Лубенська територіальна громада ДЮКСОТ «Валтекс», Гімназія імені Героя України Віри Роїк Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області

КОЛИ МИСТЕЦТВО СТАЄ СИЛОЮ: ІСТОРІЯ БРАТІВ МІРОШНИЧЕНКІВ

Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна». Напрям експедиції: «Духовна спадщина мого народу».

Краєзнавчо-пошуковий загін «Оберіг».

Мистецтво як дзеркало душі

Мистецтво здавна є важливою складовою духовного розвитку людства. Картини, скульптури та інші художні форми не лише відображають зовнішній світ, а й відкривають внутрішній всесвіт людини, її почуття та ідеали.

Лубни мають багату культурно-мистецьку спадщину, сформовану талановитими митцями. У цьому контексті творчість братів Мірошниченків посідає особливе місце. Володимир і Олександр стали помітними постатями лубенського мистецького середовища, сформувавши власну творчу мову, що поєднує професіоналізм, емоційність і багаторічний досвід. Їхні роботи вирізняються уважністю до деталей, любов’ю до природи та глибоким відчуттям краси, яке вони передають у кожному полотні чи графічній роботі.

Дитинство та юність братів Мірошниченків

Олександр та Володимир Мірошниченки народилися 30 листопада 1964 року в Донецьку. У трирічному віці батьки переїхали до Лубен, де брати пішли до 1 класу Лубенської школи №2 (нині ліцей імені братів Шеметів).

Яскравим спогадом дитинства стала перша зустріч із художником Василем Івановичем Семенютою, який у 1973 році шукав талановитих дітей для Лубенської художньої студії. Він переконав батьків віддати хлопців на заняття з малювання, що стало справою всього їхнього життя.

Шкільні роки та перші кроки у мистецтві

Шкільні роки братів Мірошниченків, як згадує однокласник Василенко О. М., були сповнені спорту. Ця любов до спорту виховала в них дисципліну та вміння працювати в команді – якості, що згодом стали цінними і в творчості.

Паралельно зі школою, Олександр та Володимир активно розвивали художні здібності.

У Лубенській художній студії під керівництвом Василя Івановича Семенюти вони опановували основи малюнка, живопису та композиції.

Після закінчення школи та служби в армії, брати вирішили поєднати художню пристрасть з практичними навичками, обравши навчання в Київському технікумі легкої промисловості. Тут вони здобули спеціальність «художник-модельєр взуття та виробів зі шкіри», застосовуючи свої творчі здібності у дизайні та прикладному мистецтві, що стало ключовим етапом у формуванні їх як універсальних митців.

Творчість Олександра Мірошниченка: від модельєра до художника

Олександр Мірошниченко розповів, що перший портрет він намалював у 8 класі – це була його майбутня дружина.Після 2016 року Олександр повернувся до Лубен, де з’явилася можливість займатися улюбленою справою: пейзажами, натюрмортами, портретами та тематичними композиціями. Його картини відзначаються теплими кольорами та чуттєвим зображенням природи.

Особливо йому до вподоби коні. Картину «Табун коней» він малював 5 років, працюючи над нею під час роботи в Китаї, в Луганську та Лубнах.

Олександр Мірошниченко — один із тих лубенських митців, чиї здобутки звучать упевнено. Він провів низку персональних виставок у Луганську, Полтаві, Лубнах і Миргороді, де представив пейзажі, натюрморти та графіку. Його роботи відзначають за особливу увагу до природи й людських характерів.

Його творчість нині поєднує живопис, графіку та роботу з каменем, а виставки братів Мірошниченків збирають повні зали й підтримують волонтерські ініціативи.

У 2019 році він став членом Національної спілки художників України, Повернувшись до Лубен після років роботи в Луганську, митець активно долучився до культурного життя міста та великої кількості мистецьких проєктів.

«Мої картини дихають Україною» (В. Мірошниченко)

Володимир Мірошниченко створює пейзажі, портрети та натюрморти, у яких зберігає тепло миттєвості та глибину людських переживань. Його картини впізнаються за м’яким світлом, та тонкою кольоровою гармонією.

Художник особливо уважний до Володимир працює в техніках олійного живопису й графіки, а також у художній обробці каменю, що додає його творчості різноманітності та об’ємності.

Його полотна неодноразово експонувалися у Лубнах, Полтаві та Черкасах, посідаючи помітне місце в регіональному мистецькому просторі.

Шляхами Шевченка та сучасність

Виставки «Шляхами Шевченка»

Тема Т. Г. Шевченка у творчості Володимира Мірошниченка переросла в серію виставок «Шляхами Шевченка». Перша велика персональна виставка відбулася в Полтаві.

Продовження серії

Після Полтави роботи демонструвалися в Черкасах і Чорнухах. Одну з картин художник передав у Чорнухинський музей Сковороди.

Натхнення

Володимир Мірошниченко любить малювати українську природу – Сулу, монастирі, луки, де квітне цикорій, мов синє море.

Волонтерство

Волонтерська діяльність братів Мірошниченків стала невід’ємною частиною сучасного життя Лубен. Олександр і Володимир перетворили свою творчість на реальний інструмент допомоги, передаючи картини, розписані тубуси та гільзи на благодійні збори для військових.

Благодійний фонд «Спільні Справи» активно співпрацює з Олександром: його розписані бойові тубуси стають головними лотами аукціонів, а виручені кошти йдуть на потреби ЗСУ.

Фонд «Довіра та Допомога» часто працює з Володимиром, чиї розписані тубуси волонтери називають «мистецтвом, що рятує». Завдяки роботам Володимира вдалося зібрати значні суми на техніку та спорядження.

Брати Мірошниченки поєднали мистецтво і волонтерство, перетворивши свої картини на підтримку для тих, хто захищає Україну. Їх творчість формує сучасну культурну історію Лубен і надихає громаду цінувати красу рідного краю. Вони передають свої роботи в музеї, на благодійні збори та колекціонерам, роблячи мистецтво частиною добрих справ. Через свою працю художники навчають дітей бачити світ уважніше й добріше. Їхні полотна — це щира любов до України, втілена в кольорах.