Види лірики на прикладі творів Т.Шевченка. �Філософська лірика
Поезія – це найвеличніша форма, у яку може втілитися людська думка.
Альфонс де Ламартін
Лі́рика — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в основу якого покладено емоції, переживання людини. Це слово утворилося від назви музичного інструмента – ліри, під акомпонемент якого у Давній Греції читали вірші.���Ліричні твори – віршовані твори, у яких не розгортаються події, а виражаються думки, почуття, переживання людини в певних обставинах, під впливом певних подій.��Ліричний герой – це носій думок, переживань у ліричному творі.��
Особливості лірики:�* вираження почуттів і роздумів, викликаних зовнішніми обставинами;�* елементи розповіді та описи;�* висока образність та емоційність;�* інтенсивне використання образних засобів;�* стислість викладу;�* віршова форма;�* малий обсяг.�
Види лірики:���� Жанри:�*Гімн *Романс *Ода *Сонет�*Елегія *Епіталама *Епіграма *Ідилія�*Медитація *Акровірш *Послання�*Фігурний вірш *Верлібр *Панегірик�
Філософська | Інтимна (любовна) | Громадян-ська | Пейзажна | Релігійна |
Філософська лірика – поетичні твори, у яких виражаються думки і почуття ліричного героя щодо буття, світу, сенсу життя, добра і зла.
Тема: звернення Тараса Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя.
Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Жанр: громадянська лірика.
Художні засоби:
Епітети: лиха година; думи сизокрилі; Дніпро широкий; тихі речі
Порівняння: привітаю, як діток
«Думи мої, думи мої»
Медитація (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами сутності буття, сенсу життя, схиляючись до філософських узагальнень.
Теорія літератури
Для медитацій характерні опозиції
Медитація часто виступає як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутрішнього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в медитативних віршах — інтонації-роздуми.
«людина — суспільство»
«людина — людина»
«людина — особистість»
Тема: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Жанр: філософська лірика, медитація
Художні засоби:
Епітети: люди злії, лукавії; славній Україні; окраденую (Україну)
Метафора: злії люди Україну присплять
Оксиморон: На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
«Мені однаково»
Строфа – віршовані рядки, з’єднані між собою римами й інтонацією, що повторюється.
Рима – співзвучність закінчень слів у віршованих рядках, яка охоплює останній наголошений голосний та наступні за ним звуки.
Римування – характер розміщення рим у вірші. У межах чотиривірша розрізняють:
Верлібр (Білий вірш) – неримований, нерівнонаголошений віршорядок.
Наприклад:�Парне: ААББ.�З голоду й нужди вмирає мужик,�Крадіж, рабунки, весь край – один крик.�Мати вбиває голодну дитину.�Батько кидає кохану родину (І.Франко)��Перехресне: АБАБ.�Я хочу на озеро Світязь,�в туман таємничних лісів.�Воно мені виникло звідкись,�у нього сто сот голосів. (Л.Костенко)��Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.�Це ж нею дихав і сміявся світ, �Це ж їй молились зграї лебедині. �Їй, що вродилась у прибрежній піні �І що міцніша за міцний граніт (М.Рильський)���
Художні засоби (тропи) –вживання слова �у переносному його значенні
Метафора – це троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними.
Власне метафора
перенесення властивостей неживих предметів на інші неживі предмети, поняття, на живих істот та на людину.
Уособлення
перенесення властивостей живих істот, крім людини, на предмети, явища природи, поняття.
Персоніфікація перенесення людських рис на інших живих істот, предмети, поняття.
*Замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.
*Вечір тутачки крапчастий в деревах моркву гризе.
*Грім розсердився.
*Вишня пишається білим цвітом.
*Ой не крийся, природо, що ти в тузі за літом, у тузі.
*Чистенькі віконця сміються до сонця.
*Важким холодним сном за хатою спала земля.
*Грає синє море, грає серце козацькеє, а думка говорить.
Епітет Порівняння
Образне означення, що додає образну, емоційну характеристику особи, явища, предмета.
Художній засіб, у якому один предмет, подія зіставляється з іншим, у яких ці особливості виявлені різко, яскраво.
Гіпербола Анафора Епіфора
Художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності.
Єдинопочаток
Єдинокінець
*Щира праця гори верне.
*Я казав це тисячу разів.
*Височенний як дуб.
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Сили дано мені долею,
Удача дана мені долею,
І невдача – долею;
Все в світі звершується долею.
Домашнє завдання
1.Підготувати виразне читання поезій сучасних поетів- земляків
2.Підготувати повідомлення про сучасних поетів-земляків