Ігор Калинець

“Стежечка”, “Блискавка”, “Веселка”, “Криничка”, “Дим”

6 клас

���Ігор Калинець� 9 липня�1939 р.��

Український поет і прозаїк

Ігор Миронович Калинець народився � 9 липня 1939 року в місті Ходорів Бібрського повіту Львівської області

1956 – 1961 роки навчався у Львівському Національному університеті на філологічному факультеті

За участь у дисидентському русі �1972 року було засуджено на 6 років ув'язнення та 3 роки заслання.�Покарання відбував у Пермських концтаборах разом з Іваном Світличним та Василем Стустом, а заслання – на Забайкаллі.

���Після повернення до Львова працює редактором журналу при Фонді культури.�Ігор Калинець – автор віршів для дорослих і дітей. Його твори виходили друком не тільки в Україні, а і в Канаді,США, Аргентині та Казахстані (країнах з великою українською діаспорою).���

Твори для дітей:

• “Книжечка для Дзвінки” (1991);
• “Казки зі Львова” (1999);
• “Небилиці про котика і кицю” (2011).

Цикл - це кілька поезій, пов’язаних між собою єдиною думкою, настроєм та емоціями

Поезії, які не мають рим, не поділяються на строфи, рядки мають різну довжину, різну кількість наголосів, називають ВЕРЛІБРОМ.

1. Пригадайте, що таке тема, ідея твору, художні засоби
2. Прочитайте виразно вголос поезії Ігоря Калинця «Стежечка», «Дим», «Веселка» та уважно опрацюйте усно аналіз даних творів.
3. Ознайомтеся з творами «Блискавка», «Криничка», що є у презентації та самостійно їх проаналізуйте за зразком

Стежечка

  Ходім зі мною, стежечко.�Обережно,�не зачепися за камінець,�переступи соломку�і під спориш не ховайся,—�все одно бачу.�А там,�за городом�ого як ти виросла!�Сама біжиш,�через струмок перескакуєш,�батіжком по пилюці цвьохаєш�за суницею збочуєш,�топчеш горох при дорозі.�Коли б глянути, стежко,�он з тої гори на всенький світ!�Тільки не поспішай:�така верчена ти,�як дзига.�Але ж світ красний —�голова крутиться...

​

• Тема: зображення стежечки, що мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.
• Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе.

​

Художні засоби:

• метафори: «стежечка виросла, біжить, перескакує, цвюхає, збочує, топче»; «голова крутиться»;  
• епітети: «світ красний», «стежечка верчена»;  
• порівняння: «…як дзига»;  риторичні оклики: «…ого, як ти виросла!», «на всенький світ!».

Дим

Втік дим від вогнища,�просто у синіх джинсах,�розпатланий,�та й подався у мандри.�Тільки спечену картоплину�прихопив.�По дорозі місто.�Сів у трамвай —�принюхується.�Зітхнула кондуктор:�— Осінь мені запахла.�Залоскотало водієві в носі�повернув трамвай�і гайнув у гай.�«Я не в той трамвай сів»,-�подумав дим�і через вікно�вистрибнув.

• Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.
• Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства).
• Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.

Веселка

 Надягла веселка�стрічок - стрічок,�як у свято.�Взяла коромисло�і пішла до річки.�Дорогою перестрів її�князенко соняшник�із золотим черевичком�У руці.�Поміряла веселка -�якраз на ніжку!�От вони й побралися.

• Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.
• Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання.
• Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських

​

Художні засоби:

•  метафора: «надягла веселка», «веселка взяла… і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»;
•  порівняння: «як у свято»;  епітет: «золотий черевичок»;  
• риторичний оклик: «Поміряла веселка — якраз, на ніжку!».

Блискавка

Живе собі королева —�королева темряви.�Кортить їй зазирнути�у дзеркало —�а темно.�Зблисне�на мить світлом —�зазирне:�— Хто на світі найгарніший?�— Ви, Ваша темність,—�відкаже дзеркало�похапцем.�Заспокоїться королева�на часину.�Сказано,�писана красуня.

Блискавка

• Тема:
• Ідея: …

Художні засоби:

• метафора: 
• епітет: 
• риторичні запитання: 

​

Криничка

Сплю глибоко-глибоко.�А ще глибше —�мати моя підземна.�Я їй про зорі розповідаю,�а вона —�про коріння дуба�Я їй про хмаринку,�а вона студеним молоком�мене поїть.�Я їй про метелика, а вона�з водяного царства�русалку приводить.�А оце весняна калина�не хоче забрати�з мене свою подобу.�Тільки сонце�п'є та п'є�калинову воду�через золоті соломинки.

​

• Тема: 
• Ідея: 

​

Криничка

• повторення: 
• епітети: 
• метафори: 

​