокіших каральних заходів: закриття підприємств, ув’язнення у концентраційних таборах, розстрілів. Так, у червні 1921р. у Катеринославі більшовики з кулеметів розстріляли страйк голодних залізничників. Потім схопили 240 вцілілих страйкарів і демонстративно убили на місці кожного п’ятого.

​

Джерело сили�більшовиків-комуністів

• Ось де помилка західних експертів. Вони не врахували і не могли врахувати, що ця влада сформувалася в іншій парадигмі, за якою «засобом виховання нової людини» може бути і «кулемет», як вважав, наприклад, один з найбільш ліберальних більшовиків-ленінців М.Бухарін. Додамо лише, що проти повсталих селян більшовики ще застосовували бронепоїзди, танки, літаки й артилерію – весь збройний потенціал.
• Як починають розуміти сучасні історики, більшовики як представ-ники східного способу виробництва, а з ним і східного деспотиз-му, вели ніяку не громадянську війну, а загарбницько-імперіаліс-тичну проти сибіряків, українців, білорусів, балтійців і поляків, які бу-ли представниками західно-християнської чи русько-християнсь-кої цивілізації або, принаймні, української традиції господарюван-ня (маємо на увазі насамперед сибіряків під проводом Колчака).
• Протистоячи західній цивілізації, більшовики не бридилися запозичувати для свого зміцнення усі найефективніші досягнення цієї, як вони завжди підкреслювали, «загниваючої цивілізації», але не заради суспільного блага, а заради особистого зміцнення й реалізації імперських утопій.

Західна парадигма�суспільно-політичного мислення

• Усі пам’ятаємо афористичний вислів Наполеона: «За допомогою багнетів можна вирішити все, за виключенням одного – на них неможливо всидіти». За даною метафорою, ховається зрозуміла для західноєвропейського світогляду ідея. Завдання влади, навіть насильницьки здобутої, має полягати у реалізації ідеї суспільного блага, справедливому регулюванні суспільних відносин між станами і верствами за допомогою права. Кодекс Наполеона.
• А якщо воно вичерпує свої можливості через соціально-господар-ські зміни – то вчасному реформуванні суспільних відносин шляхом створення сприятливих умов для соціально активних, законослухняних і соціально відповідальних станів і верств.
• У даному контексті хочеться пригадати першу в світі наукову «Історію України і українських козаків» (Галле, 1796) Її написав австрійський високопосадовець Йоган Християн Енгель. За цю роботу він взявся заради вирішення вагомих для його часу питань життя суспільства і держави.
• Вступ до роботи звучить надзвичайно прагматично, навіть для сьо-годення: «Користь історії козаків». У ньому він пише: «Історія козаків є, сама по собі, дуже повчальною, особливо для нашого часу –

Західна парадигма�суспільно-політичного мислення

• – часу протистояння думок про те, як у таку бурхливу епоху (дослідник веде мову про кінець ХVІІІ ст. – Авт.) уберегти державу і монархію. Чи потрібно постійно відтворювати старий устрій за допомогою державного апарату, чи зважити на пораду данського спадкового принца Берншторфа: «Не затримувати природний розвиток людського духу, а йти за духом часу, який сам спонукає до необхідних реформ»? Польща дає нам сумний приклад першого підходу: експлуатація селян, пригноблення козаків, переслідування релігії. І що отримала у підсумку?..»
• Отже вивчення історії України європейському історику потрібне для вирішення однієї з фундаментальних проблем розвитку людства: забезпечення рівноваги між збереженням старого і запровадженням нового.
• Дозволимо собі стверджувати: оскільки європейці над пита-ннями цивілізаційного розвитку задумувалися ще у ХVІІІ ст., то цілком закономірно, що сьогодні саме Західна, Євро-пейська цивілізація відіграє провідну роль у поступі людства.

​

​

​

Чи є більшовики все-таки �ефективними чудовиськами?

• Більшовики зуміли обійти ці питання вульгарно просто, застосувавши для упокорення гідної людини надсучасну зброю і зуміли протриматися довгих 74 роки.
• В останні десятиліття, очевидно не без ворожих вкидань утвердилася думка: Так більшовики були чудовиськами, однак запозичивши за-хідне вчення марксизму, хай і шляхом нечуваних жорстокостей все-таки суттєво просунули нацреспубліки СРСР шляхом прогресу.
• Над прихильниками європейськості і демократії тяжіє аргумент з відомої епітафії Черчіля на смерть Сталіна, що той, мовляв, «отримав Росію з сохою, а залишив з атомною бомбою».
• По-перше, це саме в Росії були соха і тачка. Ос-танньою завантажували на Уралі у примітивні домни руду і деревне вугілля. В Україні тоді всі заводи мали електрику, а руду з коксом уже завантажували автоматично, різноманітними механізмами.
• По-друге, якось захисник демократії забувся, що деспотії сильні саме у сфері мілітаризації і шпигунства. Тому бомба – це не надзвичайне, а природне «досягнення» деспота. Отримане внаслідок дарунку західних вчених. Справа родини Розенбергів.

Недоучки від марксизму

• Отже, на перший погляд видається, що більшовики використовуючи вчення марксизму, посприяли суспільному прогресу. Очевидно, що цього не сталося. Чому цей прогрес був таким кривавим, супроводжувався бідністю й аморальністю.
• Насправді ж комуністи пішли проти Маркса. Прагнучи зруйнувати «старий мір до аснаванья», вони лише здійснили контрцивілізаційний поворот до азійського способу виробництва, політ. устрою і життя. Чому так трапилося?
• Та тому, що російські більшовики в принципі не розуміли головної ідеї Маркса: людство рухається шляхом розширення числа власників, а разом з тим і все ширшого долучення людини до надбань культури та влади. Якщо у первісному суспільстві власників не було, то за рабовласництва з’являють-ся перші власники – рабовласники, при феодалізмі власниками є феода-ли, частково селяни й ремісники. При капіталізмі процес продовжується.
• Маркс закликав не до руйнування, а заперечення капіталізму. Він пояснював вульгарним комуністам, що передачею засобів виробництва з приватних рук у руки держави, навіть якщо вона називається народною чи робітничо-селянською, комунізму не встановиш.
• Сутність становища робітника не змінюється. Раніше він працював на приватного власника, а тепер – на державу. Але як був відчуженим від засобів виробництва і результатів праці, таким і залишається. В нього не з’являється нових стимулів до праці, отже не підвищується продуктивність праці, а це означає, що так званій соцдержаві капсвіт не здолати. Більше того, доведеться використовувати позаекономічні стимули до праці.

Приватна власність – �не джерело експлуатації

• Заперечити капіталізм – означає максимально розширити число власників.
• Адже саме приватна власність є не пережитком минулого, а поки що неперевершеним стимулом до продуктивної діяльності, свободи і навіть моральності (за умови чітко встановлених юридичних меж діяльності).
• Тому, здійснивши революцію і відібравши засоби виробництва з рук капіталістів-експлуататорів, тобто здійснивши негативне заперечення капіталізму, робітничо-селянська держава має цю власність з формально, декларативно народної, а насправді переданої до рук нового державного чиновництва, робити реально народною, тобто власністю кожного конкретного члена суспільства.
• Як наслідок, зникне ситуація, коли буржуа, як приватний власник засобів виробництва наймає позбавленого власності робітника і має можливість його експлуатувати. А якщо все суспільство складатиметься з реальних власників, то тоді вони не експлуатуватимуть один одного, а вступатимуть у взаємно вигідні відносини, кооперуватимуть свої трудові зусилля заради організації взаємно вигідного виробництва.
• У радянській Московії цього не сталося. Засоби виробництва було відібрано у капіталістів і передано робітничо-селянській державі. І все.
• Соціальна революція, здійснювана нібито під гаслами марксизму, зупини-лася на її першому ж етапі – етапі негативного заперечення капіталізму, а насправді доведення його принципу відчуження працівника від результатів власної праці до абсолюту, а отже і до абсурду.

