Тарас Шевченко�Балада �«Тополя»

Балада ( фр.ballade— танцювати) — невеликий за розміром ліроепічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему, з драматично напруженим сюжетом;оповідь про щось незвичайне, виняткове, героїчне.

Особливості балади як жанру художньої літератури:

• реальне поєднується з

фантастичним;

• невелика кількість персонажів;

• підкреслена узагальненість;

• відсутність деталізації;

• стислість у викладі матеріалу;

• «магічна» музичність.

Романтичний пейзаж (фр. paysage, від pays — місцевість, країна) — опис, зображення природи, природних явищ, краєвидів у художньому творі, а також створює природу могутню, буйну, бурхливу або служить одним із засобів створення місцевого колориту за допомогою різних засобів: епітетів; порівнянь, метафор тощо. Пейзаж, на відміну від малярського, відтворює також рухи, звуки, запахи.

Метаморфоза — перетворення, зміна чого-небудь.

Романтичний герой — герой романтичного твору, який страждає від відчуження, від неможливості змінити своє становище та оточуючий світ. Він ідеальний: красивий зовнішньо і внутрішньо, здійснює вчинки у відповідності до своїх ідеалів, жертвує собою в ім’я цих ідеалів та людей, суспільства, якому він не потрібен.

​

Тополя

Тема:розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля.

Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.

Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття,а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.

​

Жанр: балада з казково-фантастичними подіями.

Особливості твору:

1) наявність народних звичаїв

(сватання, ворожіння);

2) композиція;

3) невелика кількість дійових осіб;

4) магічність числа «3» (тричі молодиця пила зілля ворожки);

5) відтворення первісних вірувань людей у можливість переселення душі людини в рослину.

Проблематика:

• вірність і зрада;

• кохання щире і без почуттів;

• батьки і діти.

​

Художні особливості твору

Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється».

Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах».

​

Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько».

Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда».

Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню…», «Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!».

Дякую за увагу!