СТАРОДАВНЯ СПАРТА. УСТРІЙ СПАРТАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Коли і як виникла Спартанська держава?

На південному сході Пелопоннесу розташована область Лаконіка. Центральну її частину перетинає долина річки Еврот з родючими ґрунтами, тому основним заняттям жителів було землеробство. З трьох боків Лаконіку оточують високі та важкодоступні гори. Потрапити до неї можна лише здолавши декілька перевалів. Морські береги були незручними для мореплавства: високі та уривисті або, навпаки, низькі та заболочені. Такі особливості географічного положення Лаконіки перешкоджали її жителям активно торгувати з іншими областями Греції і заморськими країнами.

Наприкінці ІІ тис. до н. е. Лаконіку завойовали дорійці. На берегах річки Еврот вони заснували місто Спарту. Значну частину місцевого населення, яка чинила запеклий опір завойовникам, було поневолено. Невільників називали ілотами. Вони зазвичай працювали на землі або випасали худобу. Частина населення добровільно визнала владу дорійців. Їх називали періеками («ті, що живуть навкруги»). Вони зберегли свободу, мали право займатися ремеслом та торгівлею. Проте не могли володіти землею і не допускалися до участі в громадському житті Спарти. Лише нащадки завойовників-дорійців – спартіати були повноправними громадянами.

Групи населення

спартіати (повноправні громадянини)

періеки (люди, які зберегли свободу, але сплачували спартіатам данину)

Ілоти (раби)

1) Кого було більше?

2) Яким чином спартіати могли тримати ілотів у покорі?

Загальний вигляд Спарти (реконструкція)

Руїни Спарти. Сучасний вигляд

Більшість родючої землі Пелопоннесу знаходилася на території Мессенії. Спартанці прагнули захопити цю країну. У VIII ст. до н. е. розпочалася Перша Мессенська війна. Мессенці не поступалися ворогові ані мужністю, ані стійкістю. Вони понад 18 років боролися за незалежність вітчизни, але врешті Мессенія зазнала поразки. Тепер народ Мессенії віддавав Спарті половину врожаю. Та мессенці не бажали коритися. У другій половині VII ст.. до н. е. вони повстали проти спартанців. Під час Другої Мессенської війни Спарта захопила майже всю Мессенію.

Отже, щоб тримати в покорі підкорені народи, головним заняттям спартанців повинна була бути військова справа.

​

Як вплинули закони Лікурга на суспільне життя Спарти?

Усе життя населення Спарти було впорядковане згідно із законами Лікурга. Лікург був одним зі спартанських царів, який відмовився від свого титулу й залишив місто, але спочатку взяв із його жителів обіцянку, що вони житимуть за встановленими ним законами.

1. Насамперед Лікург потурбувався про те, щоб усі громадяни Спарти мали рівні права, щоб серед них не було ані бідних, ані багатих. Спартанські сім’ї одержали у володіння однакові земельні ділянки – клери. Разом із землею поділили ілотів. Землю та ілотів не можна було продавати чи дарувати, позаяк вони в Спарті вважалися власністю держави.
2. Лікург заборонив золоті і срібні гроші. Замість них він запровадив залізні гроші, великі й незручні, щоб їх нікому не кортіло вкрасти.
3. Спартіат завжди ходить, тримаючи в руках списа, щоб бути сильнішим від ілота, коли той збунтується.
4. Спартанцям заборонялося займатися ремеслом, торгівлею, єдиним їхнім заняттям була військова справа. З раннього дитинства до старості вони займалися військовими вправами та полюванням. Зброю та ремісничі вироби виготовляли для них періеки. Земельний наділ спартанця обробляли ілоти. Ілотам надавали можливість жити сім’ями. Вони доставляли своїм господарям – спартанцям певну кількість зерна, вина, оливок, олії, сиру, частину врожаю залишали собі

Спартанцям не дозволялося якимось чином виділятися. Прикраси і коштовності були заборонені, будинки споруджувалися без розкоші і прикрас. Навіть царі не перевершували багатством простих громадян.

​

Спартанська держава була ізольована від зовнішнього світу. Торговельні відносини з іншими країнами було заборонено. Іноземців у Спарту допускали рідко, хіба що послів чи почесних гостей. Жоден спартанець не міг виїхати за межі Лаконіки без дозволу влади.

​

Будь-яка спроба спартанця залишити межі держави в особистих справах каралася смертю.

Яким був державний устрій Спарти?

Вищий орган влади в Спарті – народні збори (апела). У них брали участь лише повноправні громадяни-спартанці. На народних зборах приймали закони, вибирали посадових осіб та воєначальників, оголошували війну та підписували мирні договори. Проте закони не обговорювали, а лише приймали чи відхиляли. Свою згоду щодо закону чи кандидата на посаду спартанці виражали криком. Вибирали того, за кого найгучніше кричали. У спірних випадках виборщики розходилися по обидва боки, а більшість визначали на око.

Провідну роль в управлінні Спартанською державою відігравала рада старійшин (герусія). Вона складалася із 28 осіб, не молодших за 60 років, обраних на народних зборах. До складу ради, крім них, входили двоє царів віком понад 30 років. Рада старійшин засідала щоденно: вона керувала державою, розглядала судові справи, могла відмінити будь-яке рішення народних зборів чи розпустити їх.

Обидва спартанських царі мали однакові права. Під час війни вони очолювали військо і користувалися необмеженою владою: ніхто не міг відмінити розпорядження царів або не підкоритися їм. У мирний час влада царів обмежувалась: як верховні жерці Спартанської держави, вони приносили жертви богам.

​

Спартанське військо відзначалося прекрасною підготовкою та озброєнням. Спартанці ніколи не відступали з поля бою – перемагали, або гинули. Проводжаючи сина на війну, спартанська мати казала: «Із щитом або на щиті». Це означало: або вернись із перемогою, або загинь героєм. Воїна, який мужньо бився з ворогом та загинув, приносили на щиті.

За словами історика, Спарта «весь час була схожою на похідний табір, де було заведено строгий певний спосіб життя для кожного». Основною причиною такого устрою було те, що Спартанська держава утворилась унаслідок завоювання та поневолення місцевого населення, а не шляхом злиття общин.

​

Порівняльна таблиця