Не В ТУ СТОРОНУ ПІШЛИ

• Якби К.Маркс міг опонувати більшовикам, він би вигукнув. «Але ж цього замало! Ви зупинилися на рівні негативного заперечення приватної власності. Ви відібрали її у заводчиків і фабрикантів, селян, ремісників. Ви забрали навіть ту власність, яка дозволялася при феодалізмі та капіталізмі. Ви довели відчуження до абсолюту. Ви все суспільство перетворили у найманих працівників, як у тому ж Шумері, Аккаді чи Єгипті. Ви відновили східний спосіб виробницт-ва, заснований на рабській праці, і деспотизмі. Ви створили «казарменний комунізм».
• Всі працівники стали залежні від волі державного чиновництва, яке розпоряджалося «народними багатствами». І тепер від ласки чи неласки чиновника «робітничо-селянської держави» залежала пайка працівника, житлові умови тощо. Це соціально-економічна база для деспотичної надбудови, перетворення радянської бюрократії у неконтрольованого свавільника.
• Проте свідомо чи несвідомо, прийшовши до влади, комуністи не захотіли продовження революції за Марксом. Тоді б вони втратили державні дачі, будинки відпочинку, автомобілі і т. д., якими, опосередковано через державу, користувалися як власними.
• Показовий факт обурення Хрущова поселенням у готелі Лондона.

​

​

​

​

Відмінності з погляду�функціонально-технологічного

• Протилежність Західної і Євразійської цивілізацій проявилася і у виборі різних моделей господарювання: екстенсивної та інтенсивної. Перехід до останньої зумовив розвиток за відомим ланцюжком технології/техніка – наука – освіта – соціальна політика – демократія – спеціалізація – кооперація – схильність до миру у зовнішній політиці.
• З нашого погляду переможна хода Євроцивілізації зумовлена зовсім не агресивністю, а обраним й історично виправданим шляхом розвитку.
• Коли західно-, центрально-, а потім і східноєвропейські країни вичерпува-ли свої природні ресурси, а з ними – й можливості для екстенсивного роз-витку, політичним елітам і народам цих країн не залишалося нічого іншого як переходити до інтенсивної Західної моделі господарювання, а з нею – й на шлях демократії, побудови соціально справедливого суспільства.
• Величезну роль у змаганні цивілізацій відіграла НТР ХХ ст. Вона призвела до зміни структури зайнятості. Розвивається сервіс,наука, освіта, медицина. НТР змінила і роль людини на виробництві. З живого додатка до машини, «оснащеного» органами чуття, робітник перетворився на творчого праців-ника, інтелектуала, що постійно підвищує фаховий і культурний рівень.
• Сьогодні лише Росія має переважно екстенсивні форми господарюван-ня. Звідси її давньоазійські цінності, норми, конфронтація у міжнародних відносинах. Ну, а перспективи у «Вєлікай Расії» точно такі, як у екстенсивної моделі господарювання.

​

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

• Арендт Ганна Становище людини. – Львів, 1999.
• Башлер Жан Нарис загальної історії. – К., 2005.
• Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ – ХХІ ст. – К., 2016.
• Війна і міф. Невідома друга світова. – Харків, 2016.
• Гунчак Т. Російський імперіалізм. – К., 2010.
• Залізняк Л. Стародавня історія України. – К., 2012.
• Кінан Едвард Російські історичні міфи. – К., 2001.
• Конквест Роберт Роздуми над сплюндрованим сторіччям. – К., 2003.
• Макєєв В. Сто днів полону, чи позивний 911. – Черкаси, 2015.
• Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. – К., 2005

​

Тестове завдання 1.

• Що, за марксистським вченням, означало «заперечення капіталізму»:
• А) позбавлення усіх експлуататорських класів приватної власності й передачу її в руки робітничо-селянської держави;
• Б) максимальне розширення числа власників і співвласників в усіх сферах суспільного виробництва;
• В) забезпечення абсолютного панування лише однієї форми власності – державної;
• Г) передача засобів виробництва у руки профспілок (синдикалізація).

​

Тестове завдання 2

​

• Вкажіть завдяки якому вирішальному чиннику радянська влада зуміла протриматися не 10 днів, а 74 роки:
• А) старанному врахуванню інтересів радянських громадян;
• Б) умілому балансуванню між потребами та інтересами усіх суспільних верств;
• В) пропаганді миролюбної міжнародної політики;
• Г) активному використанню сили, державному терору.

Практичне завдання�(на вибір, одне з двох)

• 1. Розкрийте сутність західної парадигми суспільно-політичного мислення.

​

• 2. Кількома тезами доведіть, що російських більшовиків справедливо називають «недоучками від марксизму»

​

• Відповіді надсилайте на адресу: strukevychok@gmail.com

​