��
Значення назви оповідання «Жага до життя». Описи природи та їхня роль у тексті
Тільки людина може здійснити неможливе.� Ральф Емерсон
https://academia-nikolenko-6klas.com.ua/wp-content/uploads/2022/11/dzhek-london-zhaga-do-zhyttya.pdf
2. Експрес-тест: https://academia-nikolenko-6klas.com.ua/check-yourself/kozaczkyj-gercz-ekspres-testy/
Пригадай зміст оповідання
Система образів оповідання
Білл
Людина
Науковці
Вовк
Природа
Аляска
Річка Копермайн
Гудзонова затока
Північний Льодовитий океан
Північне полярне коло
Велике Ведмеже озеро
Словникова робота
Пейзаж ( фр., країна, місцевість) – зображення природи в різних видах мистецтва ( живопис, література, музика, фотографія, декоративно-ужиткове мистецтво).
Пейзаж у літературі - опис природи в художньому творі.
Аляска очима американського художника Роквела Кента
За описом природи визнач подію та стан героя
«Побіля обрію дотлівало сонце, ледве проглядаючи крізь запону туману й мли, що налягали на землю без чітких обрисів, наче гуща.»
«Він знову озирнув те коло світу, в якому залишився. Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз проблиснув страх.»
Зрада друга (страх)
«Сонце зійшло на північному сході — принаймні там розвидніло, бо сонце ховалося за товщею сизих хмар».
«Він видерся на пагорок і розглянувся довкола. Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця. Він не знав, де північ, і забув, якою дорогою прийшов сюди минулого вечора.»
«Спершу він плакав тихенько, далі вголос, і його ридання розлягалися над байдужою пустелею довкола.»
Втратив орієнтири, заблукав (розгубленість); втеча риби в шпарину, лиса з куріпкою (безсилля)
«На ранок він змерз і прокинувся зовсім хворий. Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні. Віяв холодний вітер, і перший сніг побілив вершки горбів. Поки він розпалив вогонь і нагрів води, повітря сповнилось білою гущею. Почав падати мокрий лапатий сніг. Попервах він танув, ледве торкаючись землі, але дедалі снігопад густішав, і зрештою сніг укрив землю суцільним завоєм, погасив вогнище й замочив запас моху.
Це вже був знак, що треба брати клумак на плечі і плентатися далі, він і сам не знав куди.»
«Цієї ночі у нього не було ні багаття, ні окропу, він заповз під свої укривала й заснув неспокійним голодним сном. Сніг перейшов у холодний дощ».
Думки тільки про їжу (відчай)
«Настав день — сірий, без сонця. Дощ ущух. Голод уже йому не дошкуляв.»
«Від дощу сніг розтанув, біліли тільки верхівки горбів. Визирнуло сонце, тепер він зміг орієнтуватися і побачив, що загубив дорогу.»
Думки про подальший шлях (надія)
«День видався туманний, і того ж таки дня в ньому знову прокинувся голод.»
Настали жаскі дні зі снігом та дощем. Він уже не зважав на час, коли спинявся на ночівлю і коли вирушав у дорогу. Ішов він як удень, так і вночі. Відпочивав там, де падав, і насилу плентався вперед, коли в ньому знов спалахувало притьмяніле життя. Своєю волею він уже не боровся. Це просто життя в ньому не хотіло вмерти й гнало його вперед. Він не страждав. Нерви його притупіли, заніміли, уява сповнилась моторошними видивами й солодкими мріями.»
Погоня за куріпкою, зустріч з ведмедем, вовками (напівсвідоме існування
Десь удалині мекали оленята. З пам'яті виникали неясні спогади про дощ, вітер і сніг, але як довго стояла негода — два дні чи два тижні, — він не знав. Якусь часину він лежав нерухомо, сонце пестило його ніжними променями й напоювало теплом змучене тіло. Гарний день, подумав він. Може, пощастить визначити, де північ, а де південь
«Зійшло яскраве сонце, і весь ранок він шкандибав, зашпортуючись і падаючи, до корабля, що виднів на іскристому морі. Погода стояла чудова — в північних
широтах настало коротке бабине літо. Воно могло тривати тиждень, а могло
скінчитись і завтра або позавтра.»
«Тривало бабине літо».
Побачив корабель (подив, віра в порятунок)
ГІМНАСТИКА ДЛЯ ОЧЕЙ
Дослідження.
Як змінюється опис сонця у творі, що це символізує?
Початок оповіді. «Сонце сідає… дотліває, ховається.» (Підкреслюється
самотність героя.)
Перший день. «Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску
сонця». (Закрите хмарами сонце, сіре небо підкреслюють тяжкі сумніви, що
виникають у душі героя.)
День другий. «Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні». (Усе на
вколо сіре, холодне, герой теж замерзає, почувається самотнім, з'являється
безнадія.)
Третій день. Описи природи відсутні. (Герой самотній, байдужий, він зрозумів,
що має надіятися лише на себе, бореться за життя.)
Четвертий день. «Знову туман». Увечері «він прийшов до тями, лежачи горілиць
на кам'яному виступі. Гріло яскраве сонце». (Поява сонця символізує надію на
порятунок, яка з'явилася у героя — він побачив корабель.)
П'ятий день. «Зійшло яскраве сонце... Погода стояла чудова...». (Природа ніби
вітає порятунок героя.)
Визначте з допомогою хмарок слів різницю між різними перекладами назви оповідання Джека Лондона: “ЛЮБОВ до життя” і “ЖАГА до життя”
Любов?
Жага?
Які якості характеру не дали героєві загинути?
Ві
Домашнє завдання
2. Виконати інтерактивні вправи 1-3: