Постановою Верховної Ради України 22 липня 2025 року № 4558-IX установлено щорічно 28 липня відзначати День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Дату обрано на вшанування роковин трагедії в колишній Волноваській виправній колонії № 120 в окупованій Оленівці Донецької області, де в ніч із 28 на 29 липня 2022 року російські війська здійснили масове вбивство українських військовополонених, переважно оборонців Маріуполя, які за наказом українського військового командування вийшли із території заводу “Азовсталь” під гарантії збереження життя та подальшого обміну. Унаслідок цього теракту десятки українських захисників загинули, ще понад сотня зазнала поранень.
У ніч з 28 на 29 липня 2022 року росіяни підірвали барак із полоненими азовцями. Полонені, які перебували ближче до вибуху, загинули. Ті, що були в іншій частині – отримали важкі поранення й опіки. Лунали крики. Але зайти всередину було неможливо. Росіяни ж не діяли надто довго…
Частина українських військових померла від больового шоку та втрати крові, бо росіяни вчинили ще один злочин – і не прийшли бранцям на допомогу. Щонайменше 53 українські захисники загинули та ще 130 дістали поранення різної важкості.
Масштабність та системність скоєння агресором воєнних злочинів підтверджуються інформацією Офісу Генерального прокурора України: станом на червень 2026 року правоохоронними органами України зареєстровано понад 200 тис. кримінальних правопорушень за ознаками злочину, передбаченого статтею 438 КК України («Воєнні злочини»)
Полон є одним із найтяжчих проявів війни, адже саме в неволі люди нерідко зазнають катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, а також інших грубих порушень міжнародного гуманітарного права.
На відміну від України, у рф не створені спеціальні табори для утримання військовополонених, і полонені комбатанти розміщені по установах пенітенціарної системи рф, як ув’язнені особи. Наразі відомо про понад 180 різних місць несвободи на тимчасово окупованій території України та на території рф. У місцях утримання поширені систематичні катування та жорстоке поводження, що супроводжують полонених на всіх етапах упродовж усього часу перебування у полоні. За даними, оприлюдненими Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні у лютому 2025 року, майже всі (95 %) зі 454 звільнених українських військовополонених, яких опитали, повідомили про пережите катування або жорстоке поводження в російському полоні. Понад половина з опитаних зазнала сексуального насильства. Жахливі умови утримання та нелюдське поводження призводять до виникнення або загострення хронічних хвороб, психічних розладів, смерті.
Водночас упродовж 2025 року залишалася незмінною практика позбавлення свободи та утримання цивільних громадян України, які перебувають в окупації без офіційного пред’явлення будь-яких звинувачень, надання можливості для оскарження законності затримання, зв’язку із зовнішнім світом та гарантій справедливого розгляду або перегляду справи в суді тощо. Такі затримання з подальшим адміністративним або кримінальним переслідуванням переважно відбуваються за підозрою у лояльності до України або співпраці з Силами оборони України та мають на меті залякування й поширення контролю над населенням тимчасово окупованої території.
Жертвами російського полону стали не лише військовослужбовці та учасники добровольчих формувань. У неволі опинилися також цивільні особи – журналісти, волонтери, представники органів місцевого самоврядування, громадські активісти та жителі тимчасово окупованих територій, які не погодилися з окупацією або підтримували Україну. Багато з них були страчені, закатовані, загинули внаслідок жорстокого поводження або досі вважаються зниклими безвісти. Станом на грудень 2025 року наявна інформація про позбавлення свободи російською федерацією 1 782 цивільних українських громадян. Водночас реальна кількість бранців може бути значно вищою, адже доля тисяч цивільних осіб, які зникли безвісти під час окупації української території, досі залишається невідомою. Частину тіл загиблих досі не повернуто в Україну, а доля багатьох людей залишається невстановленою.
Україна невпинно працює над поверненням бранців, так у 2025 році проведено 11 заходів, у ході яких звільнено та повернуто в Україну 3 435 осіб, зокрема 3 180 військових і 255 незаконно утримуваних у неволі цивільних осіб.
Запровадження Дня вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні має на меті гідне вшанування пам’яті українських військовослужбовців, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в боротьбі за незалежність, державний суверенітет і територіальну цілісність України, стали жертвами жорстокого насильства під час російської окупації, увічнення їхнього героїзму, громадянської відваги, стійкості, самовідданості та сили духу, зміцнення патріотичних настроїв у суспільстві.
Схилімо голови перед пам’яттю військових, добровольців і цивільних, закатованих, страчених або вбитих у російському полоні. Зупинімося на хвилину, щоб згадати, подякувати всім тим, хто віддав життя за нас, та вшанувати кожне серце, яке перестало битися заради нашого майбутнього.