Комп’ютерні мережі
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що складається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.
Вдосконалення апаратури та програмних засобів досягло такого рівня, що встановити та експлуатувати комп’ютерну мережу може більш-менш освічений користувач.
Появу комп'ютерних мереж можна розглядати як важливий крок у розвитку комп'ютерної техніки на шляху розширення її можливостей, а, отже, і на шляху розширення інтелектуальних можливостей людини у різних сферах діяльності .
�Об’єднувати комп'ютери в мережі почали близько 35 років тому.�
ІНФОРМАЦІЙНА КОМУНІКАЦІЯ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЯ
“Комунікація” - слово латинського походження,що означає �“повідомлення”, “сполучення ”, �“передавання”.
Спектр інформаційних комунікацій досить широкий: від спілкування на побутовому рівні та під час навчального або виробничого процесу до поширення інформації через телебачення, друковані й електронні видання.
Телекомунікація здійснюється за допомогою таких засобів:
Радіозв’язок
Телевізійний зв'язок
Телеграфний зв'язок
Телетайпний зв'язок
Телефонний зв'язок
Супутниковий зв'язок
Сьогодні комп'ютерні комунікації здійснюються за допомогою комп'ютерних мереж.
Локальні та глобальні комп'ютерні мережі�
Комп'ютерна мережа може складатися як із двох,так і з багатьох комп'ютерів і охоплювати різні за площею території.�
За розміром охоплюваної території розрізняють такі види мереж
Персональна мережа
Будується навколо
людини й об’єднує
персональні електронні
пристрої
Охоплює порівняно
невелику територію чи групу будівель(підприємство,
школа, інститут)
Міська мережа
Працює в кількох
районах міста або
в усьому місті
Глобальна мережа
Охоплює великі
території, може включати
десятки й сотні тисяч
комп’ютерів. Прикладом
такої мережі є Інтернет.
Подана класифікація мереж не єдина і враховує лише одну характеристику мережі – відстань,на яку можуть передаватися дані.�
Набір основних
компонентів мережі, характер їх взаємодії
та спосіб з’єднання (топологія) залежать
від архітектури мережі.
Архітектура мережі – це спосіб логічної, функціональної та фізичної організації її технічних і програмних засобів.
Розрізняють кілька мережних архітектур.
найпоширеніші з них дві: однорангова та клієнт-серверна.
Однорангова мережа - це така мережа, в якій всі комп’ютери
рівноправні
Клієнт-серверна
мережа – це мережа,
у якій пристрої
є або клієнтами
або серверами
Описати можливі конфігурації різних мереж допомагає поняття мережної топології.
Мережна топологія – це схема з'єднання пристроїв, що входять до складу мережі.�Виділяють чотири основні топології, які різняться між собою можливостями та вартістю реалізації:
“Зірка” - у мережі використовують спеціальний пристрій, через який до неї підключено всі інші пристрої.
“Шина” – усі пристрої послідовно підключено до одного кабелю - шини
“Кільце” – пристрої послідовно з'єднано один з одним, останній пристрій підключено до першого.
“Сітка” – кожен комп’ютер або пристрій з’єднано з одним або кількома пристроями мережі, іноді з усіма.
Передавання даних мережею
Комунікаційні протоколи та мережні стандарти
Ethernet
Найпоширеніший сьогодні протокол і стандарт
для проводових локальних мереж
TCP/IP
Набір протоколів, який
використовується
для передавання даних
через мережу Інтернет.
Протокол безпроводового доступу.
Застосовується для доступу до Інтернету
з мобільних телефонів.
Wap (Wireless Application
Protocol)
Wi-Fi (Wireless Fidelity)
Wi-Fi, WiFi (від англ. Wireless Fidelity) — торгова марка, що належить Wi-Fi Alliance. Загальновживана назва для стандарту бездротового (радіо) зв'язку передачі даних, який об'єднує декілька протоколів
Bluetooth
Низка технологій безпроводових
мереж,які призначено для використання разом із технологією WI-FI або замість неї з метою розширення безпроводових мереж.
WiMax, Mobile WiMax
і Mobile-Fi
Bluetooth— це технологія бездротового зв'язку, створена у 1998 році групою компаній: Ericsson, IBM, Intel, Nokia, Toshiba. Стандарт для безпроводових персональних мереж.