Як розгортався рух афроамериканців за громадянські права?
Після Другої світової війни
в США активізувався рух за рівні права для всіх громадян, зокрема для афроамериканців.
Багато років
їх вважали людьми "другого сорту" через расову дискримінацію, яка обмежувала їхні права через колір шкіри.
Ця дискримінація
була особливо жорсткою на Півдні США, де закони примушували афроамериканців до сегрегації від білих у всіх сферах життя — від роботи до шкіл та транспорту.
Що таке сегрегація?
Сегрегація — це примусове розділення людей за расовою ознакою. Афроамериканців змушували використовувати окремі школи, сидіти в окремих частинах автобусів і навіть їсти в різних ресторанах, відокремлено від білих. Вони не могли відвідувати ті ж лікарні, парки або туалети, що й білі люди. Ці закони, відомі як "Джим Кроу", особливо суворо діяли на Півдні США.
Історія Рози Паркс
1 грудня 1955 року
в місті Монтгомері, штат Алабама, чорношкіра жінка на ім'я Роза Паркс стала символом боротьби за громадянські права, коли відмовилася звільнити місце в автобусі для білого пасажира. Вона була арештована, і цей інцидент викликав хвилю протестів серед афроамериканців, які вирішили бойкотувати автобуси в місті. Вони не користувалися ними протягом 381 дня. Це було дуже важливо, оскільки більшість пасажирів міських автобусів були афроамериканцями, і через бойкот компанії зазнали великих фінансових втрат.
Суд у листопаді 1956 року
постановив, що сегрегація в автобусах є незаконною відповідно до 14-ї поправки до Конституції США, яка гарантує рівні права всім громадянам. Ця подія стала важливим поворотом у русі за громадянські права.
Сегрегація та історія Рози Паркс
Бойкот автобусів
Після арешту Рози Паркс до неї приєднався Мартін Лютер Кінґ, який пізніше став лідером руху за громадянські права. Він допомагав організовувати бойкот автобусів і виступав за мирні методи боротьби.
Мирні методи
Мартін Лютер Кінґ виступав за мирні методи боротьби у русі за громадянські права.
Мартін Лютер Кінґ і його ненасильницька боротьба
Мартін Лютер Кінґ був важливим лідером руху за права афроамериканців. Він хотів змінити світ мирно, через розмови та мирні акції, а не через насильство. Його план полягав у тому, щоб показати несправедливість, влаштовуючи мирні марші, страйки та бойкоти.
У 1963 році він організував Марш на Вашингтон, де виголосив свою знамениту промову "У мене є мрія". Кінґ мріяв про країну, де людей оцінюють за їхні вчинки, а не за колір шкіри.
За свої мирні зусилля Мартін Лютер Кінґ отримав Нобелівську премію миру в 1964 році. Він став наймолодшим лауреатом цієї премії.
Джерело:Мартін Лютер Кінг - GGtravel
Ку-Клукс-Клан і його насильство
Історія
Це була таємна організація, заснована в 1865 році, яка виступала за перевагу білої раси та використовувала насильство для залякування афроамериканців і тих, хто їх підтримував.
Методи
Члени Ку-Клукс-Клану часто носили білі капюшони, щоб приховати свою особу, і проводили терористичні акції — погроми, підпали, побиття та вбивства.
Вплив
Організація активно діяла проти руху за громадянські права, особливо на Півдні, де вона сіяла страх серед афроамериканців і їхніх прихильників. У багатьох випадках поліція або ігнорувала насильство з боку ККК, або навіть підтримувала його.
У 1964 році троє правозахисників, які працювали над реєстрацією афроамериканців для участі у виборах у штаті Міссісіпі, були викрадені і вбиті членами Ку-Клукс-Клану. Цей випадок викликав величезний резонанс у суспільстві та посилив тиск на владу щодо прийняття антидискримінаційних законів.
Закони про громадянські права
Перші закони про громадянські права
У 1957 році був ухвалений перший Закон про громадянські права, який передбачав захист виборчих прав афроамериканців. У 1960 році був ухвалений другий закон.
Закон про громадянські права 1964 року
У 1964 році — найважливіший Закон про громадянські права, який забороняв расову дискримінацію в громадських місцях, таких як ресторани, готелі та школи, а також при наймі на роботу.
Продовження боротьби
Прийняття цих законів стало важливим кроком на шляху до рівноправності, але протестний рух продовжився, оскільки в багатьох регіонах США закони не виконувалися належним чином.
У відповідь на протести афроамериканців і тиск суспільства, уряд США почав приймати нові закони, щоб зменшити дискримінацію. У 1957 році був ухвалений перший Закон про громадянські права, який передбачав захист виборчих прав афроамериканців. У 1960 році був ухвалений другий закон, а у 1964 році — найважливіший Закон про громадянські права, який забороняв расову дискримінацію в громадських місцях, таких як ресторани, готелі та школи, а також при наймі на роботу.
Чорні пантери і радикальні методи
Не всі афроамериканські активісти дотримувалися мирних методів. У 1960-х роках з'явилася організація під назвою "Чорні пантери", яка виступала за насильницький опір расизму. Її члени вважали, що лише через збройну боротьбу можна домогтися справедливості для чорношкірих громадян.
Через такі дії організація часто стикалася з поліцією, що призводило до сутичок і насильства в багатьох містах США.
Молодіжні протестні рухи в 1960-х роках
Проти расової дискримінації
У 1960-х роках почалися активні протести серед молоді. Вони виступали проти багатьох аспектів суспільства: расової дискримінації, війни у В'єтнамі та нерівності у доступі до освіти. Відмінною рисою цих рухів була їхня масовість і молодий вік учасників — здебільшого це були студенти університетів.
Проти війни у В'єтнамі
Одним із найвідоміших методів протесту був сіт-ін — коли студенти збиралися в громадських місцях, таких як ресторани або університетські будівлі, і відмовлялися залишати їх, доки не виконувалися їхні вимоги. Протести в університетах стали частиною більш широкого руху за права афроамериканців і проти війни.
Нерівність у доступі до освіти
Виступали проти расової дискримінації, війни у В'єтнамі та нерівності у доступі до освіти. Масовість і молодий вік учасників — здебільшого студенти університетів. Сіт-ін — популярний метод протесту в громадських місцях. Протести в університетах стали частиною руху за права афроамериканців і проти війни.
Вудсток і молодіжна контркультура
У серпні 1969 року в США відбувся легендарний рок-фестиваль Вудсток, на який зібралося понад 500 000 людей. Він став символом молодіжної контркультури, яка прагнула свободи, рівності та миру.
На тлі економічного зростання та соціальних змін у Західній Європі в 1960-х роках почали зароджуватися молодіжні протестні рухи. Молоді люди почали відчувати духовну кризу та прагнення до змін у суспільстві. Вони більше не хотіли жити за старими правилами, а замість цього шукали нові способи самовираження, свободи та справедливості.
Піднесення молодіжних рухів у Європі
В Європі протестні рухи набули широкого розмаху в кінці 1960-х років.
Найвідоміші виступи відбулися у Франції в травні 1968 року. Студенти французьких університетів почали протести проти консервативної освітньої системи, яка не відповідала їхнім новим поглядам на життя.
Молодь вимагала більшої свободи в навчанні, розширення прав студентів і змін у суспільстві загалом.
Ці протести вийшли за межі університетів і швидко поширилися на інші сфери суспільного життя. До студентів приєдналися робітники, які також були невдоволені своїми умовами праці.
У результаті відбулися масові страйки, що паралізували багато підприємств і шкіл у Франції.
Червоний травень у Франції
Боротьба за права меншин у США та Європі
Меншини та їх боротьба
У 1960-х роках не тільки афроамериканці боролися за рівні права, але й інші меншини по всьому світу почали виступати проти дискримінації. Меншини — це групи людей, які відрізняються від більшості за релігією, расою, мовою або культурою. Вони часто стикалися з упередженнями та нерівністю.
Національні меншини в США
У США до афроамериканців долучилися й інші національні меншини — латиноамериканці, корінні народи та азійські емігранти. Вони боролися за рівний доступ до освіти, житла та працевлаштування, а також за справедливе ставлення до їхньої культури.
Мультикультуралізм в Європі
У Європі після Другої світової війни відбувалася масова еміграція з країн Африки, Азії та Близького Сходу. У таких країнах, як Франція, Великобританія, Німеччина, новоприбулі емігранти стикалися з упередженням і дискримінацією через свою расу, релігію чи походження. У відповідь багато європейських країн почали впроваджувати політику мультикультуралізму, що визнавала важливість культурних особливостей меншин і сприяла їхньому захисту.
Наприклад, у 1992 році була прийнята Європейська хартія регіональних мов, яка захищала права національних меншин і їхніх мов.
Після терактів 11 вересня 2001 року у США багато європейських країн стикнулися з проблемами щодо інтеграції мусульманських меншин. Це викликало нові хвилі суперечок про те, як забезпечити рівні права для всіх громадян, зберігаючи при цьому суспільний порядок.
Сексуальна революція
У 1960-х роках також почалася сексуальна революція — це рух, який привернув увагу до прав людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Довгий час стосунки між особами однієї статі вважалися злочином або аморальним явищем. У багатьох країнах гомосексуальні зв'язки були заборонені законом.
Протягом 1960-х і 1970-х років активісти почали боротися за легалізацію одностатевих відносин і права сексуальних меншин. У результаті цього руху в багатьох західних країнах, включаючи США та Канаду, були прийняті закони, які забороняли дискримінацію за сексуальною орієнтацією.
Цікавий факт: