Ждановщина

«Ждановщина»

система заходів, спрямованих на відновлення ідеологічного контролю над суспільством. «Ждановщина» (1946-1949 рр.) означала посилення втручання сталінського режиму в сферу ідеології, культури, науки, літератури, мистецтва з метою встановлення жорсткого контролю над духовним розвитком радянського суспільства.

Причини:

​

​

Послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільство в роки Другої світової війни. Зростання патріотичних почуттів національної інтелігенції. Початок розгортання «холодної війни»

«ЖЖдановщина» — це ідеологічна система заходів СРСР, у 1946-1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були критикувалася діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих організацій, газет і журналів, діячів української культури — письменників, композиторів, режисерів тощо. Наступ сталінізму очолив секретар ЦК ВКПб А. Жданов.

​

​

Мета:

​

Нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції. Культурно-ідеологічна ізоляція країни. Зміцнення тотального контролю над суспільством. Відтворення образу зовнішнього і внутрішнього ворога

Наслідки:

​

Відбулося гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва; обмежено свободу творчості. Фізичне знищення частини інтелігенції. Породила потворні явища в середовищі радянської інтелігенції, викликала її розкол і розмежування. Відбулося остаточне протиставлення влади і народу, ліквідовано патріотичне піднесення післявоєнних років та паростки відродження української культури У літературі та театрі, по суті, зникло поняття мистецької школи; театральна та літературна критика із засобу стимулювання творчого розвитку перетворилася на засіб утримання митців у межах офіційної ідеології «Ждановщина» посилила відірваність радянських митців від досягнень світової культури

Кампанії ідеологічної боротьби розгорнулися проти двох основних уявних груп: «українських буржуазних націоналістів» та «безродних космополітів».

Щоб зрозуміти суть словосполучення безрідний космополіт, потрібно знати визначення слова «космополітизм». Буквально, з грецької це слово означає «людина світу», «громадянин світу», який ставить інтереси всього світу вище окремої держави чи нації.

​

У свій час радянський і фінський політичний діяч Отто Куусинен у своїй статті «Про патріотизм» говорив, що космополітизм властивий тим, для кого стилем життя є латинська приказка «Де добре, там і вітчизна..

​

Як сказав один з радянських політичних діячів, у космополіта почуття патріотизму і національної гордості геть атрофовані.

​

А в 1948 році у виступі А. А. Жданова вперше було вжито знамените вираз безрідний космополіт. Ось його слова:

​

В журналі «Питання філософії» міністр культури того часу Георгій Александров опублікував статтю, де космополітами були оголошені Мілюков, Бухарін, Троцький, всі, хто перейшов на бік німців. Так цей термін став синонімом понять «контрреволюціонер», «зрадник Батьківщини», «ворог народу»

Боротьбу з націоналізмом очолив основний ідеолог Сталіна Андрій Жданов, за що ця кампанія отримала назву «ждановщина»

В «політичних помилках і незадовільній роботі» звинуватили, насамперед, істориків, освітян та письменників. Зокрема, в націоналізмі та інших помилках звинуватили Максима Рильського, Остапа Вишню, Олександра Довженка за твір «Україна в огні» і Володимира Сосюру за твір «Любіть Україну». Твори, написані під час війни, що допомагали підтримувати патріотизм радянських вояків, тепер розглядали як небезпечні.

Наука і культура України після війни

Освіта та культура продовжують працювати на формування соціалістичного реалізму (сьогодення).

Соціалістичний реалізм - намагання показати, що увесь народ живе дуже добре. (це був обман)

Проте навіть в такій атмосфері народжуються квітчасті шедеври художниць Катерини Білокур та «Хліб» Тетяни Яблонської

продовжує успішну кар'єру акторка Наталія Ужвій, популярності набуває твір «Прапороносці» письменника Олеся Гончара.

Одним із досягнень четвертої п'ятирічки можна назвати будівництво великої кількості семирічних шкіл, що згодом стануть восьмирічними

Наукові відкриття здійснюють насамперед у тих сферах, що можуть бути корисними для майбутнього протистояння з Заходом. Зокрема, в 1946 році здійснили запуск першого в УРСР атомного реактора, а в 1948-1951 роках — першої в СРСР електронно-обчислювальної машини. Яка, на жаль, так і не стала тим комп'ютером, який ми зараз знаємо.

Ми звикли до того, що представники гуманітарних наук та митці насамперед потрапляють під ідеологічний тиск. Проте в післявоєнний час українських біологів спіткало таке дивне і неприємне явище як «лисенківщина». Ім'я кампанії дав основний ініціатор Трофим Лисенко. Він розпочав боротьбу проти генетики, що була названа лженаукою. Не через доказову базу, а через те, що активні наукові дослідження генів проходили на Заході. «Лисенківщина» завдала значної шкоди радянській біології на роки вперед.

Список реальних та уявних ворогів сталінського режиму доповнили так звані «космополіти». Цим словом завуалювали державний антисемітизм, адже кампанія «боротьби з космополітизмом» розгорнулася проти інтелігенції єврейського походження. Євреїв запідозрили у змові із Заходом проти радянської Батьківщини, особливо після створення держави Ізраїль.

Антисеміти́зм — (з лат. occidere Iudaeorum) одна з форм національної та релігійної нетолерантності та дискримінації, що виражається у неприязному або ворожому ставленні до євреїв як представників уособленої етнічної та релігійної групи

У 1952 році проходять арешти лікарів євреїв, яких звинувачують у вбивстві високопосадовців радянського режиму. Ув'язнюють навіть дружину-єврейку найближчого поплічника Сталіна, В'ячеслава Молотова. Цей театр абсурду закінчився лише після смерті Сталіна 5 березня 1953 року.