Тема: Тритикале
1. Господарське значення тритикале.
2. Ботанічна характеристика і біологічні особливості
3. Технологія вирощування.
( 1 )ст.. 139-146
Науменко Г.В.
1. Тритикале - новий ботанічний рід у родині тонконогових, створений селекціонерами схрещуванням пшениці й жита. Зерно крупне з високим вмістом білка і незамінних амінокислот (лізин, триптофан). Має високу потенціальну врожайність, невимогливе до умов вирощування.
Назва культури походить від з'єднання початку назви пшениці (Тгіticum) і закінчення латинської назви жита (secale).
Вміст білка на 1-2% вищий, ніж у пшениці, і на 3-4% - ніж у жита. Вміст клейковини як у пшениці і більше (25-38%), але через геном жита якість її (еластичність, розтяжність) нижча.
Рахується, що зерно тритикале не забезпечує високої якості хлібних виробів через низьку якість клейковини. Проте білий хліб майже такий самий, як і пшеничний із високоякісного борошна, має приємний смак та аромат. Розроблені технології заводської випічки сортів хліба із суміші трітікале і пшениці.
Хліб із борошна сортів тритикале 1 -3 і пшениці - 4
Зерно використовується в кондитерській, пивоварній та спиртово-горілчаній промисловості.
Завдяки підвищеному вмісту білку високої якості і засвоюваності (переважають водо- та солерозчинні фракції, збагачені на незамінні амінокислоти), багатому складу (вміст каротину до 2,5 мг/кг) зерно тритикале ефективно використовується для годівлі птиці, свиней, великої рогатої худоби, овець, кіз та ін.
До складу збалансованого комбікорму входить 40-45% зерна тритикале. Крім цього, використовується суміш тритикале з бобовими культурами для одержання сіна, силосу, монокорму.
Тритикале можна вирощувати в тих регіонах, що й озиму пшеницю і жито. Сорти тритикале мають високу агроекологічну пластичність до різних ґрунтово-кліматичних умов вирощування, за зимостійкістю переважають сорти озимої пшениці.
Характерна властивість тритикале – висока стійкість проти захворювань та пошкодження шкідниками. Тому це перспективна культура для екологічно чистих технологій. Вирощують тритикале в Україні переважно в зоні Полісся і Лісостепу. Урожайність зерна – 50–60 ц/га і вище, зеленої маси – 100–500 ц/га.
2. Стебло — порожниста соломина, заввишки 100-140, у кормового тритикале — до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене. Тритикале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами.
Листки великі, пластинки довгі (20-35 см) і широкі (до 2,5-3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом.
Коренева система мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м і глибше. Відзначається високою фізіологічною активністю, що сприяє доброму розвитку рослин на недостатньо родючих ґрунтах.
Суцвіття — складний колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Як у жита, він багатоколосковий — містить 25-35 колосків, а як у пшениці — колоски багатоквіткові, з 2-6 квітками.
Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки.
Плід — зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення. Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60
Залежно від особливостей створення рід поділяють на три генетичних види:
Культура має ярі і озимі форми.
Сорти тритикале: Алкід, Благодатний, Гарне, Мудрець, Прорив, Ратне, Славетне, Інтерес, АДМ-11, Амфідиплоїд 256, Аристократ, Богодарське, Букет, Дон і ін.
Насіння починає проростати при температурі ґрунту 1–3°C. За морозостійкістю тритикале займає проміжне місце між озимою пшеницею та житом, переносить зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус 18–20°C.
Рослини більш стійкі проти льодової кірки, відлиг, навесні швидше і краще, ніж пшениця, відростають.
Тритикале має добре розвинену кореневу систему, тому посухостійкість його значно вища, ніж озимої пшениці.
Найвища урожайність його на ґрунтах із середнім і вищим бонітуванням. Тритикале вимогливіше до ґрунту, ніж жито і менш вимогливе порівняно з пшеницею. На піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах росте добре. Потенціальна врожайність на родючих ґрунтах вища за жито і менша, ніж у пшениці.
Сприятлива реакція ґрунтового розчину для тритикале нейтральна або слабокисла (рН 5,5–7,0).
3. Тритикале, як і жито, потребує попередників,що рано звільняють поле і дають можливість якісно підготувати ґрунт для своєчасної сівби.
Кращими попередниками для тритикале є багаторічні бобові трави, однорічні трави, зернобобові культури, картопля, ріпак.
У зоні Полісся тритикале розміщують після багаторічних та однорічних трав, люпину, картоплі, гороху, льону-довгунцю.
Підготовка ґрунту для вирощування тритикале майже не відрізняється від підготовки його під інші озимі зернові культури. Проводять оранку, плоскорізний, поверхневий та нульовий обробітки.
Передпосівна підготовка ґрунту під тритикале подібна до інших озимих зернових культур. До висівання тритикале ґрунт утримують у чистому від бур’янів стані. Перед сівбою культивують на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням важкими боронами. Замість передпосівної культивації за допомогою КЛС-4 ґрунт можна обробляти комбінованими знаряддями.
Для сівби використовують високоякісне насіння зі схожістю не менше 87%. Воно має бути добре виповненим, ваговитим. Маса 1000 насінин не нижча 40–45 г.
Удобрюють тритикале переважно мінеральними добривами, а органічні застосовують під попередник. Мінеральні добрива значно підвищують врожайність та якість зерна. Фосфорно-калійні добрива вносять з осені, а азотні – в підживлення (фаза кущення, вихід у трубку)
Сіють переважно звичайним рядковим способом з міжряддями 15 см. Вузькорядний спосіб сівби має перевагу в тому, що рівномірніше розміщує насіння в рядку і на площі. Нові сівалки Містраль, СПУ-6Д формують міжряддя на 12 см.
Насіння цієї культури крупніше за розміром, ніж в озимої пшениці та жита. Тому оптимальна глибина сівби тритикале глибша, ніж у інших зернових культур першої групи.
На важких ґрунтах його загортають на 1–2 см мілкіше, на легких і при підсиханні посівного шару – на 1–2 см глибше.
На площах з низькою культурою землеробства глибину сівби тритикале збільшують до 4–6 см.
Норма висіву насіння після кращих попередників і в умовах достатнього зволоження становить 4–4,5 млн/га.
Норма висіву насіння після кращих попередників і в умовах достатнього зволоження становить 4–4,5 млн/га.
Більшість районованих сортів тритикале рекомендується висівати у середині оптимальних строків сівби озимої пшениці, що припадають на 10–25 вересня, а допустимі – до 5 жовтня.
Пізніше сіють при вирощуванні тритикале заресурсоощадними технологіями.
Зразу після сівби, в умовах нестачі вологи, проводять коткування для покращення умов проростання і підвищення польової схожості.
Для захисту від бур'янів, хвороб, шкідників, запобігання вилягання застосовують агротехнічні і хімічні методи ті ж, що й на посівах пшениці.
Використовують препарати для протруєння насіння і обприскування вегетуючих рослин згідно "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".
Для запобігання виляганню застосовують ретарданти, які вносять до початку інтенсивного росту стебла в довжину. Можна використовувати також кампозан та суміш двох ретардантів.
Зерно щільно сидить у колоскових лусках і при достиганні не обсипається. Щоб не пошкодити крупне зерно трітікале під час обмолоту, оберти барабана зменшують до 600 в хвилину, збільшують зазор між барабаном і підбарабанням.
Контрольні питання: