Т.ШЕВЧЕНКО «ОЙ ТРИ ШЛЯХИ ШИРОКІЇЇ»
«Ой три шляхи широкії»
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині…
А дівчина заручена –
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов’яла.
Не вертаються три брати.
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину…
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.
Поезію «Ой три шляхи широкії…» називають перлиною поетичної творчості Т. Шевченка.
Побудована вона за фольклорними мотивами, коли козаки поїхали шукати в далекі світи своєї долі (а можливо, їх змусили служити у війську) й не повернулися. Страждає стара мати, жінки з діточками, гине наречена. Вірш написаний під час перебування поети в казематі, де був він у неволі, самотній, страждаючий. Тому в його по етичних рядках і вилилося гаряче співчуття до таких же знедолених. Вірш “Ой три шляхи широкії” має фольклорні мотиви, а саме: поезія дуже схожа на народну пісню за багатьма ознаками, хоча й зберігає виразний авторський стиль Т. Шевченка.
Історія написання
Скільки хлопців залишали рідні домівки і вимушені були йти в солдати або на війну, яка розпалювалася в інтересах самодержавства. Скільки їх, вірних синів України, вже не поверталися додому, в якщо і приходили, то посивілими, згорбленими, хворими дідами!
Т. Шевченко сам був солдатом і тому знав всі труднощі цієї служби. Як важко і боляче розставалися молоді хлопці з родинами, не знаючи про те, що, можливо, вони і не повернуться до своїх родин. Цей життєвий факт і покладений в основу цієї поезії письменника.
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання: 1847
Жанр: громадянська лірика, зв’язок поезії з усною народною творчістю.
Тема: відтворення трагічного становища життя на Україні, пов’язаного з тогочасним суспільним ладом.
Ідея: засудження влади, яка руйнує щастя українців, чинить перешкоди повноцінному їх життю.
Основна думка: немає радості, щастя в українських оселях, бо народ позбавлений волі.
Провідний мотив твору – сумовитий роздум про безталанну долю України.
Образи та символи :
ясени — символ молодого покоління і тим самим символ безперервності життя,
явори — символ родини і родинного добробуту,
тополя — символ жіночої долі,
калина — символ молодості, шлюбу.
Художні засоби
— постійні епітети: «шляхи широкії», «червона калина», «стара матір», «молода дівчина», «висока тополя», повтор: «плаче»,
- персоніфікація: «шляхи зійшлися»,
- образи-символи: калина, явір, тополя, шлях, терен, число три,
- художні паралелізми: «...Шляхи широкії докупи зійшлися. На чужину з України брати розійшлися»; «Не вертаються брати...» — «шляхи терном заростають», метафори: «шляхи зійшлися», «калина зов’яла», «шляхи терном заростають»
Композиція
Експозиція: брати розійшлися з України на чужину.
Зав’язка: рідні брати насаджують дерева, кущ калини як обереги на випадок лиха, нещастя.
Кульмінація: страждання матері, сестри, діточок, коханої, внаслідок цього висихають насаджені ними явори, ясени, тополя, калина.
Розв’язка:
Не вертаються три брати,
По світу блукають.
А три шляхи широкії
Терном заростають.
Поперек вірша проходить риса нещасного та важкого становища тогочасних українців. Суспільство ніяк не сприяло покращенню умов праці та життя. Люди гинули в злиднях, їх безчестили та позбавляли волі. Надії на краще життя в рідних краях майже не було. Люди робили вибір – або скорювались суспільному порядку і гинули, або шукали кращої долі на чужій землі. Герої – рідні брати, які перед від’їздом посадили дерева – калину, явір та тополю. Брати надіялись, що посаджені дерева біля домівки принесуть їм щастя та будуть служити оберегом від злої долі, але дерева зав’яли від материнських та дівочих сліз.