Коли майже у всіх країнах Європи панувало мистецтво бароко, у Франції формується новий стиль класицизм, який орієнтувався на високі зразки античної Греції та Риму, на ідеали Відродження. На зміну бурхливому і динамічному бароко він приніс урівноваженість і гармонію в усьому.
Класицизм (лат. classicus – зразковий) – художній напрям в мистецтві XVII-XVIII ст. Виник у Франції. Сформувався під впливом Відродження і Бароко.Пізній класицизм, що отримав назву ампір (поширився в 1-й третині ХІХ ст.), засвоює масштабність характерну для бароко і набуває рис парадності й пишност
Головне завдання классицизму – створення значного монументального мистецтва, яке втілює ідею об’єднання нації навколо трону, виховує народ. Особисті інтереси й почуття підпорядковуються державним (на першому місці держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний герой. Складаються строгі норми поведінки – бурхливий вираз почуттів вважається непристойним і є ознакою низького походження чи поганого виховання. Вища чеснота людини – виконання обов’язку, служіння державі. У творах мистецтва виникає образ конфлікту почуттів та обов’язку, особистості й держави.
Яскраво цей стиль проявився в архітектурі. Художні засоби класицизму були підпорядковані строгій організованості, ясності образів, простим і чітким геометричним формам.
У великих містах Європи зводили тріумфальні арки, що повторювали форми римських споруд.
Новгород-Сіверський (ЧЕРНІГІВЩИНА)
ПАРИЖ
ЧЕРНІГІВ
Тріумфальна арка на площі Каррузель в Парижі
ДИКАНЬКА
БУДИНОК ІНВАЛІДІВ
БУДИНОК ІНВАЛІДІВ
Одним з яскравих зразків архітектури французького класицизму є собор Будинку інвалідів, зведений за проектом Жуля Ардуена- Мансара. Центральна частина фасаду виступає вперед, виділяючись двома ярусами колон: у першому — доричні, у другому — коринфські. На колонаду зверху поставлений блок, що у перетині повторює барабан, прикрашений парними колонами на першому поверсі і великими вікнами на другому, основним завданням яких є освітлення внутрішнього інтер’єру купола. Цю величну споруду вінчає купол, оздоблений позолоченим орнаментом, а над ним височіє граціозний купольний ліхтар зі шпилем. Висота собору сягає 107 метрів.
ЛУВР
Французи в той час надавали великого значення зведенню Східного фасаду ЛувраФранцузи в той час надавали великого значення зведенню Східного фасаду Лувра — головної королівської резиденції, а тому запросили найталановитіших зодчих і оголосили конкурс на кращий архітектурний проект. У цьому конкурсі брав участь і відомий майстер бароко Лоренцо БернініФранцузи в той час надавали великого значення зведенню Східного фасаду Лувра — головної королівської резиденції, а тому запросили найталановитіших зодчих і оголосили конкурс на кращий архітектурний проект. У цьому конкурсі брав участь і відомий майстер бароко Лоренцо Берніні, який запропонував проект з вигнутими фасадами, оздобленими великою кількістю декоративних елементів. Проте було вирішено, що така споруда буде надто пишною і надано перевагу класичному проекту Клода Перро.
Не менш прекрасною і важливою частиною ансамблю є парк, спроектований Андре Ленотром. Він складається з великої кількості терас, які знижуються в міру віддалення від палацу. Клумби, газони, оранжерея, басейни, фонтани, а також численні скульптури на античні сюжети представляють собою продовження палацової архітектури. За задумом архітектора всі алеї були прокладені за геометрично правильною схемою, басейни мали бути геометричної форми, а кожна паркова алея — закінчуватися водоймою. У кінці королівської алеї розміщені фонтан Аполлона і канал.
Андре Ленотр
Андре Ленотр
Шедевром архітектури, що поєднав класицизм і бароко, став палацово-парковий ансамбль у Версалі — резиденції французьких королів. Король Франції Людовік XIV задумав створити справжнє чудо світу. На місці диких лісів з’явився палац і парк з численними алеями, скульптурами, каналами, альтанками і фонтанами. У створенні цього проекту брали участь зодчі Луї Лево, Жуль Ардуен-Мансар і декоратор садів та парків Андре Ленотр.
Справжньою прикрасою Великого палацу стала Дзеркальна галерея довжиною 73 метри. З одного боку цієї парадної зали знаходяться 17 високих вікон, а з протилежної —- величезні дзеркала, у яких відображувалися небо, озера, фонтани й скульптури парку.
Палацові зали були прикрашені рельєфами і скульптурними ансамблями, що надавало їм особливої урочистості й пишності.
Найвище художнє втілення класицизму проявив у мистецтві скульптури Антоніо Канова, який у своїх героїчних та ідеалістичних творах наслідував традиції еллінізму, зокрема надихався статуями Праксителя.
Кінець ХVІІІ – поч. .ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю – класицизму. Спорудам того часу притаманні світлі барви, стримані й чіткі архітектурні форми, відсутність пишного оздоблення. Основними ознаками нової архітектури були імпозантність і урочистість.
БУДІВЛЯ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Головний і найстаріший корпус університету, у центрі Києва. Пам'ятка історії національного значення і символ вітчизняної фундаментальної університетської освіти. Будинок Червоного корпусу був збудований у 1837-43 рр. у стилі класицизму за проектом італійського архітектора Вінченцо (Вікентія) Беретті (1781-1842 рр.)
ПАЛАЦ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО У БАТУРИНІ
Після скасування гетьманства (1764р.) Кирилу Розумовському спало на думку побудувати у Батурині палац. Його будівництво за проектом шотл. арх. Чарльза Камерона тривало протягом 1799-1803 рр. Палац має три поверхи. Один фасад прикрашено лоджією, другий — балконом. Бічні фасади мають напівротонди, що значно збагатили силует. У серпні 2009 року було закінчено масштабну відбудову цієї пам'ятки архітектури
ВОРОНЦОВСЬКИЙ ПАЛАЦ (ОДЕСА
ПАЛАЦОВО-ПАРКОВИЙ АНСАМБЛЬ «САМЧИКИ»
ПАЛАЦ ПОТОЦЬКИХ
Одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова і України, закладений у 1880 році, виконано в стилі французького класицизму. Він має цегляну Н-подібну будівлю з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами, три поверхи з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон, ліпними консолями балконів та балюстрадами . Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Зі сторони заднього фасаду палац має терасу, заокруглені сходи з балюстрадою спускаються в парк (до 1879 року тут знаходився великий міський парк, але на початку XX ст. навколо палацу збудували низку багатоповерхових будинків, тому вид на будівлю залишився відкритим лише з однієї вулиці)
До речі, біля палацу Потоцьких в 1978 р. режисером Георгіем Юнґвальд-Хількевичем були зняті сцени відомого і для багатьох улюбленого фільму “Д’Артаньян та три мушкетери” за мотивами роману Олександра Дюма – батька “Три мушкетери”.
Потьомкінські сходи
Протягом століть найвідоміші сходи Одеси і України називали: Воронцовськими, Рішельєвськими, Гігантськими, Кам’яними, Приморськими, Портовими сходами Миколаївського бульвару і сходами бульвару Фельдмана.
Дана споруда з’єднує центральну частину міста і морський вокзал. Спочатку на сходах було рівно двісті сходинок. Сьогодні Потьомкінські сходи це 192 сходинки і одна з головних визначних пам’яток Одеси!
СКУЛЬПТУРА
На вулицях і площах міст встановлювали пам’ятники.
Наприклад, пам’ятник Арману де Ришельє в Одесі створив видатний скульптор Іван Мартос. Творам митця властиві довершеність пропорцій, урівноваженість композицій, гармонійність і благородство.
Гармонійно вписується у дніпровський ландшафт пам’ятник князю Володимиру в Києві (скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро Клодт і архітектор Олександр Тон).
ПАМ’ЯТНИК БОГДАНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ
Є найвідомішим пам’ятником Києва, своєрідною візитівкою міста. Скульптура є символом мужності полководця, який неначе зупиняє стрімкий рух, аби вказати народові, що зібрався на. площі, па північний схід (саме на Софійському майдані в 1648 році кияни зустрічали Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості
Окрім круглої скульптури, майстри застосовували горельєф і барельєф.
ЖИВОПИС
Художники, які творили в класичному стилі, широко використовували теми, образи і мотиви античного і ренесансного мистецтва.
«Французьким Рафаелем» назвали нащадки класика живопису Ніколи Пуссена. Він захоплювався природою, її величчю і гармонією, тому провідним жанром у його творчості став краєвид. Картини митця поетичні, витончені за колоритом.
У картинах французького художника Клода Лоррена міфологічні сюжети підпорядковані зображенню прекрасної і величної природи. Його пейзажам притаманні тонкий колорит, майстерно побудована перспектива, класична завершеність композицій.
У першій половині XIX ст. розвиваються жанри станкового живопису: портретний, історичний, пейзажний. Особливо популярним став парадний портрет.
Прикладом картини на історичну тематику е «Володимир і Рогнеда» Антона Лосенка (1737-1773), присвячена подіям князівської доби. Уродженець м. Глухова, походженням з козацької родини, живописець закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, яку згодом очолив. Він написав низку композицій на міфологічні й біблійні сюжети, став основоположником російського історичного живопису.
Творчість двох видатних українських художників Володимира БоровиковськогоТворчість двох видатних українських художників Володимира Боровиковського (1757-1825) та Дмитра Левицького (1735-1822), вихованців Петербурзької Академії мистецтв, була вирішальним фактором у становленні портретного живопису. До європейського рівня піднесли вони портретний жанр завдяки високій майстерності й глибині пізнання людини. Народжені в Україні, вони здобували свої перші фахові навички на українській землі, де сформувалися їхні естетичні уподобання. Батько Д. Левицького був відомим живописцем і гравером майстерні Києво-Печерської лаври, а В. Боровиковський — виходець із родини миргородських іконописців.
Левицький Дмитро Григорович
Боровиковський Володимир Лукич
В. Боровиковський уславився як майстер камерного і парадного портретів.
Д. Левицький у численних портретах досягає гармонійності й ефектності композицій, тональної єдності відтінків кольорів, виразності поз і жестів зображених людей.
Таким чином, класицизм збагатив мистецтво живопису новими темами й образами, новим «прочитанням» традиційних жанрів.