Григорій Сковорода: ментор для� учнів�
Народився Сковорода 3 грудня 1722 р, у с. Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині, в сім'ї малоземельного козака.
Студент Сковорода володів неабиякими музичними здібностями, чудовим голосом і слухом. Із класу філософії його взяли в придворну хорову капелу до Петербурга. Дворічне перебування при царському дворі згодом вилилося у гнівне засудження тамтешнього деспотизму, в критику самодержавства.
У 1734—1753 pp. з перервами навчався у Київській академії, де під виливом Ф. Прокоповича та інших прогресивних діячів вітчизняної культури осягнув просвітительські традиції.
Протягом п'яти років (з 1745) Г.Сковорода навчався за кордоном — в Будапешті, Пресбурзі (нині Братислава), Відні, Венеції, Флоренції і, можливо, у Римі.
Деякі дослідники стверджують, що три роки він студіював в університеті м. Галле (Німеччина), де слухав лекції відомого на той час філософа і фізика К.Вольфа.
Після повернення в Україну його запросили до Переяслава читати поетику; в колегіумі. Проте підготовлений ним курс «Разсужденіе о поззіи и руководство к искусству оной» місцевий епископ заборонив.
Клас, в якому навчав Григорій Сковорода. На шкільній дошці його слова: «Одне мені тільки близьке вигукну:
«О школо! о книги!»»
Педагогічні погляди Григорія Сковороди органічно втілені в літературній творчості, вони спираються на його філософію і пов’язані зі славетними сократівськими діалогами та етичними проблемами в Європі XVIII століття.
У педагогічних поглядах Г. С. Сковороди віддзеркалилися головні напрями прогресивної педагогіки:
Педагогічні погляди мислителя в різній мірі розкриваються у
Головна педагогічна ідея Сковороди — трудове виховання за принципом «спорідненості».
Сковорода відстоював принцип свідомого засвоєння знань.
Виховний ідеал Г. Сковороди
скромність,
вдячність,
справедливість,
щирість, працьовитість,
життєрадісність,
сердечність,
великодушність.
Запорукою успішного виховання дітей, за �Г. С. Сковородою, мають бути добрі настанови, викорінення поганих звичок.
У притчі “Вдячний Єродій” він глузує з українських дворян, які механічно копіюють французів і німців, розповідає про мавпу, що дає своїм дітям особливе, не таке, як у простого народу, - “благородне” виховання.